Водій обухівської маршрутки вигнав на мороз сина загиблого в АТО?

23/03/2018

Водій однієї з маршруток, що курсує від Обухова (Київська область) до Києва за маршрутом 309, відмовився везти безкоштовно сина загиблого на Світлодарській дузі Анатолія Коваля.

Про інцидент  "Обозревателю" розповіла мати хлопчика, Інна Коваль.

 - Мій син вчиться у школі в селі Безрадичі, що біля Обухова. Кілька днів тому він після уроків прийшов на зупинку, аби їхати в Обухів, де ми проживаємо. Тоді ще було дуже холодно і йшов сильний снігопад. Але коли приїхала маршрутка, і син зайшов і показав водієві посвідчення дитини загиблого в АТО військовослужбовця – водій досить грубо сказав йому, аби він вийшов, бо "пільгове місце вже зайняте", - розповіла Інна Коваль.

Вона додала: коли за дитину спробувала заступитися одна з пасажирок, водій зневажливо кинув фразу "На щось інше гроші є, а на проїзд – немає?".

За словами Ірини Коваль, її дитина ще близько години чекала на наступну машину на морозі, бо переляканий 9-річний хлопчик просто забув, що мати про всяк випадок поклала йому необхідну для проїзду суму.

 - Я розпитувала у малого, чи на нього кричали, чи ображали – але він не зізнається. Після смерті батька він взагалі став дуже потайним. Але після цього випадку він категорично відмовляється брати з собою посвідчення і навіть пробувати його показувати в транспорті, - повідомила Ірина Коваль.

За її словами, попри численні обіцянки Обухівської міської і районної влади про те, що члени сімей загиблих воїнів АТО можуть користуватися правом безкоштовного проїзду, подібні інциденти в місті повторюються постійно.

- Я сама ніколи не користуюсь своїм посвідченням. Раз спробувала – мені нагрубили, довели до істерики, і я відтоді завжди за проїзд плачу. Не хочеться чути, що мій загиблий чоловік поїхав на Донбас, аби "заробляти"… Водії різні бувають. Хтось возить без обмежень і учасників АТО, і вдів з дітьми, а хтось хизується, що взагалі не бере. І хай вже висаджують дружин, матерів. Але ж то діти! Як можна висадити з машини малу дитину в такий мороз? - каже жінка.

Імені водія, який образив її сина, Інна не знає досі. Зізнається: вона не хоче домагатися звільнення чоловіка, хоча, можливо, і рада була би, якби його якось покарали. Втім, більше вона хоче запобігти повторенню подібних ситуацій у майбутньому.

 - Ми хочемо, аби хоча би дітей перевозили – і не ображали. В Обухівському районі 14 родин загиблих захисників. Діти є не у всіх. Хіба може діток 10 назбирається на район. То хіба це такі великі гроші? Чому місцева влада не може вирішити це питання з перевізником? Натомість коли ми прийшли в Обухівську міськраду з цим проханням, один з наступників мера заявив дослівно: "Розумієте, багато таких "присмоктаних". Підуть туди за гроші, а тоді вертаються, груди розхристані – і починають: "та я, та я"… Але до чого тут діти загиблих?! - обурюється Інна.

 - Чоловіка мого нема вже майже два роки, а син досі говорить про батька в теперішньому часі. Для нього тато досі живе. Він не може перенести цю втрату. Ми навіть не говоримо про чоловіка, бо малий починає плакати. Вони ж цього не бачать! Якби вони побачили сльози своїх дітей чи онуків – аж тоді вони може зрозуміли би, який це біль, як це важко. А так – не розуміють. Думають, якщо дитина, то можна й вигнати, - додала Інна Коваль.

13537773_931007267008890_5554788492161815144_n

Чоловік Інни Анатолій Коваль, військовослужбовець 25 батальйону "Київська Русь", загинув на Світлодарській дузі 29 червня 2016 року під час міноментного обстрілу.

Тоді ж на тій же позиції загинув і відомий доброволець Василь Сліпак. Одна з мін влучила прямо в Анатолія, збирати його останки довелося по шматках. Ховали бійця у закритій труні.