Перспективи: Cultprostir пропонує походи вихідного дня Обухівщиною

06/08/2015

90_bigПоки обухівські чиновники мріють про внутрішній туризм один з найвідоміших культурницьких стартапів країни Cultprostir.ua пропонує відвідати Трипілля і Українку. На вихідних, нозями, поволі і повільно.

В списку відсутні Халеп'я і Витачів, дуб Грюнвальда і Володимирова криниця; залишки кількох давньоруських городищ і Змієвих валів: гори Педина, Ревина і Остриця; легенда про Трипільський замок і язичницькі містерії на Дівич-горі; натяки на відсутню наддніпрянську "рибну кухню" і все те, чим міг би займатися локальний, обухівський туристичний оператор - продавати місцеві ніштяки і  красоти.

Це поверхова вилазка, не зобов'язальний і нічим  не обумовлений тріп біля Києва слабко навантажений. В ньому відсутня місцева історія, кухня, література - локальні смаколики, що їх ніби масло на хліб мастять на комерційну пропозицію закохані у малу батьківщину ентузіасти.

Так мається у великих містах і плекається скрізь, де мешканці зацікавлені у культивації і експорті власних культурних досягнень на туристів і гостей регіону.

На Обухівщині відсутня туристична галузь, від знавців місцевої історії до ресторану питомо обухівської кухні. Є Домотенко і кільканадцять виданих ним краєзнавчих досліджень. Це не мало, втім - не достатньо. "Теорія завжди суха, а дерево життя - вічно зелене", - казав колись Гьоте. Обухів може перетворитися на лідера туризму вихідного дня Київщини. Для цього щось треба. Для цього хтось треба. Питання лише в тому, кому це треба?

***

 - Маршрут вихідного дня – те, що лікар прописав усім, кому нормальна  відпустка в цьому році не світить. П'ять варіантів у різних жанрах – один зі способів впоратися з депресією, якщо зростає впевненість, що літо минає без вас, пише автор розвідки Лариса Даниленко.

Село Трипілля

Відстань від Києва: 50 км.

Формат: один день – одне враження.

6156

У селі Трипілля можна раз і назавжди розібратися з темою дніпровських круч. Нарешті стає зрозуміло, що саме оспівано в українському фолку та незлим тихим словом згадано в поезії. Таких косогорів, схилів, крутих берегів і мальовничих спусків до води в околицях Києва більше не знайти.

Панорамний краєвид на ліпоту відкривається з гори біля в'їзду в село. Місцеві простори поза конкуренцією не тільки в плані величності, але і в плані відокремленості. Крім пари різномастих кіз і езотериків із заплющеними очима, ніхто не завадить втомленому киянину насолодитися унікальним ландшафтом.

Якщо пощастить, місцевий музей археології буде відчинений. Мисливця за культурними враженнями чекають відкриття. Не всі приємні. Приватна колекція артефактів знаменитої Трипільської культури, познайомитися з якою в село приїжджали археологи з усього світу, загадково випарувалася з виставкового простору.

З цього приводу працівники музею кажуть щось невиразне, пропонуючи оглянути три зали кремнієвих наконечників і макетів із пластику. Дітям середнього шкільного віку буде корисно. Всім іншим можна погуляти в парку біля музею, побачити розташовані поруч пам'ятники отаману часів Громадянської війни Данилі Зеленому та знищеним ним же комсомольцям, а потім вирушити на пляж у сусіднє селище Українку.

Селище Українка

Відстань від Києва: 45 км.

Формат: як піде.

6158

Бетонна набережна з безліччю лавок для споглядальних медитацій, сосновий ліс, повноводе Канівське водосховище і до скрипу вичищені вулиці – головні визначні пам'ятки селища. Місцеві пляжі дають помітну фору дніпровським берегам Оболоні та Гідропарку.

Чіпси-горішки-сендвічі в Українці не гірші й не кращі за київські, а от із місцевими краєвидами, красою і зручністю набережної столичний відпочинок біля води і поряд не стояв. Українка всіяна фігурками колоритних рибалок. Побувавши тут сьогодні, Пітер Брейгель-старший міг би створити цикл «пори року», додавши до «Мисливців на снігу», наприклад, «Рибалок на водосховищі».

Серед любителів рибки – діти, безжурні чоловіки похилого віку і завзяті бабусі, що вивуджують із води сніданок для котиків. Котики відпочивають поруч, утворюючи собою стихійну виставку домашніх вихованців. Селище з його розслабленими пенсіонерами й акуратними квітковими клумбами нагадує Європу.

Місцеві не згодні: кажуть, роботи мало, двірники дорожать працевлаштуванням, тому і метуть на совість, і квіти висаджують. Як би там не було, в охайній Українці хочеться безвилазно «повисіти» пару днів. Перешкодити цьому може складна ситуація з житлом: всі кімнати для знімання, квартири і номери в готелях зарезервовано до осені ще навесні. Маршрутки та автобуси до столиці ходять щопівгодини.