Культура

Битва під Гострим Каменем: рука Шаули і проблеми локалізації

10718_600Вперше я зустрів згадку про битву під Гостри Каменем у все того ж Юрія Домотенка. Краєзнавчі праці мають особливий посмак, який щоразу додає нових відчуттів цій літературній їжі. Згідно з паном Домотенком історичне урочище Гострий Камінь зараз називається Козацьким і знаходиться на відтинку між Трипіллям і Щербанівкою.

Цілком протилежну інформацію надає Вікіпедія. В ній автор статті про битву розміщує урочище біля Білої Церкви. Варто відзначити, що ця історія є у практично всіх істориків козаччини: Яворницького, Кащенка. Також у Грушевського тощо.

Аналізуючи їх розумієш, що корінь інформації один, всі інші переписали канонічний зразок. В ньому згадується Біла Церква і Трипілля як реперні точки тодішньої історичної топографії. Про Обухів абощо не йдеться, замалими були засіяні в лісах веприні хуторки.

Звернімося до середньої, майже універсальної версії з авторитетного сайту Україна Невідома:

3563

СЕВЕРИН НАЛИВАЙКО

…Козаки, довідавшись про близьке розташування коронного війська, спішно залишили свої позиції й попрямували у напрямку Трипілля. Але відійшовши на невелику відстань, козаки зупинились біля урочища Гострий Камінь і розбили табір. Справа в тому, що військо козаків складалося переважно з піхоти, довго відступаючи від набагато мобільніших поляків, вони лише витратили б сили, тому вирішено було зупинитись і розбити табір. Табір оточили поставленими у п’ять рядів возами, які зчіпили ланцюгами. На возах розташували гармати (за Яворницьким їх було у козаків 24) й приготувались відбивати напад.

У таборі козаків було дуже неспокійно. Козаки ремствували проти керівництва, яке бездарно фактично віддало білоцерківський замок полякам. Не ладили між собою наливайківці та запорожці. Все це не сприяло підвищенню бойового духа козаків.

1

Жолкєвський, ввійшовши у Білу Церкву, деякий час обмірковував свої майбутні дії. В нього було два варіанти: залишатись у замку й чекати на підкріплення, яке йшло з Молдавії під керівництвом Потоцького та з Литви під керівництвом Радзівіла, або негайно напасти на козацький табір. Але отримавши звістку про смуту серед козаків польський керівник схилився до другого варіанту. Посприяв такому рішенню і раптово випавший сніг та мороз (хоча стояла середина весни). По замерзлому грунту, не боячись застрягнути у багнюці, польське військо попрямувало до Гострого Каменю.

Про хід битви свідчать лише польські джерела, згідно яких поляки не змогли розірвати козацький табір, але діяли дуже вправно, завдавши козакам величезних втрат (за польськими джерелами козаків загинуло кілька тисяч проти кількох десятків вбитих поляків). У це важко повірити. Якби поляки і справді мали таку перевагу, вони б не дозволили козакам спокійно залишити табір і переправитись в районі Трипілля через Дніпро, а самі б не відступили назад у Білу Церкву й не стали чекати підмогу за стінами замку. Тому можна припустити (більшість українських істориків так і роблять), що перевага була саме на стороні козаків, але не маючи кавалерії вони не змогли розвинути успіх і змушені були відступити.

Як насправді відбувалась битва під Гострим Каменем (23-24 березня 1596 року) – достеменно не відомо, відомо лише, що була вона дуже кривавою. Козаки понесли великі втрати (мабуть поляки не менші). Загинуло декілька козацьких ватажків (серед них полковник Сасько), а гетьману Шаулі гарматним ядром відірвало руку. Було поранено і Наливайка.

Після битви замість скаліченого Шаули гетьманом знову обрали Лободу. Переправившись в районі Трипілля через Дніпро, козаки спалили усі човни, щоб ті не дістались полякам й пішли у напрямку Переяслава…

Відтак, козацька частина обухівської історії додала до низки намиста ще одну бусинку. Першою, хто не в курсі, була Чорна Рада у Германівці. Саме з неї, переконані деякі історики, почалася “Руїна”.

Tags:

Comments: