Літописна "Лукавиця" це пізніша "Бардіївка" і сучасна "Піщана"

16/10/2015

02938672В цьому переконані автори археологічної розвідки "ПАМ’ЯТКООХОРОННІ ДОСЛІДЖЕННЯ СЕЛИЩА ЛУКАВИЦЯ (ОБУХІВ МАЛИЙ) В м. ОБУХОВІ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ В 2007 р". М.В. Квітницький, А.М. Квітницька, І.А. Готун.

_______________________________________________________________________________

map-trypillya_05

map-trypillya_03

map-trypillya_02

map-trypillya_01

div

У 2007 р. було продовжено пам’яткоохоронні дослідження однієї зі складових історичної частини міста Обухова — селища Лукавиця, розташованого в районі школи № 5 мікро-району Піщана. За письмовими джерелами XVII ст., в середині XV ст. — на початку XVII ст. на території, яку займає сучасне місто, існувало кілька поселень з назвами: Лукавиця (Малий Обухів), Веприня (Великий Обухів), Форошня (Старий Обухів ?), які в XІV—XV ст. були об’єднані загальною назвою Юршин, пізніше — Кухмистровщина.

Наприкінці XVI ст. «мужиком Обухом», посадником пана Павла Монвида Дорогостайського, пізніше воєводи Київського князя Константина Острозького, були ще засновані селища Новий Обухів та О бухів.Перелічені пункти були так званими «Обуховщизними добрами», що в період кінця XV — першої половини XVІІ ст. постійно слугували предметом шляхетських суперечок та судових справ.

Історія виникнення і розвитку м. Обухова вперше привернули увагу істориків у середині ХІХ ст. Відомий український краєзнавець, асесор Київської духовної консисторії Лаврентій Похилевич у «Сказаниях о населенных местностях Киевской губернии» щодо міста наводить «народное предание» про те, що Обухів спочатку був заселений вихідцями з різних сторін, в основному втікачами, а назву дістав через те, що один житель колись вбив іншого обухом сокири. Він наводить також іншу, вже прийняту на той час назву р. Лукавиці — Кубринка і згадує вал на полі між містечком та р. Стугною.

Автор «Сказаній» коротко і змістовно навів основні віхи розвитку міста з XV ст.:

«…В XV веке Обухов со всеми селами по речке Красной Казимиром Ягеллоном был надан Ивану Туршчу или Туршчину. Этот Туршч имел одну дочь, с которой женился Олехно (Алексей) Монвид Дорогостаиский… Петр, сын Олехна, имел четырех сынов… По смерти Петра Дорогостайского… произошел в 1550 году раздел оставшихся по нем имений… Обуховщина досталась наименьшему сыну Ивану. … владел имением 15 лет…оставивши…наследником сына Павла…его дядя Петр Дорогостайский высылает его в чужие края для образования, а имение берет в опеку. … разнесся слух, что он (Павел) умер. Дядя Петр…признается владетелем Обуховщины, а в 1588 году продает имение … Яну Острожскому за 300 коп грошей литовских. …

Павел Дорогостайский возвращается из-за границы … Начинается (судебный) процесс … Острожский возвратил Дорогостайскому только Обухов. Павел Дорогостайский имел одну дочь, которую, отдавши за Андрея Фирлея, воеводу бельзкого, передал вместе с тем в дом Фирлеев имение.

Андрей Фирлей не имел детей… (имения) по смерти его поступили…сестре Анне, бывшей…за Казимиром Тарновским. Произошедшая чрез несколько лет революция малороссийского народа прекратила для Обухова помещичью власть…».

Наступним, хто зацікавився історією міста, був поляк за походженням, український історик- археолог Едвард Руліковський. У написаній ним статті до VІІ тому «Słownika geograficzniego» зазначається, що вперше ця місцевість згадується в XV ст., коли в 1430 та 1436 рр. великий князь литовський Свидригайло подарував її своєму прибічнику Станку Ганковичу Юрші з населеними пунктами: Лукавицею з городищем, Веприном, Хворошнею і Глеваками. Відносно пізнішого часу було зазначено, що ці маєтності разом із селами Перегонівкою, Деремезною, Красним та Глеваками (Германівкою) в 1588 р. купив князь Костянтин Васильович Острозький, який згодом заснував ще й село Василів.

За часів Хмельниччини 1649 р. в Обухові існувала козацька сотня на чолі з сотником Яськом Красовським. У 1651 р. через Обухів на Германівку пройшли війська коронного гетьмана Яна Радзівіла, а в 1653 р. Обухів, як «укріплене валом по колу» містечко з двома церквами описував архідиякон Павло Алепський. У 1787 р. жителі містечка пограбували Щасного (Фелікса) Потоцького, який їхав до Києва на зустріч з Катериною ІІ, після чого у поляків з’явилася приказка «Збережи, Боже, мир від Макіївських гір, від Обухівського люду, від Васильківського суду». Крім цього дослідник зазначає про зміну давньої назви р. Лукавиці на Кобринку.

Збереглися численні письмові документи, які дають змогу простежити загальний історичний розвиток міста від моменту його першої згадки в середині XV ст. під назвою Лукавиця, Веприня та Форошня до початку визвольних змагань Богдана Хмельницького. Досить важливим також є встановлення історичної топографії розташування селищ на території, яку займає сучасний Обухів. З текстів судових справ, зокрема «(С)правы его милости пана Дорогоста(и)ского с паны Триполскими року 1600 мца июля два(д)цать четве(р)того дня», за свідченнями трипільської шляхти, кордони Трипільських та Обухівських маєтностей пролягали по р. Лукавиці (сучасна Кобринка). Пояснюючи судді загальне місце розташування Обухівських і Трипільських земель та їхніх сусідів, у 1600 р. трипільська шляхта досить ретельно описує місце розташування Малого Обухова:

«…пнове Трипо(л)ские, вси чотыри бра(т)я, при- ве(д)ши на(с) на пету кгру(н)ту своего на(д) речку Лукавицу та(м), где тая ре(ч)ка по(д) село(м) Малы(м) Обуховомъ у Стугну упала, а его м(л). па(н) по(д)коморы(и) поведае(т), «же-мъ речки Сту(г)ны не виде(л), то(л)ко болото». А пнове Трипо(л)ские поведили, же та(м) // Лукавица у Стугну упала. У томъ лесе ставши на горе и на(д) лесомъ, к болоту, троха ниже(и) Малого Обухова, поведили, и(ж), де(и), «ту(т) се починае(т) пета кгру(н)ту нашого Стримятицкого, о(т) озера Уюнънего и о(т) устъя Лукавицы, где у Стугну упала, с тре(х) деди(н) (,): оди(н) кгру(нт) за болотомъ прилегъ Бе(з)рядицки(и) манастыря киевъского Пече(р)ски(и), а (з) другое стороны кгру(нт) Нещеровъски(и) пна Су(л)ков- ского, а с трете стороны кгру(нт) Луковицки(и) по право(и) стороне, што Обухово(м) называю(т), а нашъ де(и), по Лево(и) стороне, которая ре(ч)ка граничи(т) Обуховъ з Стрымятичи». …» «…А Лукавица, названая Обуховомъ, пна Дорогоста(и)ского, лежи(т) не при Кра(с)но(и), але при Луковицы границою з кгру(н)томъ име(н)я ншого другого, называемого Стримятицкого…».

Як видно з тексту, опис досить ретельний, а особливості будови гирла Лукавиці (Кобринки) при впадінні в р. Стугну простежуються і дотепер: при виїзді з м. Обухова на Київ, праворуч, у районі будівель біохімічного заводу, в напрямку до р. Стугни тягнеться безперервна низка боліт, що завершується озером — літописним Уюнним та Стрим’ятицьким ставом (нині розмитий піщаним кар’єром).

Крім того, в тексті судової справи описано топографію сіл Обухів Старий та Обухів Великий, що були оглянуті судовою комісією під час установлення меж Обухівських і Трипільських земель. Більше того, згадується досі не відома сучасним дослідникам давньоруської доби ділянка Змійового валу, що пролягала вздовж р. Лукавиці (Кобринки). З тих самих судових справ отримуємо відомості щодо причин, процесу та зміни назв існуючих селищ на єдину назву — Обухів. Інформативними є свідоцький лист околичної шляхти від 7 жовтня 1590 р., що підтверджує проживання в кінці XVI ст. «мужика Обуха» та уступчий лист київського воєводи князя Константина Острозького від 4 вересня 1598 р.:

«…а тепе(р), за де(р)жавы его м(л). пна воеводы [Костянтина Острозького — Авт.], почали люди оседати, яко Обуховъ, тая мае(т)ностъ, бо за от(ц)а [Яна Монвида Дорогостайского Кухмистровича — Авт.] его м(л). не мешка(л) ту(т), то(л)ко оди(н) мужи(к) Обу(х), о(т) которого за часо(м) на(з)вано тую маетностъ на(д) Лукавицею Обуховъ и Обухо(в)щы(з)на… ...то селища на (и)ме Глеваки, Лукавица, Форошня, Веприня, Ю(р)ши(н), над речкою Стугною, Лукавицею, Кра(с)ною и Бобрицею межи Трипо(л)емъ, Белою Це(р)ко(в)ю а Киево(м), в зе(м)ли Киевъско(и) лежачые, вла(с)ные о(т)чы(з)ные небо(ж)чыка пна Яна Дорогоста(и)ского Кухмистровича, о(т)ца его м(л). пна Па(в)ла Дорогоста(и)ского, повода, и за живота о(т)ца его пна Яна Дорогоста(и)ского тые добра были пусты, то(л)ко ту(т) // оди(н) мужикъ мешкалъ Обухъ…». «... и(ж) мае(т)ностъ тую дедичную его мл(с)ти пана Па(в)ла Дорогоста(и)ского, повода тепере(ш) него, которую былъ у бра(та) его м(л). пна Петра Дорогоста(и)ского купи(л), на (и)ме Глеваки, Форошню, Лукавицу и Веприню, названы(и) тепе(р) Малы(и) и Велики(и) Обуховъ...».

Як вже зазначалося, ґрунтовні дослідження на території міста було проведено в 2005 р. силами Північної експедиції. В ході робіт 2005 р. в межах будівельного майданчика по вул. Лермонтова, 22 а в м. Обухові Київської області було вивчено 946 м2 культурних нашарувань та проведено нагляд за земляними роботами в межах раніше (у 80-х роках ХХ ст.) зруйнованих вибіркою ґрунтів ділянок на площі близько 2000 м2. Розкопками досліджено 47 давніх об’єктів — залишків стовпових і господарських ям, погребних та виробничих конструкцій, дві завершальні ділянки захисних ровів з огорожею, два середньовічних поховання та три житла ― ХІІІ ст., XІV—XV ст. і XVII—XVIІI ст. У культурному шарі території досліджуваної пам’ятки виявлено матеріали понад 10 історико-культурних горизонтів.

У 2006 р. та повторно в 2007 р. органом охорони культурної спадщини — Київським обласним центром охорони та наукових дослі- джень пам’яток культурної спадщини було розглянуто документи щодо погодження проекту будівництва багатоповерхових будинків ВАТ «Трест — Київміськбуд-1» у зоні неза вершеного будівництва 1980-х років по вулиці Київській, у районі школи № 5. Оскільки будівельний майданчик розташовувався в зоні вже досліджуваної в 2005 р. пам’ятки археології (200 м на північ від розкопу І по вул. Лермонтова, 22), то означена обставина і зумовила продовження наукових охоронних робіт з подальшого вивчення культурних нашарувань історичної частини міста, «літописного» селища Лукавиця — Обухова Малого.

Під час проведення наукової експертизи Державним підприємством «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» було встановлено, що на значній частині території ділянки, орієнтовною площею 1,2 га, культурні нашарування та залишки об’єктів відсутні внаслідок інженерного планування території у 1980-х роках під будівництво багатоповерхових будинків. На спланованій території розташоване поле із забитими фундаментними палями та два недобудованих будинки. В іншій частині ділянки простежувались залишки культурного шару потужністю до 0,2 м та читались заповнення об’єктів у зрізах траншей. Оскільки в ході запланованих будівельних робіт пам’ятці у місцях зі збереженим культурним шаром загрожувало знищення, то на замовлення ВАТ «Трест —Київміськбуд-1» (директор В.П. Бабич) було проведено пам’яткоохоронні дослідження.

