Лукавиця, Обухів і Педина: історія і назви

26/09/2015

254865_2В цьому нарисі ми спробуємо узагальнити хронологію і походження деяких, головно вживаних назв: Лукавиця, Обухів, Педина. Висновки робіть самі.

Отже,

ЛУКАВИЦЯ. Історія

1. Першу згадку про Лукавицю (як населений пункт, не річку, - прим. ред.) маємо 1362 року.

Ю.К. Домотенко, "Обухів", 2007, ст.5

Читайте також: Обухів у 19 столітті за версією Похилевича: від трипільських “дачників” до просто “каторжників”

ЛУКАВИЦЯ. Етимологія

2. Походження первинної назви — Лукавиця, за народним переказом, пов’язують з боротьбою проти татаро-монголів у XIII ст. Назва Лукави­ця ніби походить від стріляння з луків. Таке тлумачення малоймовірне і являє собою приклад народної ети­мології. Можна припустити, що в основі назви лежить корінь лук, як і в гідронімах Луква, Лукава, Лукавиця, і означає «звиви­на». Ймовірно, назва дана за розташування поселення на звиви­ні р. Кобрин.

Топографічний словник.

Читайте також: Історична топоніміка Обухова

ОБУХІВ. Історія

3. В 1570 роках місцевість приймаю назву Обухів і більше не змінюється.

Ю.К. Домотенко, "Обухів", 2007, ст.5

***

4. Обухів — селище міського типу, районний центр Київської обл. Розташоване на р. Кобрин, притоці Стугни (басейн Дніпра). Час заснування невідомий. Вперше зга­дується в історичних документах XIV ст. як Лукавиця. У 1482 році татарського орда кримського хана Менглі-Гірея зруйнувала поселення. Піс­ля відбудови воно належало литовському кухмістру П.Олехновичу і нази­валося Кухмістрівщиною. 1588 року поселення купив князь Острозь­кий. Деякий час воно належало Обуху, підданому князя, від ньо­го і закріпилася назва Обухів.

Топографічний словник

Читайте також: Недільна топоніміка: хто такий “Обух” і що таке “Лукавиця”

ОБУХІВ. Етимологія

Легенда перша - "мужик" Обух.

5. Ще за життя Яна Дорогостайського на річці Лукавиці був лише один хутір, де проживав селянин Обух: "за живота пана Яна Дорогостайського тые добра были пусты, только тут мужик один мешкал Обух, от которого за часом и названо маетность над Лукавицею Обухов и Обуховщизна". Тож від імені "мужика" Обуха місцевість, що до татарського згону звалася Лукавицею і Вепринею, отримала назву Обухів, а Кухмістрівщина стала називатися Обухівщизною - Обухівським ключем (староством).

Це підтверджує запис в ув'язчому листі, зроблений 17 червня 1600 року підкоморієм землі Київської Щасним Харлинським (1581-1602): "Лукавица и Веприня названные теперь Малый и Великий Обухов".

Поселення, що, зрештою, прийняли спільну назву мають давній літописний послужний список. В описі Київського замку 1562 року Веприн згадується належністю Печерського монастиря. Дослідник старовини О. Андріящев підтверджує, що записані "в найстпрішій люстрації 1471 року села Лукавиця, Веприн та Хворошин на р. Стугні  відомі з 30-х років XV ст."

Лукавиця стала зватися Малий Обухівець, Старий Обухів; Веприня - Великий Обухів, Новий Обухів: "речка Лукавица под селом Малым Обуховом у Стугну впала".

Ю.К. Домотенко, "Обухів", 2007, ст.8

Читайте також: Обухівська археологія в працях Антоновича: городища і кургани

Легенда друга - обух сокори

6. Обухов не упоминается в древних летописях, хотя часто представлялись к тому для летописцев случаи, по важности событий в окрестностях его происходивших и поблизости к Триполю. Если он существовал до татарских нашествий, то под другим именем, а вероятнее, что в местности им занимаемой находились хутора Трипольских мещан.

Вал, находящийся на поле между местечком и рекой Стугной, по-видимому, тот самый, который упоминается как уже существующий в 1093 во время битвы Святополка с половцами предание народное говорит, что Обухов первоначально населен выходцами из разных сторон, большей частью беглецами, и получил название по тому случаю, что один из жителей убил другого обухом или задней частью топора.

Л. Похилевич, Сказання про населені місцевості Київської губернії

Читайте також: Дівич-гора чи Трипілля – курка чи яйце?

Додаток. Граматичний аналіз

7. До ойконімів з посесивним суфіксом -ов належить і назва міста Обухів: «зъ Обухова» (1624 p.), «kupiec rossyiski wsi Obuchowa» (1749 p.), «за мhстечкомъ Обуховымъ» (1785 p.). П. Г. Клепатський вважав, що до XVI ст. це місто звалося Лукавиця (Клепатский П. Г. Очерки по истории Киевской земли. — Одесса, 1912. — T.1 (Литовский период). — С.361.) як і однойменна річка там же (Lukowica; 1596 р.). Сучасна назва сягає посесивної форми від антропоніма Обух (наприклад, історичний документ свідчить, що 1594 р. в Києві мешкав Андрей Обухъ).

ІРИНА ЖЕЛЄЗНЯК, НАЗВИ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ КИЇВЩИНИ (ІСТОРИЧНИЙ ПОГЛЯД)

Читайте також: Витачів – “вогні на пагорбах”, “зоря Витич” і борода Бердника

ПЕДИНА. Історія, етимологія.

8. Обухів, ярмаркове містечко, густо заселяли ремісники: жили вони на Драній горі (Зеленому гаю), в урочищі Погана Товарина, більшість же - навколо найвищою гори Педини. Старожили розповідають, що ця гора дістала назву від імені козака Педина. Після того, як у 1765 році Катерина II зліквідувала Січ, січовик Педин прибився до Обухова і оселився біля підніжжя гори. Після смерті козака його було поховано на верхівці гори і на могилі поставлено дубового хреста, що простояв півтора століття. Гора стала зватися Пединою.

А в 1936 році, коли войовничі атеїсти руйнували Свято-Воскресенську церкву в центрі Обухова, заодно зрубали і спалили хреста на Педині. 

В 1991 році місцеві рухівці відновили пам'ятку: на місці оховання козака Педина насипали курган і на ньому поставили різбленого дубового хреста, що стоїть і зараз".

Ю.К. Домотенко, "Обухів", 2007, ст.29

Читайте також: 

Витачів – “вогні на пагорбах”, “зоря Витич” і борода Бердника

Дівич-гора – архаїчний твар з добрими бабусиними очима