АВТОШКОЛА-ЦЕНТР / Культура

Обухівська бібліотека: дім, де живуть книги

4Якщо раптом у вас виникла крамольна думка про те, що друкована книга в  час нанотехнологій непотрібна, а бібліотеки – це пережиток, то вам сюди.

Наше сьогодення диктує нові умови інформаційного розвитку та способи надходження потрібної інформації. В інтернеті можна знайти будь-яку книгу, скачати її та насолоджуватися читанням. Але живу книгу, з її запахом поліграфії та можливістю доторкнутися до сторінок, замінити неможливо. В цьому я переконалася, коли переступила поріг Обухівської центральної районної бібліотеки. Мені пощастило поспілкуватися з директором ЦРБ Кобилінською Людмилою Іванівною, завідуючою ЦРБ для дорослих Храпач Лідією Іванівною та бібліотекарем абонементу дошкільнят і молодших школярів Нечай Марією Миколаївною.

На тлі складних економічних умов існування бібліотеки, ці прекрасні люди-ентузіасти вразили мене любов’ю до своєї професії. Їх не лякають низькі зарплати, відсутність матеріально-технічних ресурсів та достеменно антарктичні умови праці. Вони впевнено привчають наших дітей любити читати, а дорослим нагадують, що чим більше прочитаних книг, тим більше відчуватимеш себе людиною. Це, якщо перефразувати славнозвісний вислів про кількість вивчених мов.

Про будні та свята, про радості та проблеми ми і поспілкувалися в спокійній та емоційно затишній обстановці.

***

IMG_20160407_115648
Директор ЦРБ Кобилінська Людмила Іванівна (справа), завідуюча ЦРБ для дорослих Храпач Лідія Іванівна (зліва)

Спецкор: яке місце, на Вашу думку, зараз займає книга в житті сучасної людини?

Лідія Іванівна: Я хочу сказати, що, взагалі, бібліотека – це і є інформаційний, духовний і культурний центр. І ми, Обухівська центральна районна бібліотека для дорослих стараємося відповідати цьому. Хочу сказати коротко: «Людина, яка любить читати, у сім’ї якої читали, для неї книга буде займати перше місце. Без книги такій людині буде важко. До нас в бібліотеку приходять люди, яким вже понад 80 років. Вони говорять, що не можуть без книги. Телевізора не дивляться, радіо не слухають, але без книги себе не уявляють. До нас приходять і молоді люди, які раніше читали, а потім у них з’явилися електронні книги. Тепер говорять: «Ви знаєте, електронна книга, то не те. От коли книгу береш в руки і вона пахне книгою, пахне поліграфічною фарбою. І ти читаєш, вдумуєшся. Дійсно отримуєш задоволення, і духовне, і моральне».

На жаль, наша Обухівська влада, державна адміністрація мало уваги приділяє бібліотекам. Наприклад, візьмемо поповнення книжкового фонду в бібліотеці. За минулий рік райдержадміністрація не виділила жодної гривні для поповнення бібліотеки. Та мабуть вже декілька років немає коштів. Хоча на пресу виділяють. Найнеобхідніше нам передплатили.

Людмила Іванівна: і таких читачів, які читали в електронному вигляді, а потім переходять на традиційний паперовий варіант книги достатньо багато. Якщо дитину з дитинства привчати до читання, то дитина буде читати і в дорослому віці. Потрібні державні програми підтримки читання та підтримки бібліотек, тому що, на жаль, інтелект нації в нашій країні падає. Взагалі, в наш час професія бібліотекаря непрестижна. В нашій країні. В інших країнах так до бібліотекаря і до бібліотечної справи не ставляться. Мені дуже подобається англійський письменник-фантаст Ніл Гейман. От як він сказав про бібліотеки: «Держава не повинна зачиняти двері, які весь час повинні бути відкритими».

IMG_20160407_120126

Спецкор: переважно якою літературою цікавляться читачі бібліотеки? Що читає молодь, а що найбільш до вподоби старшому поколінню?

Лідія Іванівна: Ви знаєте, неможливо так чітко виділити. І дорослі, і молодші читачі в основному люблять читати сучасних українських письменників, класиків української літератури. І всесвітньої літератури також. Але, найкраще читають сучасних українських письменників. Серед них – Оксана Забужко, Марія Матіос, Євген Положій, Ірен Роздобудько, Любко Дереш та інші. Є у нас такі книги. По одному екземпляру, небагато. Вони надходять з Києва, або самі читачі приносять.

