Культура

Анатолій Кондрашевський – бог Пан обухівської долини

115734Залишати на своїй землі яскравий слід дано не кожному. Та кожна людина повинна цього прагнути. Поет, композитор і музикант Анатолій Кондрашевський був з когорти саме таких талановитих людей, які лишаються в пам”яті народу. В місті Українка на вулиці Енергетиків є будинок №2, де він проживав з 1982 року і до останніх днів свого життя. Про це нам нагадує меморіальна дошка на будинку, присвячена видатному сопілкарю. Кожен, хто буде проходити повз неї знатиме і пам”ятатиме свого славетного земляка.

За словами його близького друга Віктора Воливецького Анатолій Кондрашевський, віртуозно грав на найрізноманітніших народних музичних інструментах: цимбалах, трембіті, кувицях, сопілці і видавав неймовірні звуки на… не музичних, а інструментах слюсаря, токаря, кухонних приборах, пристосуваннях для прання (рублі, гребені, каталки, дошки), лижних металевих і бамбукових палицях. Він був неймовірно талановитим музикантом. Музикантом від Бога. Він був винахідником нового виду сопілки, трубка якої складалася з двох частин. Знаменита сопілка Кондрашевського була запатентована в 2009 році.

Народився Кондрашевський Анатолій Миколайович 1 червня 1941 року в с.Шестовиця Чернігівської області. Отримав вищу освіту в Рівненському педінституті на музично-педагогічному факультеті. Працював концертмейстером ансамблю танцю «Юність», солістом вокально-хореографічного ансамблю «Галичина» (обидва – у м.Львів), концертмейстером ансамблю танцю «Полісянка», солістом ан­­самблю народної музики «Наспів» (Рівне), солістом-концертмейстером ансамблю пісні і танцю «Дарничанка» (Київ).

unnamed

Від 1982 року працював на творчій роботі у м. Українка, де разом із дружиною створив ансамбль народної музики «Диво­світ». В 1997 році отримав звання Заслуженого артиста України.

У репертуарі Анатолія Миколайовича – інструментальна музика, вокальні твори, авторські твори для сопілки та інших українських народних інструментів. Автор літературно-музичних компози­цій: «Неопалима купина» (для дуету), «Земля пращурів» (у 5-ти частинах), «В голубім надвечір’ї» (обидві – для оркестру, хору, балету), жартівлива пісня «Гей чук, Уляно!»; а також слів та музики пісень рідного краю «На кручах Дніпрових», «Трипільські вогні», «Летять буремних літ гривасті коні», «Звучи, срібнозвучна бан­дуро», «Слався, Обухів, в віках», пісень на слова Т. Шевченка. Музикант віртуозно володів українськими народними інструментами, багато з яких виготовив власноруч (різновиди сопілок, зокрема, темброва сопілка з діапазоном в 4 октави), сурма, полтавський та чернігівський ріжки, поршнівка, коза-дуда, крами­квас та інші). Здійснив низку записів на радіо і телебаченні, а також на компакт-дисках. Анатолій Миколайович  побував на гастролях у країнах СНД, Балтії, Болгарії, Румунії, Югославії, Німеччині, Франції, Нідерландах, Бельгії, Угорщині.

Він є автором посібника з виготовлення сопілок новітньої конструкції «Душа співає голосом сопілки» (К., 2006), низ­ки поетичних збірок.

14 вересня 2011 року перестало битися серце видатного сопілкаря-винахідника.

Tags:

Comments:

  • Тарас

    Господь дарував мені можливість співпрацювати з Анатоліем Кондрашевським,з 1985 по 1987роки ,захищати звання народного ансамблю Дивосвіт. Його фраза “ШАНОВНІ ДОБРОДІІ” яку при нагоді я теж використовую в своему житті.