ДМИТРОВИЧІ-КРЕНИЧІ / Культура

Володимирова криниця – обухівська казка про копито київського коня

img_20140119_112518

Нє, ну одного разу, не дуже холодної осені я теж пірнав, якшо так можна назвати судомне і по факту – нецензурне занурення. Дуже схоже на непідготовлений ковток спирту на морозі – так само вирячуєш очі, плюєшся навсебіч і робиш вигляд що це круто.

***

Продовжуємо наш цикл “Легенди Обухівського краю”. Сьогоднішній об’єкт, казка №4 – т.звана “Володимирова криниця”, місце активного відпочинку любителів перевірити сечостатеву систему та інші, вразливі до холоду, але улюблені урологами місця. Ми були там кілька років тому, відтак дозволимо собі згадати поїздку тих часів. На жаль, відео з “моржами” кануло в лету, разом з частиною їх здоров’я.

До неї важко дістатися, навіть на машині. Грязюка в теплі пори року з морозами перетворюється на небезпечні для машин з низькою посадкою тороси. Вузька, наче вулиці середньовічного міста дорога дозволяє рухатися лише одному авто, розминутися нею неможливо – хтось має здати назад.

Безлюдна в будні, на свята кшталту Водохреща криниця перетворюється на паломницьке місце. 5, 10, 15 машин, люди з цеберками, дітьми, горілкою і без неї окуповують невелику улоговину за селом Малі Дмитровичі (Обухівський район, Київська область).

Сама криниця, згідно з легендою, веде свою історію від коня князя Володимира, точніше, від його копита. Завдяки йому вона з’явилася на світ. Йому ж завдячує цілющою водою, статус котрої має нескладне походження – св. Володимир-Хреститель їхав на коні, зупинився, здобувся на черговий духовний подвиг.

Князь святий, значить його кінь теж, як мінімум, не простий. Копито останнього здатне викресати з лона землі цілющий секрет у вигляді надзвичайно холодно струмка. Подейкують, його температура стабільна зимою і літом – 5-7 градусів.

За словами місцевих комунальщиків Володимирова криниця це струмок – початок річки Тихані. Злі язики дивуються, чому джерело з “тисячолітньою” історією отримало статус “святого” лише в останнні роки з легкої руки сурових мужів місцевої православної парафії.

Ми також належимо до категорії критично налаштованих громадян і розцінюємо Володимирову криницю як штучно сформований під власні потреби православнй неокульт. Втім, місце зручне, вода приємна і люди її відвідують. Через кілька десятків років пронизане людськими проханнями місце набуде справжнього культового статусу. До того “господар криниці”  може спокійно лоскотати моржуючих на дні, холодному як очі зимового сонця.

img_20140119_111838

***

За легендою поранений князь київський Володимир Святославович повертався з походу до Києва. Зупинився він на відпочинок, у цій місцевості, з військом. На той період тривала сильна засуха. Стомлених воїнів та їх коней мучила спрага, скрізь повисихали криниці, ніде було напитись води. Князь Володимир почав збирати військо, для від’їзду до Києва. Тоді кінь його вдарив копитом і з під землі забило чудодійне джерело, яке втамувало спрагу князя та залікувало його рани. Після цього, князь Володимир, наказав облаштувати на тому місці криницю, щоб кожен перехожий міг напитися з неї води. Джерело, яке било з під землі, було на стільки потужним, що в 1903 році, коли була страшна засуха, люди із прилеглих сіл, волами, з’їжалися до криниці по воду.

Скуштуйте водиці з «Володимирової криниці»

img_20140119_111750

У 2008 році було облаштовано «Володимирову криницю» в новому стилі та влаштовано купель. І навіть лютою зимою цілюща вода в купелі не замерзає.

28 липня 2012 р. у день св. Володимира та хрещення Київської Русі, відбулося освячення «Володимирової криниці», яке проводив отець Онісім. На освячені «Володимирової криниці» було близько 200 чоловік. Після освячення криниці, відбувся концерт за участю місцевого ансамблю «Дмитрівчани» та ансамблю «Гвоздівчанка», із сусіднього села Гвоздів, Васильківського району.

1

Загрузка...
Tags: , ,