Культура / м. ВИДУБИЧІ - СТОЛИЧНЕ ШОСЕ

Охоронні дослідження багатошарового поселення на території с. Таценки Обухівської міськради

Населений пункт Таценки, що зараз належить до Обухівської міської ради Київської області, розташований в межах північної околиці міста Обухова, відразу на лівому березі р. Стугни. З історичних джерел початку XVII ст. випливає, що в середині XV ст. – початку XVII ст. місцевість, де розташовані адміністративні землі сучасних Таценок входила до складу володінь Трипільської шляхти Дідовичів – Трипільських.

З текстів таких документів як; „Справа его мл̃(с)ти п̃на Дорогоста(и)ско(г)[о] с паны Триполъскими 1599р.” та „(С)права его милости пана Дорогоста(и)ского с паны Триполскими року 1600 мца июля два(д)цать четве(р)того дня” (Книга Київського підкоморського суду… 1991, 114, 115, 124-162) випливає, що в районі сучасного місце розташування с. Таценки на початку XVІІ ст. існували село Стрим’ятичі та Стрим’ятицькі землі.

Згадки про Стрим’ятицькі землі подані в „Źrόdła dziejowe. Polska XVI wieku” польським істориком кінця ХІХ ст. Олександром Яблоновським (Źrόdła dziejowe… 1894, 25, 29, 66, 67, 76, 475, 563, 564, 573, 628). Цікавими також є розгляди і рішення судових інстанцій щодо селянських втеч та переміщень. Згідно хроніки селянського руху на Україні 1569-1647 рр., зберігся декрет Київського гродського суду від 2 грудня 1598 р., де постановлялося пану Миколі Монвиду Дорогостайському повернути зі свого орендованого маєтку містечка Обухова Трипільських та Стрим’ятицьких селян втікачів їхнім власникам Дідовичам-Трипольським (Селянський рух … 1993, 124, 125, 147).

Наукове археологічне вивчення території та округи села розпочалося з середини ХХ ст. Вперше розвідки і збір археологічних матеріалів в околицях с. Таценки проводилися в 1950 р. В.М. Даниленком, Д.Я. Телєгіним та В.Й. Довженком (Березанская 1976, 199; Бондарь 1974, 98, 99). В 1965 р. одне з відкритих цими дослідниками місцезнаходжень обстежувалося Є.В. Максимовим та О.О. Петровською (Махно 1960, 31; Максимов, Петровская 1965/*; Шендрик 1977, 88).

У 1953 році В.М. Даниленком було відкрито могильник тшинецького культурного кола, що пізніше неодноразово обстежувався І.М. Самойловським, О.О. Петровською, Є.В. Максимовим та С.С. Березанською (Березанская 1976, 199,  Бондарь 1974, 98, 99). Через сім років Є.В. Махно під час археологічних розвідок виявила невелике поселення давньоруського часу. На початку 1980-х рр. пам’ятку зруйнували будівництвом ставків (Махно 1960, 31; Древнерусские поселения… 1984, 59). Також дослідницею відкрито поселення середньодніпровської та тшинецької культури (неподалік від аналогічної пам’ятки відкритої в 1950 р.) в урочищі Піщане. Наступного року означений пункт обстежили Д.Я. Телєгін та В.Й. Довженок (Бондарь 1974, 98, 99).

