Її надихнуло Халеп'я, а розпружив - Нью-Йорк

15/11/2015

61fe92e03bb65f2d89d6b2f6e2fc68dbDokia_GumennaБіографія

До́кія Кузьмі́вна Гуменна́ (*10 (23) березня 1904, місто Жашків, Таращанського повіту, Київської губернії, нині місто в Черкаській області — †4 квітня 1996, Нью-Йорк, США) — українська письменниця, член ОУП «Слово». Літературна діяльність почалася в Україні в середині 1920-х років. Літературна спадщина становить понад 30 томів.

Вікіпедія

Халеп'я

1937 року брала участь в археологічній експедиції при розкопках поселення трипільської культури біля села Халеп'я на Київщині під керівництвом Тетяни Пассек, за участю Євгена Кричевського, Михайла Макаревича, Віктора Петрова, Неоніли Кордиш. Отримані враження та історичні міркування стали основою для оповідань та нарисів («Ромашки на схилах», «З історії сивої давнини», «Таємниця черепка»), а також знайшли відображення в мемуарах письменниці.

Якось, ще до Другої світової війни, письменниця і журналістка Докія Гуменна побачила на розкопках Коломийщини майже цілий трипільський будинок з піччю й усіляким хатнім начинням. Це так її вразило, що з того часу вона присвятила цій культурі все своє життя. Видала чудові книжки. Щоправда, за кордоном. В Україні вийшло тільки дві її книжки — «Благослови, мати» та «Діти чумацького шляху», - пише Наталя Зінченко в ГазетіUA.

Гуменна, Пассек і страх

Про те, як згадує  ці розкопки їх учасниця, письменниця Докія Гуменна (яка працювала в 1938р. креслярем у В.Петрова), характеризуючи в своїх мемуарах науковців, які брали в них участь, розповів М. Відейко в своїй праці про Тетяну Пассек.

 - Татьяна Пасеск, великий спеціаліст у трипільських дослідах, не з одною вже книжкою про Трипілля за плечами… Чорнява красуня Пассек завжди ладна була відповідати на всі питання і, як начальник експедиції, завжди була там, де її найбільше потребують"... Тетяна Сергіївна любила жартувати, розповідала анекдоти з життя археологів: "Зустрілися два археологи: обоє скаржаться. Один тільки й те робить, що мерців копає, а другий - ще й досі жодного мерця не викопав...". Оце таке й Трипілля. Скільки не розкопують, а ще й досі не виявлено, який похоронний обряд мали трипільці" .

Письменниця Докія Гуменна, яка працювала сезон в експедиції, опублікувала оповідання "З сивої давнини", в якій вона розповідала про трипільські розкопки. Мине сорок років, і вона напише цілу книжку про Трипілля, але вийде вона далеко, далеко від України .

Щоб уявити атмосферу кінця тридцятих років у археологічному інституті, можна звернутися до мемуарів Докії Гуменної. Після того, як твори Гуменної було піддано нищівній критиці, небагато виявилося бажаючих навіть розмовляти з нею - адже це могло виявитися небезпечним:

"Зайшла я до Інституту археології і почула, що приїхала Татьяна Пессек із Москви. От добре ! Я рада з нею поговорити, вона ж така мила була в Халеп'ї… Пассек зустріла мене якось перелякано, так що в мене замерзли на устах всі пропозиції. А потім, як я вийшла, вона схвильовано вигукнула: - Ето ужасно ! Ужасно ! Что ей от меня нада ?. Ці вигуки переказала мені Неоніла Леонідівна [Кордиш]. Що ж це так перелякало Татьяну  Сергєєвну ? Така милостива - прихильна була… А ось що : показали їй вже число Молодого більшовика з моїм нарисом і вона перелякалася. А тут і я  прийшла ! Мабуть, читала статтю Фарбера в Правді…  Ото, прокажена доторкнулася до Татьяни Пассек. Ще може і її зачислять у неблагонадійні? Треба якнайшвидше відмежуватися !"

0795891Більше з теми:

біографія

Українська письменниця Докія Гуменна

читати

Минуле пливе в прийдешньє. Розповідь про Трипілля

слухати

"Благослови, мати"

рецензії

Велика Мати: від Трипілля до сьогодення

Образ трипільського світу в повісті Докії Гуменної "Велике Цабе"