Культура

Духи, що живуть на вершині Обухова

254865_24

ІСТОРІЯ

Це карта орієнтовно 17 століття. На ній топонім Вершина фігурує в статусі поселення, швидше за все хутора. Неподалік розміщені такі самі Обухів і Лукавиця. Приблизно після 1600 року вся долинаКобрини і частина сіл біля неї стають Обуховом. Географічно, на сході лежить чаша тоді повноводної Лукавиці (Кобрини), з півночі і півдня поселення захищене глибокими яругами (сучасні вул. Франка та Гайдамацька), на заході (перед долиною річки Красна, Трипілля) — відтинок вже неіснуючого Змієвого валу, на карті позначений як Довгий… чит.далі.

1-jn9ycoxkniiu6twssvrs6g

Свого часу директор Обухівського краєзнавчого музею Юрій Домотенко стверджував, що на горі колись жили люди і була фортеця. Ймовірно, він повторює історію, яку наводить натуралізований французський дослідник-етнограф де ля Фліз. В свою чергу, той посилається на старих людей, згідно з якими на Вершині була фортеця. Він же вказує на типову для цієї ситуації, можливо, атавімістичну назву однієї з 5-и (на той час, прим.авт.) обухівських гір — Городок. Відтак, гіпотетично на місці сучасної Педини могло бути одне з перших поселень, пізніше його укріплена частина. Цьому сприяв як природній (урвища з 3-х боків) так і штучний ландшафт (захисний вал) з четвертого… чит.далі.

***

СЬОГОДЕННЯ

Педина – це обухівський Сіон, Фудзіяма і Перкалаба в одному флаконі. Саме під нею селилися перші колонізатори долини р. Кобрина (Лукавиці). На ній було Городище у вигляді фортеці. Її територією проходила одна з гілок Змієвого валу. Під нею виросли покоління славетних гончарів і малярів. На її Вершині ховали померлих, садили дерева піонери у 70-х, а на початках Незалежності «рухівці» насипали курган і встановили хреста. На неї до цих пір ходять «зустрічати сонце» випускники обухівських шкіл і смажити шашлики їх батьки.

Педина – одна з «градоформуючих» обухівських гір, на її околицях мостилися перші, ще до обухівських, хутори. Частина місцевих краєзнавців вважає, що правильно казати «Пидина», через «и», мовляв це коректно, оскільки відтворює місцеву вимову. Ми переконані в неграмотності подібного твердження, позаяк виводимо назву гори під прізвища «Педан» (від фран. «Педант»). Чия гора – ПедИна. Міняємо наголос і на виході маємо Педину.

Станом на сьогодні гора складається з кількох частин: рівнинної, котру власне горою не вважають; вершини – питомо Педини і її ж знищеного глинодобуванням відтинку, відомого як “кар’єр” з серцевиною у вигляді озера Фейхоа.

dscn60781

Станом на сьогодні вона не має жодного статусу. Не захищена від вандалів і забудови. Сипеться після дощу і снігу. Засмічується відпочивальниками.

Гора і її околиці вимагають рекультивації. Зокрема, йдеться про прибирання сміття. Є ідея засадити кар’єр недорогою виноградною лозою. Вона повинна прикрасити і скріпити по мірі росту стіни. На виході матимемо античну гору на кшталт тієї, що була під Троєю :). До Фейхоа проситься риба: в’юни, соми і раки. Розміри і глибина дозволяють. Залишки лісів на Педині можна прикрасити годівницями для пташок, білок і тому подібних єнотів. Варто залучитися рекомендаціями лісівників та іхтіологів. Ідеально – громадська пасіка з наступною роздачею містянам результатів її функціонування. Правильно – надати Горі статус «ландшафтного заповідника». Одним словом, є над чим думати. І з чим стартувати навесні.

Загрузка...