У 1967 р. біля села під керівництвом В.М. Гладиліна, відбулися розвідки за участю археологічного гуртка Київського палацу піонерів, за результатами яких було відкрито стоянку мезолітичного часу (Гладилин, Станко 1968, 99-102). Пам’ятка досліджувалася також і в наступних роках (Гладилин, Станко 1971, 113-115; Залізняк 1976, 60-65; Зализняк 1977, 23-44; Зализняк 1981, 5-12; Зализняк 1991, 160 с.). Крім цього в тому ж році було відкрите поселення зарубинецької культури площею близько 70×60 м на правому березі р. Стугна на південь від мосту та західніше шосе Київ-Обухів (Максимов 1972, 40). У 1977 та 1979 рр. в околицях с. Таценки проводила дослідження Л.О. Циндровська. Науковими роботами було обстежено поселення пізньозарубинецького часу на лівому березі р. Стугна, та синхронний могильник на протилежному, правому, березі р. Стугна. Також був відкритий могильник тшинецького культурного кола (1500-1200 BC), що розташований на правому березі р. Стугна ліворуч від шосе (Максимов 1972, 40; Цындровская 1977/54; Цындровская 1979/64; Цындровская 1981, 93, 94; Циндровська 1988, 86-95; Циндровська 2000, 143-146).

У 2002 та 2005 р. в межах та околицях с. Таценки проводив археологічні розвідки М.В. Квітницький (Квітницький 2002/203, 18). Роботами 2005 р. на північний захід від населеного пункту була відкрита низка давніх поселень.

В літературі також наводяться дані про ще декілька пунктів з археологічними матеріалами, які знаходяться біля с. Таценки. Зокрема, в короткому списку археологічних пам’яток України з посиланням на наукові фонди Інституту археології НАН України, згадується поселення ранньоскіфського часу кінця ХII – початку ХІ ст. до н.е. та поселення зарубинецької культури (Археологічні пам’ятки 1966, 162, 166).

Північною експедицією Інституту археології НАН України в 2007 році були проведені пам’ятко-охороні дослідження в межах багатошарового поселення з матеріалами від доби трипільської культури до XVII – XVIIIст. в с. Таценки. Увага пам’ятці була приділена органом охорони пам’яток Київщини – обласним центром охорони та наукових досліджень пам’яток культурної спадщини під час погодження проекту відведення земельних ділянок для будівництва. Експертизою ДП НДЦ „Охоронна археологічна служба України” Інституту археології НАН України було встановлено, що культурні нашарування розповсюджуються на площі близько 1200 – 1500 м2, з них близько 500-600 м2 потрапляли в межі землевідводу та будівництва. Означений пункт був співвіднесений з багатошаровою пам’яткою, що містила матеріали доби бронзи – давньоруського часу, і була відкрита в 50-х – 60-х рр. ХХ ст. В.М. Даниленком, Д.Я. Телєгіним, В.Й. Довженком та Є.В. Махно. Оскільки, пам’ятці загрожувало знищення будівельними роботами то на замовлення громадян Шаганенка Петра Івановича і Шаганенка Володимира Петровича, за участі авторів публікації були проведенні рятівні розкопки.

На час виходу в друк „Древнерусских поселений Среднего Поднепровья” в 1984 р. автори книги зазначили, що поселення зруйноване ставками (Древнерусские поселения… 1984, 59). Наукова експертиза 2007 р. встановила, що незначна частина культурних нашарувань збереглася. Розміри і потужність культурного шару вказували на те, що це периферія пам’ятки, а місце центральної частини поселення знищене обвідним каналом і риборозводними ставками. Означена обставина, а саме збереженість лише периферійної частини цього археологічного пункту, пояснює фактичну відсутність об’єктів при досить яскравому та виразному матеріалі з культурного шару. Досліджувана пам’ятка розташована приблизно в 1-1,5 км на південний-схід від північної околиці с. Таценки, територія під лісом. Ділянка з залишками культурних нашарувань топографічно частково займає зруйноване будівництвом ставків дюнне підвищення висотою 2-3 м заболоченої заплави лівого берега р. Стугна, основна площа знаходиться в заболоченій місцевості. В південно – західній частині ділянки розташовані залишки окопів та бліндажів часів великої вітчизняної війни. Культурний шар містився в прошарку супіску сірого кольору товщиною від 0,3 до 0,7 м в межах південно-західної частини дюнного підвищення.

В ході робіт було розкопано 802 м2 площі з культурними нашаруваннями. Досліджено сім об’єктів, це стовпові та господарська(?) ями. Виявлені матеріали понад дев’яти історико-культурних періодів, серед них виділяються періоди трипільської культури етапу СІІ, доби бронзи – середньодніпровська культура шнурової кераміки, тшинецька культура, білогрудівська культура, ранньоскіфського часу, підгірцівсько-милоградська культура?, ранньослов’янський час?, доба Київської Русі та після монгольський час, XVII – XVIII і ХІХ ст. Загалом виявлено 351 одиниці масового матеріалу та 38 – індивідуальних знахідок.

Стратиграфія дюни та залишків культурного шару поселення виглядають наступним чином:

В західній частині ділянки, розкоп А/2 бровка квадратів лінії А, від рівня сучасної денної поверхні до 0,2-0,5 м розташований прошарок замивів крупнозернистого білого річкового піску (сліди інженерного гідротехнічного планування 1970-х – 80-х рр.), від 0,2-0,5м до 0,7-1,0 м простежувався жовтий дрібнодисперсний пісок, глибше, до 1,1-1,4 м світло-коричневий болотно-луговий суглинок, який підстеляє суглинок з вкрапленнями вапнякових конкрецій. В східній частині розкопу від рівня сучасної денної поверхні до 0,2–0,25м простежено прошарок замиву білого річкового піску, від 0,2–0,25м до 0,4–0,45 шар сірого супіску, нижче материковий плямистий жовтий пісок.

В розкопі А/3 по лінії квадратів В/3 – В/5 від рівня сучасної денної поверхні фіксувався прошарок білого крупнозернистого піску товщиною 0,15-0,2м, нижче до глибини 0,3-0,4 м прошарок сірого супіску, котрий підстеляв плямистий жовтий пісок.

Стратиграфія розкопу А/4 квадрати А/1, А/2 та Б/1 наступна: від рівня сучасної денної поверхні до глибини 0,2-0,3м прошарок сірого супіску, нижче змішаний материковий пісок жовто-білого кольору.

Дещо відмінна ситуація простежена в північній частині досліджуваної ділянки. В розрізах бровок розкопу А/1, від рівня денної поверхні до глибини 0,25 м містився шар чорного супіску з включенням сучасного сміття (пов’язаний з плануванням під’їзної дороги до ставків), від 0,25 м до 0,4-0,47 м культурний шар – сірий супісок, від 0,4-0,47 м материковий жовтий плямистий пісок. Знахідки з розкопу зосереджувалися, головним чином, в підошві культурного шару та верхній частині материку.

В межах південної частини, розкоп Б/4, до глибини 0,2 м фіксувався стерильний білий пісок, від 0,2-0,25 м до 0,4-0,45 м сірий супісок, нижче жовтий плямистий пісок. У верхній частині та підошві білого піску траплялося сміття ХХ ст. та відмічалися залишки сучасних кострищ. Не чисельні археологічні знахідки зосереджувалися в підошві культурного шару та верхній частині материкового плямистого піску на глибині 0,4-0,55 м. Подібна стратиграфія на ділянці відмічалася і в подальшому.

Основною категорією знахідок були уламки ліпної та гончарної кераміки. Трипільська культура (2-пол. ІІІ тис. до н.е.) представлена 68 уламками кухонних глибоких мисок, кубками та великими, масивними біконічними посудинами. Глиняне тісто пористе з великою кількістю домішки органіки, зрідка товченої черепашки. Випал світло-коричневого чи помаранчевого кольору.

Посуд середньодніпровської культури шнурової кераміки (кін. ІІІ – 1-пол. ІІ тис. до н.е.) у кількості 19 фрагментів представлений мисками та кубками. Деякі з уламків посудин багато орнаментовані відбитками мотузки та паралельними насічками. Глиняне тісто з домішкою дрібного піску, зрідка невелика частина жорстви, випал чорних та коричневих відтінків.

Тшинецька культура (2-пол. ІІ тис. до н.е.) репрезентована найбільшою кількістю фрагментів посудин, 78 одиниць, це – великого, середнього та невеликого розміру тюльпановидні і банкоподібні горщики орнаментовані по плічках та вінцях прокресленими трикутниками, косими і паралельними лініями. На банковидних посудинах орнаментальні композиції уривчасті, зроблені дотиком палички. Випал зазвичай коричневого кольору Глиняне тісто містить крупні домішки товченого граніту.

Білогрудівська культура (кін. ІІ – поч. І тис. до н.е.) представлена 19 уламками біконічних тюльпановидних посудин невеликих пропорцій, орнаментованих по плічках та тулубу наліпним валиком з розімкнутими кінцями. Випал коричневих відтінків, глиняне тісто з домішкою піску та жорстви. Крім цього з культурного шару походять 6 фрагментів від крупних горщиків з масивними наліпними валиками (так звана кераміка білогрудівського типу).

Матеріали ранньоскіфського часу (1-пол. І тис. до н.е.) представлені незначною кількістю уламків, 7 штук, мисок з проколами, що утворюють по краю перлини та вінцями крупних ліпних посудин, орнаментованих по краю розчленованими валиками та проколами, що утворюють з середини пласкі перлини. Випал коричневих відтінків, глиняне тісто з домішкою жорстви.

Підгірцівсько-милоградська? культура представлена 4 уламками декількох вінець та денцем ліпних посудин з підлощеною поверхнею.

До ранньослов’янських старожитностей? (І тис. н.е.) можуть бути віднесені фрагменти денця та стінки ліпної посудини з домішкою шамоту.

Кераміка часів Русі представлена одним фрагментом гончарної орнаментованої посудини, Козацький час XVII–XVIII ст. презентований уламком вінця орнаментованої сіродимленої миски та декількома орнаментованими сіродимленими стінками від горщика середніх пропорцій.

Крім уламків глиняних посудин, з культурного шару походять знахідки знарядь праці, прикрас та зброї, що відносяться до різних хронологічних відрізків.

До доби енеоліту–бронзи, відноситься колекція виробів з кременю. З них 2 платівки, одна з ретушованими краями  5 кременевих уламків, 4 відщепів. Вироби з каменю, що можуть бути датовані від 2-ї пол. ІІІ тис. до н.е. до ранньоскіфського часу, представлені 2 уламками гранітних зернотерок та 2 фрагментами розтиральників.

Добою бронзи – раннім залізним віком датуються бронзове шильце, прямокутне в перетині розміром 53х6х4мм.

Ранній залізний вік презентований знахідками половинки дисковидного глиняного пряслиця, випал коричневого кольору діаметр 42-45мм, висота 18мм, діаметр отвору близько 8-9мм. Залізною булавкою з грибовидною шляпкою, округлою в перетині діаметром 4мм, довжина 64мм, діаметр шляпки 7х7,5мм. До цього ж періоду, очевидно відносяться знайдені фрагмент залізного черешка (ножа?) і уламок кільця – рамки пряжки?.

Давньоруський та післямонгольський час представлені на пам’ятці такими знахідками:

Ніж залізний з черешком, довжина 105мм, лезо – 65мм, максимальна ширина леза 10мм, товщина спинки 5мм. По верхньому краю леза, під спинку, проковані жолобки. Петля залізна на колчан, розмір 88х22х10мм. Ніж залізний черешковий, довжина 121мм, лезо – 72мм, кінчик обламаний, максимальна ширина леза 15мм, товщина спинки 3мм. Ніж залізний черешковий, довжина 78мм, лезо – 56мм, кінчик черешка обламаний, максимальна ширина леза 11мм, товщина спинки 4мм. Гвіздок залізний, прямокутний в перетині, довжина 31мм, розмір шляпки 18х15мм. Половинка ложновитого бронзового браслету 37х25мм, товщина 3,5мм. Бронзовий бубонець. роздавлений, збереглися вушко та проріз з невеликим виступом. Гвіздок залізний, довжина 24мм, розмір шляпки 11х14мм.

Пізньосередньовічний час представлений двома свинцевими кулями діаметром 14мм та 12х14мм, і уламком гвіздка від кінської підкови?.

Крім цього в культурному шарі виявлена залізна голка, що може датуватися від раннього залізного віку до періоду пізнього середньовіччя.

Отже, землі в районі яких знаходяться Таценки, вперше в історичних письмових джерелах знайшли відображення в кінці XVI – XVIІ ст. в зв’язку з земельною суперечкою православної української шляхти за Трипільські та Обухівські землі. Досить давня увага вчених до вивчення археологічної спадщини в окрузі означеного населеного пункту дозволила виявити близько 12-13 різночасових пам’яток археології з культурними нашаруваннями, що датовані від доби мезоліту до періоду пізнього середньовіччя. Варто зауважити, що разом з тим, попри значну увагу приділену в 50-х – 60-х рр. ХХ ст. археологічним пам’яткам цієї місцевості, наукове вивчення широкими площами археологічних пам’яток не проводилося.

В 2007 році вперше проведено дослідження великою площею на території с.Таценки, за всі роки вивчення археологічної спадщини даного населеного пункту. Виявлені матеріали та отриманні нові дані, щодо історичного розвитку регіону, мають наукову вагу. Дюнні багатошарові поселення Обухівського регіону Київського Подніпров’я ретельно не вивчалися, незважаючи на велику перспективу, що показували наукові розвідки. Знайдені на дослідженій пам’ятці матеріали пізньотрипільської культури, разом з іншими відомими на теренах Київщини, доповнюють підґрунтя, щодо простеження подальшої історичної долі трипільських племен, після завершення розквіту цієї культури. Зібрані в межах розкопів матеріали культури шнурової кераміки, тшинецької, білогрудівської культур та ранньоскіфського часу, також суттєво доповнюють картину розвитку населення цієї частини Київщини в період доби бронзи – раннього залізного віку.

Абсолютно новим типом археологічних пам’яток є на сьогодні місця полювань та збиральництва в давньоруську та пізньосередньовічну добу. Відомі численні згадки в літописах про полювання, місця полювань і заготівель на час походів – „ловища і перевесища” князівської еліти доби Київської Русі. Проте вони не вказували на конкретні місця мисливських і збиральницьких угідь давньоруського суспільства. Знайдені в Таценках речі – ножі, гвіздки, петля від колчану, прикраси, без будь-якого достатньо серйозного керамічного матеріалу і залишків давніх об’єктів тривалого використання – наочно свідчать про одне з таких угідь на Київщині. Зауважимо, що це друге, після Ходосіївського місцезнаходження в Київській області. А значення і наукова оцінка цього типу пам’яток і знахідок ще буде чекати свого відображення.

Автори: Квітницький М.В., Готун І.А., Коваль О.В., Петраускас А.В. (Інститут археології НАН України)

***

Квитницкий М.В., Готун И.А., Коваль А.В., Петраускас А.В. Охранные исследования многослойного поселения на территории с. Таценки Обуховского горсовета. Сотрудниками Северной экспедиции Института археологии НАН Украины в 2007г. проведены охранные исследования площадью 802м2 на многослойном поселении трипольской культуры-раннескифского времени в с. Таценки Обуховского горсовета Киевской области. Находки представлены обломками лепной посуды, орудиями труда, украшениями. Также найдены предметы периода Киевской Руси – XVII-XVIII вв. связанные с охотой и собирательством местного населения этого времени.

Kvitnitskiy M. V., Gotun I. A., Koval A. A., Petrauskas A. V. Protective Research of the Multilayer Settlement near Tatsenki Village of Obuchiv Town Council. In 2007 the Northern Expedition of the Institute of Archaeology of the Academy of Sciences of Ukraine carried out the protective research of the multilayer settlement near Tatsenki village of Obuchiv town council in Kiev region on the area of more than 800 m2. The material extracted in result of the works is represented by dishes fragments, working inventory, adornments starting from the Trypilska culture up to Early Scythian period. The findings connected with hunting and collecting of the Old Russian and Kozak times draws a special attention.