Спецкор: увесь бібліотечний фонд нині налічує більше 80 тис. примірників. Чи є серед них раритетні видання, дуже цінні?

Лідія Іванівна: Так, такі раритети у нас є. Наприклад, я вам назву декілька:

• Успенський. Вибрані твори. Українською мовою. Вид-тво Держвидав. 1950 рік;
• Чехов А. Повісті та оповідання. Українською мовою, Держвидав, 1949 рік;
• Тургенев И. Повести и рассказы. Обл. гос. изд-ство, 1949 год;
• Никольский. Биология рыб, Советская наука, 1944 год.

IMG_20160407_120326

Є книги 1952, 1953 року, які знаходяться в окремій картотеці. Півтора року тому скоротили працівника, який відповідав і доглядав за цим фондом раритетних книг.

Людмила Іванівна: У фонді збереження знаходяться найцінніші книжки, але немає людини, яка за нього відповідає. І потрібно думати, що з цим робити далі. У 2014 році у нас відбулося дуже велике скорочення. Скоротили 3 робочі одиниці. Тепер у нас в методичному відділі один методист, один заввідділом, який займається комплектуванням і обробкою літератури, і один бібліограф. Ми являємося методичним центром для бібліотек району. Проводимо семінари, консультації, практикуми щодо роботи з каталогами, картотеками, масовою роботою, приймаємо звіти бібліотек району. Другий рік звітуємося в електронному вигляді в обласне управління культури, заповнюємо електронні звіти за кожну сільську бібліотеку, які повинні робити самі сільські бібліотекарі. Але, в більшості сільських бібліотек взагалі немає комп’ютерної техніки, за виключенням смт.Козина, сіл Перше Травня, Халеп’я, Жуківців, В.Дмитровичів та Копачева. А Інтернет є тільки в 3-х сільських бібліотеках. Комп’ютерна техніка в районній бібліотеці теж бажає бути кращою. Часто виникають проблеми з нею, а людини, яка б обслуговувала ці комп’ютери, немає. Її посаду скоротили.

Лідія Іванівна: У нас є зона Wi-Fi. Приходять читачі, старшокласники. В читальному залі вони можуть позайматися на своїх електронних пристроях. У нас є свої 3 комп’ютери, два з яких не працюють. Але на одному вони можуть попрацювати безкоштовно.

Спецкор: як часто поповнюється бібліотечний фонд книжок? Звідки надходять книги?

Лідія Іванівна: В минулому році до книжкового фонду бібліотеки для дорослих надійшло 159 книг, які нам надходять з Київської обласної бібліотеки за державними програмами. Для нас це дуже мало. А ми раді й тому, що свої книги нам приносять і дарують читачі.

Людмила Іванівна: В рамках державної програми «Українська книга» з Київської обласної дитячої бібліотеки за минулий рік нам надійшло три партії книжок. Сільські бібліотеки ми зовсім мало забезпечуємо. Якщо книжка прийшла в одному екземплярі, ми залишаємо її в районній бібліотеці. Тому в сільських бібліотеках застарілі книжкові фонди. Найкраще ставиться до своєї бібліотеки голова в Козині. Зараз методичний відділ обробляє партію літератури, яку Козинська селищна рада закупила за місцеві кошти. І комп’ютерів в Козинській бібліотеці 4 штуки, всі з доступом до Інтернету. Взагалі, умови, в яких працюють сільські бібліотеки, їх фонди, меблі багато залежать від ставлення до цього осередку культури сільського Голови.

IMG_20160407_121516

Ось знову з обласної бібліотеки треба забрати партію нової літератури. Вона невелика, але транспорту для цього немає.

З видавництвами безпосередньо співпрацювати у нас немає матеріальної можливості. Колись ми їздили в видавництво «Українська книга» і купували там книжки. В нашій бібліотеці були платні послуги. Зараз їх відмінили і тепер нам немає за що купувати книжки.

Я носила списки потрібних книг і періодики до держадміністрації, але вони дуже скрупульозно вивчали їх. А ми повинні робити запит потрібної літератури та підписувати періодичні видання за пропозиціями читачів, для цього ми вивчаємо незадовільний читацький попит.

Читачі у нас обмінюються книжками. Є в нас такий спеціальний стелаж з такими книгами. Ця програма обміну книгами має назву «BookCrossing».

Спецкор: знаю, що центральна районна бібліотека має дуже хороший краєзнавчий фонд. Якими працями він представлений?

