"Тайный город" м. Українка: куди зникли її хутори?

31/01/2016
68741_original
Корінний мешканець пойми Стугни і тамтешніх боліт? Зараз (останні років 200)  він мирно ловить рибу на набережній Українки серед місцевих пенсіонерів

Зразу уточню - це лише замальовка. Про точні координати тощо не йдеться. Алюзія на зміни ландшафту. Хоча, повторюся, особисто мені було б цікаво побачити цю місцевість 40, 100 і тд років тому. І да - саме в Миколинках зійшов після відвідин Дівич-гори Шевченко. Звідки від лісом над Дніпром рушив до Києва. Це ж місце згадується у котрогось з письменників, мовляв туди ходила "ракета" з Річкового порту Києва. Там же починали бухати наші класики по дорозі на свої державні дачі в Плютах.

***

Колись я дуже любив Вадима Панова і його цикл "Тайный город". Так тривало допоки наші брати во Христі, північні українці не зняли за його мотивами неймовірно паскудний серіал, а автор не почав нити про "жертви фашистської агресіїї 2 травня в Одесі". Це стало черговим доказом гіпотези, згідно з якою писати і думати не одне й те саме. Принаймні, не обов'язково пов'язані процеси. Зрештою, більшість письменницького кодла з числа вищевказаних північних українців розчарувала. Позицією, передусім.

В більш як півтора десятку фоліантів добротного урбан-фентезі йдеться про історію трьох, прихованих від людського ока, паралельних народів, відомих як Чудь, Людь і Навь. Кожен з них живе в своєму місті (Темний двір, Зелений дім, Орден) і водночас - в Москві. Іншими словами, з приходом людей старі раси не зникли, просто відійшли в тінь: як історії, так і публічності.

Ситуація в хуторами Українки чимось схожа. Хто знає, можливо їх мешканці не зникли, і як стверджує агент Малдер і тому подібні "люди в чорному" до цих пір живуть  серед нас. В кожній Як відомо, в кожній казці є частка казки. Особисто мені ніхто не заважає вірити в неї. Крім того, подібна схема зручна для вітчизняних фантастів, як матеріал і як концепція "міста в місті", адаптованої до "города енергетиків" місцевої нечисті.

1332847376
Вони не зникли. В середині, в тельбухах вузьких вулиць і низьких стель новобудов точать свої рога, копита і чорні слова корінні мешканці цієї магічної землі.

Якщо серйозно, відзначу кілька моментів:

1. Всі інформація про дислокацію колишніх хуторів взята з Вікіпедії. В ній надзвичайно погано прописані вулиці: місцями нові, більше старі. Цікаво, що Google maps до цих пір відгукується на радянські, змінені кілька років тому і ті, що вже чекають на контрольний постріл декомунізації.

2. Їх обриси, як і мої намітки ДУЖЕ умовні. Йдеться про натяки, здогадки, мета яких у пробудженні Вашого, шановні читачі, інтересу до місцевої історії. Ця карта - не ікона, вона не повноцінна і не свята, лише штрих, дрібний мазок до картини Ігнатівсько-Злодіївської і Обухівської загалом, історії.

Отже, згідно з Вікі:

...Багато з хуторів зникли після будівництва електростанції. Наприклад, хутір Гуренівка нині не існує, тут побудовані гідроспоруди та тренувальний центр Трипільської ДРЕС. Територія хутора замита піском. Дорога з Трипілля проходить майже там, де вона була за тих часів, але під насипом, попід мостом. На полі Трипільського колгоспу побудована електростанція. На місці околиці колишньої Гуренівки нині стоїть їдальня "Свіжий хліб", за нею — СУ ГРЕС, ЮГЕМ (це вже на лузі) ГЕМ, бетонні заводи, очисні споруди та золовідвал біля колишнього хутора Шиловшина.

***

1

 ... Під час будівництва Трипільської ДРЕС там, де нині водяний басейн стоків, було тимчасове поселення для робітників електростанції, в ньому були бібліотека, магазини, тут жило близько десяти тисяч людей. Від нього нині лишилась назва автобусної зупинки "Підгірний", так офіційно звали це селище, а жартівливо мабуть, за його віддаленність від Українки називали "Даманський".

***

... Зник і хутір Загребля. Колись у цій місцевості водилося багато бобрів, та вони подекуди є і нині. З хутора Загреблі вела доріжка на хутір Шиловшину, повз верби та огороди, тепер тут озеро. Від автобусної зупинки „Підгірний” до цього хутора, який великих змін не зазнав, було прокладено ґрунтову дорогу через болото. Одне з урочищ Українки звалось Попове поле, там росли силенні кавуни, а нині там збудовані дачі робітників Трипільської ТЕС.

oldtown

***

Хутір Шиловшина – були вулиці ім. Чапаєва, Гагаріна, Шевченка перейменовано в 2000 р. на вулицю Богдана Хмельницького. Хутір Загребля — вул. ім. Кірова, тепер Загребельна.

Хутір Миколинки — вул. Пушкіна та Наддніпровська, тепер вул. Дніпровська.

Хутір Граби — вул. Залізнодорожна, пров. Молодіжний та вул. Комарова — тепер вул. Південна.

Хутір Новоселиця — вул. Комарова, тепер Надозерна.

Хутір Бондарі — вул. Горького, тепер вул. Ігнатівська.

Хутір Дубина — вул. Леніна, тепер вул. Вишнева.

Хутір Ігнатівка знесений повністю вже давно, при укрупненні сіл.

1-FUiQNJhx0lNjC5yR_CaY3g