без категорії / Культура

…А там піди, як схочеш, на Обухів…

07015743Класик української поезії Микола Вінграновський належав до обухівської літературної туси.

Принаймні, на цьому наполягає відомий історик, син не менш відомого обухівського (і всеукраїнського) дитячого письменника Василя Чухліба – Тарас, в статті-біографії про свого батька “Народжений на берегах Десни”.

 – Тоді до обухівського кола літераторів входили Юрій Домотенко, Петро Швець, Микола Вінграновський, Михайло Мозговий, Ганна Зралко, Михайло Горловий, Лідія Ткаченко, Ольга Довгоп’ят, Валерій Вергун, Степан Гриценко, Тамара Порохнюк, Галина Коновал, Віра Гальчинська, Микола Кулик, Ольга Задорожня, Михайло Карасьов, Василь Назаренко, Микола Заєць, Святослав Яблунівський, Володимир Терех, Юрій Завгородній та ін, – відзначив він.

Наша острогА вцілила лише одну, погано замасковану системою ранжування пошукових мереж обухівську рибу. Її ми і засмажимо:

Темніє вечір, вівці і горби, 
Погуцали під гору дві смереки,
Боками світять хмари і гриби,
І світить Шлях, що із Варяг у Греки…

Поворухнися, дощику, і стань!
Полоскочи метелику за вухом,
А там піди, як схочеш, на Обухів,
Обухова не схочеш — на Саврань!

І ти, темнава птице, не лети
Із мого серця в летище далеке —
Вечірнє слово тихо засвіти,
Як світить Шлях, що із Варяг у Греки.

1980.

Tags:

Comments: