Культура

Казки і люди Малишкового краю: Обух, він же Одін…

282968

Сірі тони, чорні ворони, голодні вовки. Втомлений бандурист на картині, чим не Обух на вершині Педини років зо 500 тому?

Все свідчить про дотичність подібної аналогії.

За словами Юрія Домотенка, колись на верхівці гори могла стояти фортеця. Ймовірно, вона була однією з «5 гір Обухова»,  про які писав французський мандрівник де ля Фліз.

Ніби-то на ній були могили. Одна велика –  «доросла» –  дві менші «дитячі». Від них, фортеці і навіть оточуючих будинків не залишилося і сліду. Останні стояли на місці горОдів, перед вузьким проходом до вершини гори.

Обух. Легендарний мешканець порожнього хутора. На картині він сидить на найвищій, «лисій», а значить містичній горі краю. Він спочиває або медитує. Декорації місцевості вказують на друге, занадто багато натяків на приховане розмістив автор.

Розмотаємо невидимий клубок його алюзій,  вузлик за вузликом.

  1. Козак на вершині пагорба або гори. Його тіло розслаблене, його очі прикриті. Подібними техніками займалися скандинавські шамани «віткі». Медитація на горі, могильнику, кургані чи в іншому «місці сили» називалася «утесете». Вона приносила відповіді у вигляді образів. За формою «утесете» нагадувала (чи була) класичною шаманською мандрівкою в інший світ.

  1. Він дивиться вниз, в область пупка. В містичному відтинку православ’я – ісихазмі, зі схожої пози користали у практиці так званої “молитви сердця». Під час неї діафрагма опускається і створює сильний тиск на черевну порожнину. При цьому медитуючий безперестанно читає «Ісусову молитву». Результат – так звані «фаворські вогні», християнський аналог буддійського просвітлінння. Саме їх «бачив» Христос на горі Фавор.

  1. Представники однієї, вже зниклої дзенівської секти грали на сякухаті – спеціальній бамбуковій флейті. На відміну від інших напрямків медитації, в цій школі музика мала роль “реперної точки зосередження”. Аналогічними властивостями володіла сірінга – флейта Пана, шаманські дримби, варгани, діджеріду тощо. В українській лісостеповій традиції грали на бандурі. Часто, послухати сліпого співця збиралися не лише люди, тварини, але, і зачарована звуками, нечисть. Згідно з кодифікаціями так званої «чоловічої магії» бандурист грав роль посередника між Яв’ю і Прав’ю, Верхнім і Нижнім. Жебрак за професією  – шаман за покликанням, позбавлений візуального контакту зі світлом бандурист весь час дріботів на межі прихованих від обивателя, світів.

  1. Він сидить спиною до боввана. Тісний контакт головної, спинної чакри резонує з енергетичними ритмами старого, скіфського чи половецького ідола. Християнізований в межах народного православ’я він століттями допомагає місцевим з дощем, хворобачками і дрібним фартом. Вдень до нього йдуть з хрестом і нехитрими підношеннями, вночі прилітають на мітлах і стрибають в шалених хороводах. Часто це одні і ті самі молодиці в навколишніх сіл і хуторів. Тихі вдень вони стають самими собою з повним місяцем і лоскотом витоптаної босими ногами трави.

  1. Позаду грунтуються два ворони: Хугін («думає») і Мунін («пам’ятає»). Учень Фрейда, Карл Юнг вважав їх архетипами «свідомого» і «підсвідомого». Вони сидять на плечах Одіна під час банкетів у Вальгаллі і діляться зібраними по світу плітками. Вони старі, як Гері і Фрекі – вовки Одіна (на передньому плані). Відзначимо, що аналогічні пси були у Перуна.

***

Що стосується самого Одіна, він мав одне око (друге віддав за мудрість). 9 днів висів на дереві задля мистецтва рун. Яшкався з воронами і вовками. Любив алкоголь і зосередження. Жив в Асгарді, в той час як носії віри в нього готи кілька століть поспіль панували на наших теренах. За однією з версій десь тут міг знаходитися їх легендарний Археймар – столиця Данапрштадту (Київ, Білогородка…).

Проблема з зором, любов до курганів, фауна і флора роблять уявного Обуха полегшеним варіантом архетипового бога. У германців це Одін, слов’ян – Велес, еллінів  – Гермес, єгиптян – Тот. Згодом образ бога, що помирає і народжується еволюціонує і набуде рис Адоніса, Мітри, Христа, але це інші казки інших народів. Частина з них стане нашими. Втім, образ мандрівного мага, козака-характерника, сліпого бандуриста як полегшена версія повноцінного божества ніколи не зникав з української езотеричної традиції.

Хто знає, ким був колонізатор лукавицьких лісів і пристугнянських лугів, сусід кабанам і друг вовкам, відомий під позивним «Обух»?

Хто жив, молився чи вмирав на легендарній Педині і які секрети історії нашої малої батьківщини ховають її схили?

Де танцюють місцеві відьми і чому до Педини не заростає народна стежка: діти, містики, алкоголіки і інші святі люди хто частіше, хто рідше дивляться з її вершини на Обухів.

І лише одиниці розуміють, що в цей самий час “дух міста” дивиться на тебе.

Обух і Лукавиця. Права сторона міста (від Кобрини) і ліва. Чоловіча і жіноча.

Місячними ночами вони танцюють залитими світлом вершинами дерев і лише середній син корінної обухівської мами може побачити їх тіні.

Tags:

Comments: