Активістка "Допомоги Обухівським військовим і 72 ГОМБр" Оксана Павлів розповіла про поїздку на Донбас

08/08/2014

10571952_673200282748102_1362287694378091132_o

Активістка групи Допомога Обухівським військовим і 72 ГОМБр Оксана Павлів розповіла про свою нещодавню поїздку на Донбас.

"Цього разу ми доставляли допомогу нашим землякам з 11 батальйону. Вони розміщувалися в районі м. Слов’янськ та м. Краматорськ та на сумнозвісній г. Карачун (саме після подій в тому районі ми дізналися, що таке міномет і мінометний обстріл, пролилася перша кров наших військових).

Завдань було багато, часу на збори мало, список потреб дуже великий: від шкарпеток до автозапчастин. Майже все вдалося знайти і закупити (берці, форма, наколінники/налокітники, тактичні окуляри, тактичні рукавиці, рюкзаки, натільна білизна, засоби особистої гігієни, вітаміни, зарядні пристрої на сонячних батареях, зарядний пристрій для акумуляторів, біноклі, підствольні ліхтарі, великі ліхтарі, батарейки, машинки для стрижки, величезний список по автозапчастинах, набори інструментів та багато іншого (що не встигли будемо ще довозити).

Цього разу ми їхали вже трьома авто. Одна вантажівка (20тон грузопідйомність) була під верх забита водою, яку нам передав Благодійний фонд «Крок на зустріч», за що ми безмежно вдячні і особисто Elena Kobtseva, адже проблема з водою на Сході стоїть дуже гостро. Ще два авто везли продукти харчування, засоби особистої гігієни, адресні посилки (які ми формували згідно списку потреб, який нам передали військові), а також посилки від рідних. Величезна подяка всім небайдужим людям, хто долучився до збору усього необхідного, окрема подяка Боднарчуку Олександру (за шкарпетки, труси і майки), Валентині Месан (за шкарпетки більше 200пар); величезна подяка Обухівській райдержадміністрації та Обухівській міській раді за те, що допомогли зі збором допомоги.

І хоч їхали ми на Схід не вперше, хвилювання і тривога не покидали нас. Не добавляли оптимізму обстріляні блокпости, обгорілі танки при дорозі, обстріляні заправки, напівпорожні вулиці Слов’янська і Краматорська, сліди від куль на будинках і воротах, воронки від снарядів. І хоч місто намагається повертатися до звичайного життя, працюють комунальники, враження були дуже неприємні, і постійно було відчуття, що зненацька на колону нападуть озброєні сепаратисти (а такі випадки там трапляються постійно і досі). До речі, про блокпости: їх як завжди було багато, скрізь ретельно перевіряли, але неприємна ситуація сталася коли ми поверталися вже додому порожніми машинами – на БП нас ретельно обшукав БЕРКУТ!!! (перерили всі рюкзаки, сумки з особистими речами, причому зазирнули скрізь). 

Цього разу ми їхали самі, без провідників, без військового супроводу (військові були шоковані коли це чули, і дивувались як нам вдалось цілими доїхати до г. Карачун, а потім і до Краматорьска). Не обійшлося і без проблем. Перед виїздом стало відомо, що 11 бат передислоковують і ми можемо не встигнути застати їх на місцях. Ситуація була вкрай напруженою. Військові вмовляли нас стати з ними в колону і їхати з ними в нове місце призначення. Щоб ви розуміли це ще 100км дороги вглиб фронту, звідки нам давали супровід лише на півдороги, а потім ми самі повинні потім були повертатися. Ситуація була жахлива - ми виїхали о другій ночі з дому, заїхали в Полтаву (забрали звідти машину вже напередодні завантажену водою) і їхали довгий час по вщент розбитій незнайомій дорозі, і потрібно було проїхати ще немало і в той же день повернутися назад в безпечну зону. Зробити це було неможливо. Після тривалих переговорів з військовими, вони все ж погодилися залишити одну колону, яка нас дочекалася. 

І знов усміхнені обличчя земляків і не тільки. Хлопці радіють навіть просто тому, що до них приїхали!!! Вони як діти радіють посилкам, домашній випічці (за це дякую дівчаткам Лєночці Вашеці і Олі Матвійчук, які напекли багато смаколиків), прапорам України, лялькам-мотанкам!!! (за це велика подяка Вікторії Дяченко), дитячим малюнкам, молитвам, іконкам… Увага, підтримка – це те чого так їм не вистачає, це те, що ми з вами в змозі їм дати. 

Тому знову і знову буду повторювати – наше з вами майбутнє залежить від того як МИ ПІДТРИМАЄМО НАШИХ ВІЙСЬКОВИХ!!! Адже між нами і терористами тільки наша армія!!!"

Долучайтеся, не будьте байдужими!!!

А ми готуємося вже до наступної поїздки"