ДМИТРОВИЧІ-КРЕНИЧІ / Культура / ТАРАСІВКА-НЕЩЕРІВ

Святиня нашого краю: церква у Підгірцях

Трохи зі старого-2

В Україні чимало святинь, побудованих за велінням душі та з бажанням вкласти кошти в добру справу для прийдешніх поколінь. Великими святинями славиться Обухівська земля, серед яких варто назвати Нещерівську Свято-Преображенську церкву, Свято-Михайлівську церкву в Підгірцях та Покровську церкву в селі Креничі.

Мальовниче село Підгірці, згідно давніх переказів, виникло ще в часи Київської Русі. Назва села чітко характеризує його географічне розташування — пагорби Київського плато, під якими лежать Підгірці, нагадують справжні гори. Село розселене по підгір’ях так званих Канівських гір, місцева назва яких — Ткачів горб, Високий горб, Круча, Винниця. З цією назвою поселення згадується з XVI століття. І дороги тут нагадують гірські, з крутими спусками та підйомами.

Село славиться визначною пам’яткою дерев’яного зодчества — Михайлівською церквою, яка має статус Пам’ятки архітектури національного значення.

Колись в с. Підгірці існувала церква Петра і Павла, але поступово вона занепадала, і згодом перестала існувати.

У XVIIIст. село належало Флорівському монастирю і в 1742 році ігуменя цього монастиря збудувала нову Михайлівську церкву. У ХІХ ст. поруч з церквою була збудована невелика двоярусна дзвіничка.

Французький етнограф Домінік Де ля Фліз, мандруючи Київщиною, зобразив Михайлівську церкву в своїх художніх роботах, завдяки чому ми маємо змогу порівняти пам’ятку з теперішньою.

Схематичне зображення Михайлівської церкви та дзвіниці в с. Підгірці на малюнку Де Ля Фліза с. ХІХ ст.

Схематичне зображення Михайлівської церкви та дзвіниці в с. Підгірці на малюнку Де Ля Фліза с. ХІХ ст.

Ансамбль церкви і дзвіниці являє собою типовий приклад української дерев’яної архітектури.

Михайлівська церква є зразком клітського типу архітектури, який був характерним для дерев’яних будівель княжої доби. Головною особливістю цього типу є розташування в основі будівлі найпростішої дерев’яної конструкції — кліті — зрубу, утвореного покладеними один на одного вінцями з колод.

Храм утворений трьома зрубами, що накриті спільним дахом та мають майже однакову величину. У ньому збереглися різьблення та розписи ХІХ століття, і це вражає, адже радянська влада ставилась до підгорецької святині без особливої поваги, влаштувавши у ній господарське приміщення.

Церква повністю дерев’яна, поставлена на кам’яному фундаменті, тридільна з пізнішими добудовами до бабинця і нави, трикупольна. Зруби майже однакової величини, накриті спільним дахом, що нагадує старовинний клітський тип церков. Стіни церкви горизонтально шальовані. Характерною особливістю є влаштування хорів у наві замість бабинця. Дзвіниця також дерев’яна, двоярусна, з шатровим завершенням. Стіни дзвіниці горизонтально шальовані, у другому ярусі прорізані спарені вікна.

У ХІХ ст. до первісного тридільного об’єму церкви були добудовані додаткові приміщення.

В радянські часи церква, на жаль, не удостоювалася належної уваги та турботи, зате в період сучасності вона повернута місцевим парафіянам, і радує нас своєю неповторністю.

Tags:

Comments: