АВТОШКОЛА-ЦЕНТР / Культура

Річка Кобринка, урочище Підгородище і гора Педина. Конспект екскурсійної лекції

Шановні обухівчани і гості міста! Ми знаходимося в історичній частині міста, можна сказати, його «хартленді». Прямо перед нами ми бачимо дві локації:

ВХІД В УРОЧИЩЕ

КОБРИНКА

Перша – ми бачимо її перед собою – річка Кобринка. Є дві гіпотези походження цієї назви. 1. Від давнослов’янського “грязь». 2. Від форми  – звивається як «кобра».

Разом з тим,є гіпотеза, що її перша назва співпадає з першою назвою Обухова – Лукавиця. Так називався хутір на території сучасного масиву Піщана. Іншими словами хутір Лукавиця стояв на річці Лукавиця, притоці Стугни. Пізніше ця назва відійшла у минуле, хутір Лукавиця став Обуховом, а річка Лукавиця – Кубриною або Кобриною.

Саме назва Лукавиця походила або від стрільби з лука, або від слова «лука» – «звивина».

Зараз Лукавиця – це фешенебельний район Обухова. Колись на його території було єврейське кладовище.

ПІДГОРОДИЩЕ

Друга – урочище перед нами. Згідно з польським етнографом 19 століття Едвардом Руліковським в Обухові було 2 городища. Одне з них, а на цьому наполягав Юрій Домотенко могло бути на цій горі. Він в свою чергу посилається на французького етнографа де ля Фліза, котрий, зі слів старих людей вказував на існування на горі фортеці і городища.

Ймовірно, ця гора називалася Городок, а це урочище – Підгородище. Цікаво, що цей кар’єр видно на малюнку де ля Фліза видно цей кар’єр, котрому як мінімум 200 років.

Зараз це територія місцевого цегляного заводу. Справа ми бачимо озеро, котре в народі називається Фейхоа, літом воно схоже на рекламу з «Баунті». Кажуть, що ця глина лікувальна, дехто її навіть їсть. Саме котловина дуже глибока.

Зліва – ми зараз піднімемося партизанської стежкою – бункер-бомбосховище, ще вище одна з найдивніших і найстаріших вулиць Обухова – Гайдамацька, розходиться тризубом.

По суті це урочище – північний схил геологічного масива Педина, вище я покажу чому.

НА ГОРІ ГОРОДОК

Зліва від вулиці Гайдамацької на плато над Кобриною, де розкопали поселення білогрудівської культури (9-11 ст. до н. е).

Прямо перед нами – геологічний масив гори, з одного боку він обмежений вулицею Гайдамацькою, з іншого – Франка, колишній Фабричний узвіз.

Наприкінці масиву, територією сучасної траси Кагарлик-Київ ймовірно проходила одна з гілок Змієвого валу. Таким чином, фортеця, котра могла бути на горі Городок – Педині виконувала, як мінімум, дві функції: 1. адміністративну (як Печерськ і Поділ у Києві – зверху шляхта, знизу – ремісники); охоронну – з одного боку долина Кобринки, з двох – яри вулиць, з третього  – Змієвий вал.

Зараз ми рухаємося вздовж масиву Педина. Свого часу, відносно недавно на ньому були хатки, котрі підходили впритул до «горла» гори. Саме горло, як можна бачити, помережане вервечкою сосен, котрі мають криві стовбури. Вважається, що це ознака близькості грунтових вод або ознака аномальної зони. Або і того і іншого.

Перед нами долина Кобринки.

Ліворуч – Старий Обухів, праворуч – Новий. Насправді історичний Обухів починався з Нового, з Лукавиці. До забудови він називався Хутори, до цього Бардіївка. На місці стадіону були 2 садиби-замка князів Горчакових і Бердяєвих і величезний парк. Все це зруйновано у 1919 місцевими селянами і розтягнуто.

Сучасний Старий Обухів був не панським, а казеним, Кип’ячею. Значну частину його населення були євреї, котрі замешкували Базарну площу, на котрій з одного боку, де міськрада була одна з церков Бердяєвих, а з іншого, в різні часи – церковно-приходська школа і синагога (там, де зараз старий кінотеатр, біля райдержадміністрації).

Прямо перед нами – Драна гора і урочище Погана Товарина (худоба). Разом з Пединою вона складають комплекс так званих «місто утворюючих гір».

Перед нами Обухіввторресурси. В 1968 було це був модернізований Обухівський комбінат побутового обслуговування, так званий «Гвоздильний».

В тому ж році розпочала свою роботу Музична школа. Зараз це Обухівська дитяча школа мистецтв, свого часу культове місце, скажемо прямо — тренд.

Що стосується самої Педини. Старожили розповідають, що ця гора дістала назву від імені козака Педина. Після того, як у 1765 році Катерина II зліквідувала Січ, січовик Педин прибився до Обухова і оселився біля підніжжя гори. Після смерті козака його було поховано на верхівці гори і на могилі поставлено дубового хреста, що простояв півтора століття. Гора стала зватися Пединою.

А в 1931 (1936?)  році, коли руйнували Свято-Воскресенську церкву Бердяєва в центрі Обухова, заодно зрубали і спалили хреста на Педині.

В 1971 під час проведення земляних робіт на горі було викопано труну. Пізніше її пере заховали. За словами Домотенка, там було 3 могили: дорослі і дитячі.

В 1991 році місцеві рухівці відновили пам’ятку: на місці оховання козака Педина насипали курган і на ньому поставили різбленого дубового хреста, що стоїть і зараз”.

Рішення про це прийняв Виконавчий комітет Обухівської міської ради. Цікаво, що оригінал документу написаний української мовою російським шрифтом. Іншого просто не було.

Tags: , , , , , , , , , , , , , , ,

Comments: