Культура / ПЕРШЕ ТРАВНЯ-КОПАЧІВ

Легенда про Шиловаху – обухівська версія казки про Алі-бабу?

Ми продовжуємо збирати казки і легенди Обухівщини. Перша серед них – адаптована до місцевих реалій, переспівана казка про Змія.

Ця дуже схожа на вітчизняний мотив “Алі-баби” – ті ж розбійники, скарби, печери, апокрифічний Бог з його язичницькою карою тощо. Виявляється, все трошки складніше. І ось чому.

… Обухів і околиці розміщені в долині двох, колись повноводніших річок: Кобринки (Лукавиці) і Красної. Місцевість – поритий глибокими ярами, балками і байраками лісостеп вінчають залишки Змієвих валів (а саме ними однозначно є пагорб з легенди про печеру нижче) і  стрімкі тераси Обухівського плато над промзоною Стугни. Близько, на відстані денного переходу звіринецькі, лисогірські, києво-печерські і тобі подібні, схимницькі прихистки бажаючих “спастися” у Києві.

Час від часу в Обухові говорять про величезні (повторюється нижчевказаний мотив з возом) печери в пагорбах над промзоною; підземні тонелі від Нещерівської церкви до Стугни і так далі і тому подібне. Досі вони не зафіксовані: ні археологами, ні внаслідок необачної господарської діяльності.

sk-ali-baba-10

Але, вони є – в казках нашого люду, легендах Обухівського краю. Доказ того, що якщо довго ритися в кишені завжди знайдеш дріб’язок нижче. Це історія поетки Тетяни Царенко, розказана нею на сторінках нарису з с.історії Першого Травня (Ю. К. Домотенко, “За Стугною, за рікою”, Київ, 2007).

На краю села, з боку хутора Шевченкового (колись він звався Підвалок), розкинувся каскад пагорбів, на яких, мабуть, і тепер полюбляють зустрічатися закохані. Про один з тих пагорбів, що зветься Шиловаха, колись я почула бентежну легенду.

Вона повідала, що назва цього пагорба буцімто пішла від тутешнього розбійника Шиловахи, який ще давним-давно зі своєю ватагою грабував на дорозі, що вела до Києва, багатих людей та купців.

Награбоване Шиловаха не роздавав бідним і знедоленим, а звозив у печеру на тому пагорбі. Печера мала такі розміри, що розбійники заїзджали в неї возами, навантаженими золотом і коштовностями.

Орудувала ватага довгі роки, ніхто не міг її приборкати – хитрим був Шиловаха. Та, зрештою, увірвався терпець у самого Бога: одного разу, заїхавши в печеру з грабунками, Шиловаха залишився там навіки – плавун в одну мить загорнув печеру з розбійниками і їхніми скарбами.

Відтоді ту місцину називають Шиловахою. А молоді закохані, які там бувають, кажуть, що літніми ранками за мить до східсонця над пагорбом іноді мерехтить якйсь ореол  – то випромінюється з підземелля награбоване золото. І якщо котрійсь парі випаде побачити те сяйво – весь вік проживе вона у грошах…

Загрузка...
Tags: , ,