Ділянка, на якій проводилися розкопки, розташована у північно-східній частині міста, на лівому березі р. Лукавиця (Кобринка). Східною та північно-східною сторонами вона примикає до об’їзної дороги Київ — Дніпропетровськ. Площа означеного поселення на 2007 р. становила 20—25 га. Наші попередні припущення про те, що деякі культурні нашарування цього місцезнаходження частково можуть бути пов’язані з багатошаровим поселенням, зафіксованим за 1—1,5 км на захід, на колишній вулиці Леніна, 110 (сучасна Київська), під час проведення «рятівних» розкопок О. Сєрова — М. Левади в 1990 р. виявилися помилковими (означена пам’ятка розташована між трасою, що пролягає через місто та лівим берегом р. Лукавиці (Ко-бринки), в районі зупинки «Парникова»).

Через вже згадані особливості культурних нашарувань, значно знищених у результаті проведених інженерно-планувальних робіт наприкінці 80-х років XX ст., товщина культурного шару, на відміну від вул. Лермонтова 22а, становила від 0,1—0,2 м до рівня придонного заповнення давніх об’єктів. У ході робіт було вивчено 850 м2 площі, дослідження проводилися на двох ділянках,у межах планованих окремих котлованів під будинки, розкопі ІІ — 550 м2 та розкопі ІІІ — 300 м2.

Під час наукового вивчення виявлено нашарування та об’єкти таких історико-культурних горизонтів, як трипільської культури?, доби бронзи, раннього залізного віку, I тисячоліття, другої половини Х — середини ХІІІ ст., XIV—XV ст. та кінця ХVІ—ХVІІ ст. Крім того, в культурному шарі знайдено окремі людські кістки, що можуть бути попередньо віднесені до пізньосередньовічного часу. Через відсутність знятого культурного шару чіткої стратиграфії культурних горизонтів не простежено, розміщення залишків певних історико-культурних періодів, як і в 2005 р., фіксувалося окремими плямами та зонами на рівні об’єктів і найбільшої концентрації матеріалів.

Культурний шар у межах розкопів також значно порушений пізніми перекопами та сміттєзвалищами ХХ ст. Місцями фіксувався прошарок змішаного мулу (сліди підняття рівня р. Лукавиці в 1-й половині І тис.?) та чорнозему, під яким розміщений шар сірого супіску, материк складений жовтим та біло-сірим піском. Під час розкопок зафіксовано 20 об’єктів у розкопі ІІ та 6 об’єктів у розкопі ІІІ, це — господарські, зернові та стов-стовпові ями, погреби, котловани господарських і житлових споруд доби бронзи, підгірцівсько-милоградського часу, ІХ — початку Х ст., ХІІ — XIV—XV ст. і першої половини XVII ст.

З досліджених об’єктів найбільш вартими уваги є зернова яма підгірцівсько-милоградського часу, господарська яма та два житла кінця ІХ—Х ст. і споруда нежитлового призначення кінця XVI — початку XVII ст.

Об’єкт 10. Розкоп ІІ — зернова яма підгірцівсько-милоградської культури. Заповнення зафіксовано на глибині 0,2 м від спланованої поверхні. Пляма заповнення має овальну форму, розміри 1,6 × 1,3 м, витягнута по лінії схід —захід. Над заповненням на глибині 0,15 м знайдено фрагмент пряслиця. Дно помаранчевого кольору, сильно прожарене, фіксоване на глибині 0,45 м від спланованої поверхні. У заповненні та поруч з об’єктом виявлено великі уламки від ліпної посудини (зерновика) діаметром по вінцю близько 0,7 м.

Об’єкт 5. Розкоп ІІ — господарська яма ІХ—Х ст.? Пляму заповнення темно-сірим супіском виявлено на глибині 0,2 м від спланованої поверхні. Яма округлої форми, розміром 1,5 × 1,6 м, в перетині грушоподібної форми, дно виявлене на глибині 1,4 м від поверхні досліджень.

У заповненні виявлено глиняні модельки хлібця та кам’яної сокири доби пізньої бронзи — раннього залізного віку, залізний ніж і великі уламки від ліпних посудин ІХ—Х ст. Також знайдено кілька дрібних стінок і денця гончарного горщика XІV—XV ст., що, очевидно, потрапили туди внаслідок діяльності землерийних тварин.