Література

Źrόdła dziejowe / Opisane przez A. Jablonovskiego. – Warszawa, 1894. – T. 21.

Археологічні пам’ятки УРСР (Короткий список). – К., 1966.

Березанская С.С. Лебедовская культура эпохи бронзы в лесостепной Украине. – К., 1976.

Бондарь Н.Н. Поселения Среднего Поднепровья эпохи ранней бронзы. – К., 1974.

Гладилин В.Н., Станко В.Н. Дополнительные данные о мезолитическом местонахождении Таценки // Археологические исследования на Украине в 1968. – Вып.III. – К.: Наукова думка, 1971. – С.113-115.

Гладилин В.Н., Станко В.Н. Мезолитическое местонахождение у с. Таценки на Киевщене // Археологические исследования на Украине в 1967. – Вып.II. – К.: Наукова думка, 1968. – С.99-102.

Древнерусские поселения среднего Поднепровья (археологическая карта) / М.П.Кучера, О.В.Сухобоков, С.А.Беляева и др. – К.: Наукова думка, 1984.

Зализняк Л.Л. Мезолит Восточной Волыни и Киевского Поднепровья в свете новых исследований // Новые исследования археологических памятников на Украине. – Киев, 1977.

Зализняк Л.Л. Население полесья в мезолите. К., 1991. – 160 с.

Зализняк Л.Л. О генетической подоснове таценки-кудлаевской мезолитической культуры // Древности Среднего Поднепровья. – Киев, 1981.

Залізняк Л.Л. Мезолітичні пам’ятки типу Таценки-Кудлаївка // Археологія. – Вип.20. – К., 1976.

Квітницький М.В. Звіт про археологічні розвідки Трипільської археологічної експедиції, обласного археологічного музею в Київській області в 2002 році. // НА ІА НАНУ. – Ф. експ. – № 2002/203.

Книга Київського підкоморського суду (1584-1644) / Відп. ред. В.В.Німчук. Київ Наукова думка, 1991. – 344 с.

Максимов Е.В. Среднее Поднепровье на рубеже нашей эры. – К.: Наукова думка 1972.

Максимов Е.В., Петровская Е.А. Отчет о работе Правобережной экспедиции 1965 г. // НА ІА НАН України. – Ф.експ. – 1965/*.

Махно Е.В. Памятники Черняховской культуры на территории УССР. // МИА. – №82. – 1960.

Селянський рух на Україні 1569-1647 рр. Збірник документів і матеріалів / Упорядники Боряк Г.В., Віслобоков К.А., Гирич Т.Ю., Гуменюк Є.М., Демченко Л.Я., Єдлінська У.Я., Кравченко В.М., Крикун М.Г., Купчинський О.А., Луців Р.І., Сергійчук Г.С., Страшко В.В., Яковенко Н.М. –К., 1993. – 534 с.

Циндровська Л.О. Пам’ятки першої чверті І тис. н.е. на території Середнього Подніпров’я // Археологія. – Вип.62. – К., 1988.

Циндровська Л.О. Пізньозарубинецькі пам’ятки на території України // Археологія. – 2000. – №1.

Цындровская Л.А. Отчет о разведывательных и охранных работах в районе сс. Таценки, Ново-Украинка, Триполье Обуховского района Киевской области в 1977 г. // НА ІА НАН України – Ф.експ. – 1977/54.

Цындровская Л.А. Отчет о раскопках археологических памятников в бассейне р. Стугна // НА ІА НАН України. – Ф.експ. – 1979/64.

Цындровская Л.А. Позднезарубинецкие пам’ятники в басейне р. Стугна // Актуальные проблемы археологических исследований в Украинской ССР (Тез. докл. респ. конф. мол. ученых). – К., 1981.

Шендрик Н.І. Довідник з археології України. Київська область. – К., 1977.

Comments: