Культура / ТРИПІЛЛЯ - ВИТАЧІВ

Княгиня з Дівич-гори: перша сепаратистка Обухівського краю

dscn0979Ми продовжуємо пошук обухівських легенд та інших казок. Першою у майбутньому збірнику був питомо пристугнянський Змій, другою – першотравенський переспів арабського “Алі-баби”. Третя (так, а це вже третя казка) про трипільську Дівич-гору – до слова, найвище місце Обухівщини.

Згідно з Вікіпедією так звані “дівич-гори” пов’язані “із спільнослов’янським культом жіночого божества, богині-діви пов’язують ороніми на кшталт Дівич-гора, Дівоча гора”.

1

 – Вони відомі в цілому слов’янському світі від Верхнього Дніпра до Родопів — Дівоча гора (Девичья гора) біля Смоленська, Дівоча гора або Дівич-гора над Дніпром у с. Трипіллі та березі Росі біля с. Сахнівки, низка вершин Дівин на території Чехії та Словаччини, г. Дівин південніше Пловдіва у Болгарії. Відомі Дівочі скелі на Тернопільщині. Археологічні дослідження підтверджують культовий характер таких вершин. Зокрема, на Дівочій горі в Трипіллі знайдено залишки святилища перших століть н. е”, - йдеться у вікіпедійній статті про Священні гори“.

Цю ж інформацію підтверджує в чомусь наш земляк (транзитер, так точно), засновник Української духовної республіки у Витачеві, космофантаст, націонал-комуніст і дисидент Олесь Бердник.

 - …Знайшлися хлопці та дівчата серед археологів, істориків. Ого, як загорілися. Було всього — суперечок, безладдя, гіпотез, фантасмагорій. Почали шукати сліди у древніх манускриптах, поїхали по Україні, розпитували людей, записували старовинні перекази. Разом ми вибрали кілька варіантів, найближчих до гіпотетичних подій. Точніше — три варіанти. Всі три Дівич-гори в поясі між Россю і Тясмином. Це підходить. У травні поїдемо на пошук, експедиція на громадських засадах. Хвилююся, тривожуся. Що ж воно буде? Пощастить? Якщо вийде, це буде перша перемога над Хроносом…

Олесь Бердник, «Зоряний Корсар»

Цікаво, що ще у 19 столітті Дівич-горою була найвідоміша з “лисих” гір Києва, та, що на Видубичах. В свою чергу, Лисою називалася одна з гір Обухівського плато (поруч із Зеленою, напроти пожежної частини, перед мостом).

До цих пір не вирішене питання про призначення гори. Проблемна частина – наявність чи відсутність городища і пізнішого Трипільського замку. Один з метрів радянської археології Борис Рибаков вважає, що їх там не було.

 – Еще одна Девичь-гора находится в этом же Среднеднепровском регионе на окраине с. Триполье (летописный Треполь) на Днепре. На вершине горы, возвышающейся над Днепром, в зарубинецкое время был сооружен своеобразный жертвенник-печь, представляющий собой композицию из девяти полусферических углублений. По всей вероятности, этот своеобразный жертвенник с девятью гнездами предназначался для сосудов, в которых во время праздничной церемонии могли вариться какие-либо зелья или зерна. Набор основных растений мог заполнить все сосуды: пшеница, ячмень, просо, греча (?), полба (?), лен, конопля, бобы, горох. Число 9 в сочетании с девичьим именем этой огромной и очень импозантной горы наводит на мысль (как и по поводу гадательной чаши с девятью клеймами месяцев), что создатели жертвенника с девятью составными частями прежде всего соотносили это центральное сооружение Девичь-горы с девятью месяцами беременности. Богиня-дева, как устойчивое представление о женском аграрном божестве, мыслилась, очевидно, подобно христианской богородице не просто девушкой, а такой, которая уже “понесла во чреве своем” и ей предстояло девять месяцев подготавливать рождение новой жизни. Число 9 входит в разряд общеславянских сакральных чисел (“за три-девятъ земель”, “в три-девятое царство, три-десятое государство” и т. п.), – пише він в своєму “Язычестве Древней Руси” (1967).

idoly

Николай Рерих. “Идолы. 1901″. Щось схоже стояло на Дівич-горі.

За його словами “здесь не было ни города, ни поселения”.

 – Сама гора представляла собой усеченную пирамидальную возвышенность, главенствующую над прибрежной поймой Днепра. Верхняя её площадка невелика и состоит из двух плоских ступеней: верхняя ступень с жертвенником 30х70 м и нижняя ступень – 30х30 м. Жертвенник поставлен так, что занимает срединное место всей вершины горы; рядом с ним зарубинецкие погребения I в. до н. э. – I в. н. э. Со стороны, противоположной Днепру, Девичь-гора сходит на нет широким пологим спуском, как бы специально предназначенным для торжественных обрядовых процессий от поселения к жертвеннику богини-девы на вершине, – додає він.

Зараз тут розважаються неоязичники. Від них не відстають місцеві ортодокси. Про це свідчить православний хрест на горі. Відтак, перші монополізують гору на рівні “тут було капище жіночого божества – це наше”, другі – “тут молився апостол Андрій, які питання?”

dscn0928

Православний хрест на Дівич-горі

dscn0938

Язичницькі піднесення – стрічки на кущах Дівич-гори

Звідки ж назва?

“Статистичний опис Київської губернії” (1852) Івана Фундуклея пояснює його на прикладі місцевої легенди. Її походження типове, її коріння – давньоруське. Варто відзначити, що подібні легенди на території Середньої Наддніпрянщини не рідкість. Володимирова (Обухівщина) і Рожена (Канівщина)  криниці, до прикладу, плетуть нитку свого існування від захованого в князівській епосі клубка історії.

Отже, за словами Фундуклея

Ныне Триполье незначительное казенное местечко, замечательное только красивым из него видом со стороны Днепра. Оно расположено над рекою Красною, впадающей в Днепр, частью на возвышенности, удобной для строительства крепости, частью в долинах, между горами.  Одна из этих гор называется “Девичь”, о ней сохранилось темное предание, что когда-то жила там Княгиня-девица, что князь Михаил шел из Киева бором, потом через чистый брод, который войско его, взявши по Триполью земли, засыпало плотиной, потом хотел идти мимо Триполья, но девица не пустила стрельбой из замка и князь должен был раскопать выше Девич-горы другую гору для прохода, но зато он проклял девицу и она провалилась в землю…

 “Статистичний опис Київської губернії” (1852), ст 479

513912

 карта Шуберта (1868-1877)

В легенді вказано два топоніми. 1 – брід. Він, як відомо був між Трипіллям і Стайками. 2. Про землі, якими князі наділяли своїх дружинників ми писали в перекладі Триполье и польская шляхта: к истории рода Дедковичей. 3. Замок княгині: це мис перед музеєм (за Домотенком) або центр сучасного Трипілля (інші версії). В кожній казці, як то кажуть, є доля історії.

Гіпотетично. Усна народна творчість оперує терміном “девица”, український відповідник –  “дівич”. Обидва підкреслюють відсутність статевих контактів у його носія. Можливо, це стало причиною інтересу з боку князя, ймовірно – підставою для відмови зі сторони княгині. Класичний приклад – згвалтування полоцької княгині  Рогніди Володимиром Святославовичем, котрого дехто вважає “рівноапостольним” і “святим”. Зрештою, якими б не було мотиви князя Міши (за згодою чи з примусу), бажаного він не отримав. Княгиня захистила свою цноту і уділ (Трипільске удільне князівство, прим. моя).

Сепаратизм це чи ні? З точки зору ображеного князя – однозначно.

1

Загрузка...
Tags: , ,