Лідія Іванівна: У нас є краєзнавчий куточок, який називається «Обухівщина – древній і вічно молодий край». Тут представлені книжкові виставки, присвячені нашим видатним поетам Григорію Косинці та Андрію Малишку. Також є виставка під назвою «Літературні обрії Обухівського краю», на якій представлені книги наших сучасних обухівських письменників: Василя Трубая, Олександра Хмельовського, Тетяни Лакизи, Михайла Карасьова, Ольги Довгоп’ят, Геннадія Горового, Антоніни Філонич, Наталії Любиченко, Михайла Горлового, Юрія Садовського та інших. Я назвала імена тих письменників, які є членами Спілки письменників України. З нашого району найбільше письменників , аж 18 чоловік, що входять до вищезгаданої Спілки. Навіть видана «Антологія літераторів Обухівщини», яка включає в собі твори поетів та письменників нашої Обухівщини.

Яскравою сторінкою у нашому краєзнавчому фонді є чудові краєзнавчі праці письменника, художника та скульптора Ю.К. Домотенка, який з 1994 року очолює Обухівський краєзнавчий музей.

IMG_20160407_123425

Спецкор: ви регулярно проводите різні тематичні заходи, круглі столи, літературні читання, оформлюєте книжкові виставки. Який нещодавно проводили захід? Що плануєте найближчим часом?

Лідія Іванівна: Масові заходи у нас проводяться досить часто. З початку нового року вже було проведено вісім. Особливу увагу в своїй роботі ми приділяємо національно- патріотичному вихованню молоді. Серед них заходи, присвячені Дню Соборності України, до Дня пам’яті загиблих під Крутами, захід присвячений Афганській війні, пам’яті Небесної Сотні, до 145-річчя з дня народження Лесі Українки, Шевченкові дні. Також проводяться огляди книжкових виставок.

На свої заходи ми запрошуємо відомих людей Обухівщини, митців, письменників, учасників бойових дій. Діти із задоволенням слухають. Розповідаємо стільки цікавих фактів, про які не всі знають. Наведу один приклад. В минулому році до Дня визволення України від німецько-фашистських окупантів у нас був проведений великий масовий захід. Я запитала дітей чи відомо їм щось про Янівську висоту. І не було жодної ствердної відповіді. Діти цього не знають. Я розповіла їм, що це меморіальний комплекс, присвячений визволенню Обухівщини від німецьких окупантів, який знаходиться в селі Семенівка. Після заходу діти з зацікавленістю знайомляться з книжками з виставки і часто беруть їх читати додому. Бібліотекарі радіють, бо це результат їхнього заходу.

Часто у нас проводяться круглі столи, на які ми запрошуємо лікарів. В минулому році ми обговорювали проблеми наркоманії, куріння та інших шкідливих звичок. На захід були запрошені лікар-нарколог П.М.Федь та лікар-інфекціоніст В. В. Чернюшок. Діти дуже цікавляться подібними темами, активно приймають участь, задають запитання.

Бібліотека співпрацює з клубом “Ветеран”. Для членів цього клубу ми готуємо тематичні вечори, теми для яких пропонують самі ветерани.

IMG_20160407_120012

Зараз ми готуємо захід, присвячений 30-річчю Чорнобильської трагедії. Плануємо провести його 22 квітня, але годину проведення ще не встановили. Будуть запрошені учасники та ліквідатори. Вечір буде дуже цікавий. Так що всіх запрошуємо. Час проведення оголосимо на сайті.

Спецкор: скажіть, будь ласка, а взагалі діти зараз читають?

Людмила Іванівна: Ви знаєте, читають. Дуже багато дітей прибігають до нас у бібліотеку. На перервах, після уроків. Бібліотекарю інколи навіть пообідати не вдається. А скільки приходить дітей на канікулах. З різних шкіл і районів міста. У мене аж сльози виступають від радості, коли я це бачу. І молодші, і старшокласники люблять до нас заходити.

А ми зараз запитаємо про наших маленьких читачів у бібліотекаря абонементу дошкільнят і 1-4 класів Нечай Марії Миколаївни. Вона для них як мама. Дітки люблять приходити до неї і всім вона дасть корисну пораду, допоможе підготуватися до навчання.

FB_IMG_1460228287067
Бібліотекар абонементу дошкільнят та 1-4 класів Нечай Марія Миколаївна

Маріє Миколаївно, розкажіть, будь ласка, які цікаві заходи Ви проводите для маленьких читачів?

Ми багато чого плануємо, проводимо багато цікавих заходів по визначним датам, датам, присвяченим дням народження письменників. Ось, наприклад, провели захід «Українці – небо і космос», присвячений дню Космонавтики. Плануємо провести захід під назвою «Народжена казкою», присвячений 110-річчю з дня народження української письменниці Оксани Іваненко. Також у нас буде проведено цікавий захід до дня Чорнобильської трагедії. Планується година народознавства до Великодня під назвою «Писанка – це символ України».

Є у нас і такі постійні заходи, які повторюються з року в рік. Ось, наприклад, тиждень дитячої та юнацької книги «Книгу в кожне серце» та багато-багато інших. В бібліотеці є відділ обслуговування для дошкільнят та учнів 1-4 класів, а також абонемент і читальний зал для учнів 5-9 класів. Діти різних вікових категорій люблять читати. Прибігають сюди до нас і на перервах, і після школи, а також на канікулах. Зараз у нас дуже холодно в приміщенні, тому важко проводити заходи, дітки мерзнуть. Але все одно прибігають читати. А якщо немає змоги провести захід в приміщенні бібліотеки, тоді ми йдемо в школи . Охоплюємо майже всі школи міста, а в першу чергу сусідні школи № 1, № 2 та гімназію.

Ще у нас дуже багато книжкових виставок, біля яких ми проводимо екскурсії. Ось виставка до дня Великодня під назвою «Йде Великдень по землі». А ось книжкова виставка, присвячена Революції Гідності та Героям Небесної Сотні «В моїм серці – Україна». Учні люблять слухати і роздивлятися фотографії біля цього стенду.

Не можна оминути увагою нашу виставку м’яких ляльок з капрону, яку підготувала художниця Пацурина Наталя Миколаївна зі своїми вихованцями з Обухівської ЗОШ № 4. Вона допомагає нам оформлювати всі книжкові виставки і для дорослих, і для маленьких читачів. Також Наталя Миколаївна навчає дітей створювати українські традиційні ляльки-мотанки. Ось ви можете ознайомитися з ляльками-мотанками маленької учениці-семикласниці Антонової Жені.

IMG_20160407_123909

Взагалі дітки дуже допитливі. Ось нещодавно до нас приходили два хлопчика. Було помітно, що вони з неблагополучної родини. Але дітей в бібліотеці зацікавили експонати, а згодом вони вже і книжечки передивлялися. Якщо з дітьми працювати з молодших класів, то вони прибігатимуть в бібліотеку і в старших класах. І на все життя прищепиться любов до книги.

Свої досягнення ми виставляємо на сайті, а також на сторінці у Фейсбуці. Дехто вважає, що ми діємо застарілими методами, що інтернетом можна замінити книжне слово. Але це зовсім не так. Книга – це той місточок, який приводить людину до знань.

А ще у нас є цікавий стенд, де дітки висловлюють свої думки і пишуть свої побажання. Це такий Куточок читача під загальним гаслом: «Бібліотеко, ми тебе любимо!» Є в нашій бібліотеці і свій ляльковий театр. Це одне з найулюбленіших занять для дітей.

Також у нас є свій міні-музей народних старожитностей, зібраний руками працівників та читачів. Тут старовинні меблі, посуд, вишиванки і обухівські вишиті рушники та інші види старовинних предметів побуту. Діти дуже люблять цей куточок. І дорослим читачам завжди цікаво його відвідати.

IMG_20160407_122001

Спецкор: Центральна районна бібліотека має свій офіційний сайт (http://ocrbiblioteka.blogspot.com/?m=1). Хто займається його наповненням?

Лідія Іванівна: Так, у нас є свій сайт. Його наповнює наш директор Людмила Іванівна Кобилінська. Інколи діти допомагають їй в цьому. Людмила Іванівна фотографує, а потім матеріали разом з фото виставляє на сайті. Отаке наповнення.

Людмила Іванівна: Вчуся цим займатися. Сайт є безкоштовним, але це краще ніж нічого. Він тільки розвивається. Було б добре створити на ньому електронний каталог, щоб читачі могли заходити і шукати потрібні їм книжки. Але для цього немає коштів.

Спецкор: у приміщенні бібліотеки досить холодно. Які причини відключення теплопостачання?

Лідія Іванівна: У нас дуже холодно в бібліотеці. Теплопостачання відключили 1 березня. Пояснення просте – немає коштів. Ми приходимо на роботу, а тут 4-5 градусів тепла. Чи можна при такій температурі працювати? Звичайно, ні. Включаємо обігрівачі, але ж вони не обігріють таке велике приміщення. Можливо нагріти до 6-7 градусів тепла. Зараз трішки тепліше, 10-11 градусів, бо надворі стало тепліше. Дуже важко працювати в таких умовах. І нам, і читачам. Вони приходять і поки вибирають книги, у них мерзнуть руки. Навіть в читальній залі не можуть довго працювати.

І ви знаєте, від таких перепадів температури страждають і книги. З’являється пліснява, книги псуються. І ми всі дихаємо цим. Ми вже страждаємо від алергії, в кожного кашель.

IMG_20160407_123510

Людмила Іванівна: Справа в тому, що ми не маємо права при такій температурі проводити для дітей масові заходи. Але ж як бути в цій ситуації? У нас і вмикають теплопостачання з великим запізненням. В 2014 році увімкнули 1 грудня. Читачі поскаржились на гарячу лінію «Урядового порталу», тоді нам тепло і дали.  А доплати за особливі умови праці нам зняли. Немає коштів для неї. А умови у нас нині дійсно особливі.

Спецкор: чи зверталися Ви до місцевої влади і якою була їхня реакція?

Людмила Іванівна: Ми відносимося зараз до районної ради. Зверталися, звичайно. Навіть один наш постійний читач звертався з листом до начальника відділу культури, але відповіддю було, що знову немає коштів. Радіємо тому, що вікна у дитячій бібліотеці поставили нові, металопластикові. Але і вони не рятують від холоднечі. От і виходить замкнуте коло. А в дорослій бібліотеці вікна вже в аварійному стані, до рам не можна доторкнутись, вони хитаються.

Спецкор: з якими ще труднощами і проблемами Вам доводиться стикатися у своїй роботі?

Людмила Іванівна: Всі проблеми впираються у гроші. Немає коштів на поповнення книжкових фондів, підписання періодики. Потрібна інтерактивна дошка для роботи з читачами та бібліотекарями, проектор для показу слайдів. Якщо у нас є свій сайт, потрібен електронний каталог, щоб люди мали змогу вибрати там собі книгу. Для створення електронного каталогу потрібна спеціальна програма, яку треба купувати. А коштує вона дорого і кошти на це не виділяють. Тому поки що на сайті ми пропагуємо свою освітню і культмасову роботу, виставляємо проведені заходи, фото а також інформаційні та тематичні списки літератури, яка є в бібліотеці за темами.

Для якісного обслуговування своїх користувачів, бібліотеки в наш час повинні бути технічно оснащені. І сільські також. Інакше вони не виконуватимуть свою роль. Ну що може зробити бібліотекар на селі, якщо в нього ставка 0,25-0,5! Як можна від нього вимагати якусь роботу. І так само в 7-ми сільських бібліотеках району немає теплопостачання. Великою проблемою є закриття сільських бібліотек, якщо громада вирішить, що вони не потрібні. Дуже жаль сільські бібліотеки, а також сільських жителів, які будуть обділені бібліотечним обслуговуванням, адже не кожна родина в селі в наш час має змогу купляти дитині програмні книжки, та і Інтернет в селі є далеко не в кожній хаті. Ось, наприклад , у такому великому селі Трипілля немає своєї бібліотеки. Вона була у будинку культури, в якому обвалився дах, і в бібліотеці тепер немає приміщення. Я чула відгуки багатьох трипільчан про те, як їм не вистачає бібліотеки.

Адже на бібліотеках немає і не може бути ніякої економії. Я була на навчанні, на якому нам лектор на прикладі одного району вираховував, що всього 0,1% районного бюджету йде на фінансування бібліотечної справи… На чому тут можна зекономити? Складається таке враження, що державній владі бібліотеки взагалі непотрібні. А завдяки чому людина стає освіченою І успішною? Величезна роль в цьому відіграє читання і книга. Таке ставлення до бібліотек держслужбовців зробило те, що професія бібліотекаря в Україні стала непрестижною. Ось на бібліотечний факультет минулого року на стаціонар не набрали студентів, лише на заочне відділення. Але ми свою справу любимо і вважаємо потрібною людям.

Спецкор: і наостанок трошки позитиву. Які Ваші побажання сучасному читачеві?

Лідія Іванівна: Нових книг, нових зустрічей, нових приємних спілкувань. А ми і надалі в цьому допомагатимемо.

***

читайте також наш краєзнавчий додаток:

95

Загрузка...
Tags: , , , , , , , ,