Об’єкт 5. Розкоп ІІІ — житлова споруда ІХ ст. прямокутної форми, виявлена на глибині 0,2 м від спланованої поверхні, орієнтована по лінії південний схід — північний захід, розміром 3 × 3,5 м. Заповнення складене супіском сірого кольору, по середині північної стінки котловану виявлено залишки подової частини печі завтовшки 7—12 см, розміри внаслідок поганої збереженості не встановлено.

У північно-західному куті споруди знаходилася яма округлої форми діаметром 1,4 × 1,5 м, стінки плавно-похилі, дно на глибині 0,6 м від рівня поверхні. У заповненні виявлено незначну кількість ліпної кераміки ІХ ст.

Об’єкт 6. Розкоп ІІІ — житлова споруда ІХ — початку Х ст. Фіксувалася на рівні спланованої поверхні за концентрацією індивідуальних знахідок та скупченням кераміки. Розмір котловану — 4,4 × 5 м, орієнтований довшою віссю по лінії схід — захід. Стінки прямі, дно зафіксоване на рівні 0,4—0,45 м від рівня фіксації, частково вимащене шаром глини завтовшки 5—10 см.

У південно-східній частині котловану розміщена стовпова яма діаметром 0,3 м. У північно-східному куті на глибині 0,4 м від рівня спланованої поверхні знаходилися залишки пічної конструкції. Простежено основу поду, складеного з двох шарів підмазки (сліди ремонту). Под печі підпрямокутної форми, розміром 1,2 × 1,45 м, орієнтований довшою віссю по лінії схід — захід. Під шаром вимощення поду знаходилася утрамбована печиною та уламками ліпних посудин яма з сильно прожареними стінками діаметром 0,9 м. Стінки ями слабопохилі, дно округлої форми, виявлене на глибині 0,9 м від рівня спланованої поверхні. У протилежному від печі, північно-західному куті житла, на рівні 0,45 м зафіксовано яму з плавно-похилими стінками, діаметром 0,85—0,87 м, дно виявлене на глибині 0,85 м. У межах житла знайдено наконечник пояса з олов’янистої бронзи, бронзовий перстень поганої збереженості, три кістяні проколки, точильний камінь та кістяне лощило. В придонному заповненні фіксувалися частини від розвалів ліпних та ранньокружальних посудин. У межах 1,5—2 м на захід та північний захід від котловану споруди знайдено 5 кістяних проколок, пряслице, уламок точильного бруска та зафіксовано половину зруйнованої перекопом 2007 р. господарської ями (об’єкт 4) розміром 1 × 1,2 м.

Об’єкт 1. Розкоп ІІІ — споруда кінця XVI — початку XVII ст. Пляму заповнення зафіксовано на рівні зачищення спланованої поверхні. Котлован підпрямокутної форми із заокругленими кутами орієнтований по лінії південь — північ, розміром 2,6 × 2,07—1,9 м. Стінки слабопохилі з незначними звуженням до дна, виявленого на глибині 0,2 м від спланованої поверхні. У північно-східній частині котловану споруди, в округлій ямці діаметром 0,5 м знайдено розвал орнаментованого сірого задимленого горщика першої половини XVII ст.

Характеризуючи інші особливості культурного шару, об’єктів та знахідок з території цієї пам’ятки, зазначимо, що будівельними роботами до початку досліджень було зруйновано понад 500 м2 залишків культурного шару. В осипах вибраного ґрунту було зібрано поясну накладку, ключ, кресало, виріб з рогу, намистину, перстень ІХ—XV ст. Відмічено повне знищення двох жител — Х—ХІ та ХІІ—ХІІІ ст. В шарі досліджених розкопів знайдено бронзове шило, пряслиця періоду бронзи — раннього залізного віку.

Керамічний матеріал та об’єкти в цій частині поселення в результаті потужного інженерного планування 1980-х років були пов’язані в основному з добою бронзи, раннього залізного віку та періоду становлення Київської Русі. Знахідки давньоруського часу Х—ХІІІ ст., польсько-литовської та козацької доби XІV— XVІІІ ст. були представлені значно меншою мірою, ніж під час досліджень 2005 р. Разом з тим отримані матеріали досить істотно доповнили картину загального розвитку населеного пункту, попередника Обухова, і вже майже повністю дають змогу простежити безперервність розвитку життя на цій пам’ятці з кінця ІХ ст.

*************************************************************************************************************

НАШІ ПАРТНЕРИ:

12165415_10205031037600292_199331573_o