Культура

Від Петлюри до Бандери: голубина смерть обухівського чекіста

Вперше я прочитав про нього в одній з “обухівських» розвідок Юрія Домотенка, в народі «Корнійовича». Судячи з позивного «Волжанин» Василь Вараков не був місцевим. На відміну від трипільця генерал-лейтенанта, начальника Управління контррозвідки СМЕРШ 1-го Білоруського фронту Олександра Вадіса. Втім, це не завадило Варакову стати ключовою фігурою підпільного і партизанського рухів на окупованій Обухівщині. Дивно, але пам’ятника йому на теренах нашої Радзіми немає. Відсутні будь-які згадки, крім вищеозначених краєзнавчих праць.

 – Восени 1941 року в Обухові створено підпільну партійну організацію (…) Тоді ж у Козинському лісі, в урочищі Гощові вони організували партизанський загін, котрий налічував близько сорока чоловік. Очолив його В. І. Вараков, заступник начальника Київського областного відділу НКВС. Згідно директиви ЦК ВКП (б) та Раднаркому СРСР від 29 червня про організацію диверсійних груп в окупованих німцями районах загін здійснював напади на мости, поліцію, збирав зброю, вів агітацію серед населення, – пише Юрій Корнійович в своєму «Обухові» (2007 рік, ст 49).

42271_1000

Василь Вараков

За його словами вже через рік, восени 1942 року більшість підпільних груп була викрита. Частину Обухівського комуністичного підпілля розстріляли навесні в тому самому Гощові біля Козина. А вже 1943 взялися за місцеве населення. Згідно з “традицією” почали з національних меншин. Оскільки більшість євреїв покинула Обухівщину ще після погромів 1919 року крайніми випало стати циганам. Після них вже не розбирали етнічних статусів, про що свідчать масові розстріли в урочищі Розкопана могила між Обуховом і Трипіллям. В ньому, цьому обухівському «Бабиному ярі» залишилися 500-600 чоловік. І не факт, що масові репресії не стали відповіддю на напади партизан. Значна частина дослідників ВОВ вважає їх головною причиною масових розстрілів  у 1943, не лише в Україні.

А що ж сам Вараков? Про долю цього «хекеншютцена», «ворога рейху номер один» в працях обухівських краєзнавців згадок немає.

Відзначимо, що для представника його професії вона типова: як за фактажем, так і за тривалістю.

 – Вараков Василь Іванович (1900 – 1943). В органах держбезпеки з 1921 року; У 1930 – 1941 роках – оперуповноважений Київського окр.відділу ГПУ, начальник Переяславського та Обухівського РО НКВД, начальник підрозділу УНКВД Київської області. Учасник оборони Києва. Поблизу Баришівки і Яготина перебував в оточенні. Під час просування до лінії фронту потрапив у полон. Після втечі з полону організував із жителів Обухівського району антифашистське підпілля, а відтак – партизанський загін. Дії партизанів Варакова відзначались рішучістю та зухвалістю, – розповідає  автора блогу “Світ врятує лише кохання та масові розстріли”.

Він стверджує, що наприкінці 1942 року, перебуваючи в Києві, Вараков був упізнаний резидентом німецької контррозвідки “Гольтом” – колишнім петлюрівським полковником Іваном Голубом. Загинув у перестрілці з військовим патрулем біля будинку №38 на вулиці Пушкінській.

42733_1000
Пушкінська 38. Десь тут загинув Вараков

Людина, котра показала пальцем Варакова не менш легендарна. Щоправда, з іншого боку фронту і для носіїв іншої, вже тоді антагоністичної ідеології.

Ним, як стверджують джерела міг бути Іван Голуб (1892 – 1944)  – подільський отаман, полковник Армії УНР, Керівник 220-ї розвідшколи Абверу у Львові, що готувала диверсантів для тилу Червоної Армії. Перший шеф штабу УВВ.

 – Іван Голуб таки мав великі організаторські здібності й журналістський хист, бо всюди, де він появлявся, починали виходити нові газети. Приміром, під час німецької окупації в місті Горлівці Донецької області він організував вихід у світ часопису «Український Донбас» (1941), у якому закликалося творити українську армію, через що німецька окупаційна влада після трьох номерів закрила газету,- пише автор статті «Отаман Іван Голуб» в газеті “Галичина”.

csm_636336_9adab1c594

Іван Голуб

За його версією у 1942 році І. Голуб із Горлівки перебирається до Вінниці, де працює інспектором Централосту й одночасно працює керівником обласного проводу ОУН. Через деякий час він уже в Житомирі, де німецьке командування дозволило йому створити штаб для викоренення в Україні наслідків сталінського режиму. Маючи великий авторитет, і. Голуб швидко створив мережу представників штабу по всій Україні. До праці в організації було залучено переважно офіцерів армії УНР та симпатиків ОУН і членів організації мельниківського крила.

 - Таким чином, спираючись на німців,  І. Голуб та його ідейні побратими вирішили розбудувати українську підпільну організацію для створення майбутнього українського війська, а також за підтримки німців викоренити з України комуністичну ідеологію. Зокрема, у планах нової організації було звільнення  військовополонених українців, колишніх вояків Червоної армії і залучення їх до українських військових формувань. Зазначимо, що ініціативи івана Голуба знаходили чимраз більше прихильників, зокрема і серед української діаспори в Берліні, – переконаний він.

Ніби-то довіреним особам Іван Голуб говорив: «Ми, українці, повинні використовувати момент і повинні знищити німецькими руками все комуністичне, що залишилось в Україні».

  - Іван Голуб – неоднозначна й малодосліджена особистість. Працював одночасно і на ОУН, і на німецьку розвідку, – йдеться в нарисі “Український рух на Донеччині 1917—1958. Лекція Олександра Добровольського” на “Історичній Правді”.

Ну чим не український двійник відомого подвійного агента Азефа? І доля така ж. Більшість дослідників сходиться на тому,  що  в 1944 році його ліквідувала Служба безпеки ОУН. Кажуть, його найближчим помічником був співець “Холодного Яру”, боєць, шпигун і письменник Юрій “Горліс-Горський”.

Tags: , , , , , , , ,

Comments: