Загрузка...
Влада / ШКОЛА-ПІЩАНА

Лабіринт Мінотавра по-обухівськи (дитяча версія)

І ось, знову,  після чергової «творчої і натхненної кризи» повертаюсь до лав студентського братства. Цього разу реактивом, що змусив мене взятись до пера, скоріше до клавіатури (от уже цей комп’ютерний вік, нічого не поробиш), стало бажання домогтись прозорості та публічності влади міста, в якому я народився. Влади – нової, яка прийшла на хвилі піднесення демократичних гасел та полігамності політичних смаків і переконань. Влади, яка, можливо,  ховається під ярликами «нова». Тому, сподіваюсь, це не остання моя публікація. Тож будемо ще зустрічатись з Вами, шановні. Ваш Орест Середа.

***

Діти – наше майбутнє. Злидні і криза – наше сьогодення. А що між ними – запитаєте ви? А я відповім – лабіринт на дитячому майданчику поблизу скейтпарку за адресою вул.Миру 16.

Так, комерційні розваги – це нормальне і правильне явище в європейській практиці. Переймаючи західні традиції на шляху до омріяної Європи, ми іноді забуваємо про сучасний стан речей. Уявімо собі ситуацію: травневий день, мама з своїм сином чи донечкою вирішила відпочити від роботи та постійних перипетій в країні, які щохвилинно транслюються по телебаченню. Підходячи до дитячого майданчика, дитинка розпливається в яскравій усмішці і бачить перед собою новенький, лакований лабіринт. Це щось подібне до оазису в пустелі, адже а) щось новеньке, б) не таке пошоргане, як інші каруселі, в) просте дитяче «хочу» ніхто не відміняв. Дітей не турбує і не повинно турбувати фінансове питання, певно, що вони просто хочуть радіти цьому життю, але батькам доводиться робити складний вибір: розчарувати дитину і отримати чергові сльози, адже тарифи в країні ростуть аж ніяк не пропорційно соціальним стандартам, або ж віддати ці кошти і потім шукати по закутках, чим би розрахуватись за комунальні послуги чи харчі. Беремо масштаб не одного дня, а щоденних прогулянок і щоденних дитячих «хочу» – от і набігає кругленька сума.

Мене дуже дивно, як на дитячому майданчику, де і так є де погуляти і відпочити, дітям можна встановити платні розваги. Це, скоріше за все, не юридичний аспект, а моральний. Але ж і самі правові норми будувались на якихось моральних устоях та правилах, тому вважаю їх невід’ємною складовою сучасності.

Отримавши інформацію від інсайдера (далі – Юлія), я вирішив більше дізнатись про цю ситуацію – і ось що я «нарив».

Все почалося з її листа до наших колег  «Хронік міста Обухова»:

 – Здраствуйте, обращаюсь в некотором роде за помощью. У меня есть тема для статьи в Вашей газете. Может, заинтересует Вас. Дело в том, что на детской площадке возле скейтпарка (Мира 16) установили платный лабиринт,что очень возмутило многих жителей ближайших домов,так как все считают, что детские площадки должны быть бесплатные. Был написан пост в Подслушано, многие выступили против этого всего,и  хозяин лабиринта перестал дальше его собирать,я же с мамочками- единомышленниками решила написать письмо- обращение к меру, взывая о помощи в решениии этого вопроса: за 1 день на этой площадке собрали 174 подписи, зарегистрировали письмо в мерии и начали ждать ответа. Это все время никаких работ там не проводили, но сегодня ко мне пришли и пригласили на завтра на 15.00 в мерию на сборы, где будет заседеть комиссия по этому вопросу. Но, как ни странно, владелец этого лабиринта именно сегодня продолжил его собирать,то есть он уверен, что он там и останется . Может, если вы напишете статью, об этом узнает больше людей и всё- таки решится вопрос по справедливости. Спасибо.

Знаєте, шановні, 174 підписи в розрізі одного невеличкого лабіринту – це вам не іграшки. Відразу вирушили з моїми колегами з «Нації єдиної» на вказану адресу.

Повідомлення було надіслано 4 травня, а наступного дня я почав працювати щодо  питання. 5 травня ми не побачили діючого лабіринту, а лише кольоровий намет, в який змогли заглянути через щілинку. Надіюсь, за це нас судити не будуть.

foto 1_604x403

***Foto 2_604x403

Тут кілька варіантів: або ж вирушили дружно на засідання комісії, можливо, погодні умови не сприяли активному заробітку на батьківській любові до дітей, можливо, просто вирішили прикрити «лавочку», побоюючись розголосу. Але ми живемо у вільній країні, маємо гарантоване право висловлювати свою думку, тому, шановні, без розголосу не обійтись.

Мені вдалось поспілкуватись з кількома батьками, які були на майданчику. Усе ж таки люди бояться висловлювати свою думку на камеру, просили  залишити їх анонімами, що мені, як журналісту – не зрозуміло. Образливо не за них, а за ту систему, яку так важко зруйнувати. Систему, коли ти скажеш свою думку, а на наступний день полетиш з роботи. Та все ж пропоную вам їхні коментарі:

 – Я согласна с вами, что здесь не должно быть вот этого коммерческого платного лабиринта, то есть здесь достаточно игровых площадок для любого контингента: для маленьких, для средних и для взрослых. То, что они поставили, конечно, мы против. Если они хотят заработать деньги, то, может быть, в каком-то другом районе, где нет вообще никаких развлекательных мест. И что ещё важно, он там небезопасный. У нас ребенок (девочка), естественно, полезла туда, и поранила себе ногу. По всей вероятности, он предназначен для маленьких детей, а дети ходят в третий класс, полезли и травмировались. Если там будут маленькие ползать, кувыркаться, то большие детки могут или себя или их поранить.

***

 – С моральной точки зрения, это очень неэтично и неправильно. Потому что у ребенка нет понятия, он не оценивает, сколько это стоит, имеет ли его родители возможность оплатить это или нет. Ему просто хочется играться, он видит новую игрушку и он кричит во всё горло, «хочу». Ему абсолютно чуждо понятие денег, зарабатывания их, а не каждый родитель может себе это позволить оплатить. Я не знаю, сколько это стоит, не интересовалась, но опять же, сколько бы это не стояло, пусть даже минимальная цена – ребенок приходит сюда каждый день. Каждый день он видит эту площадку и будет на неё проситься. А возможности, увы, в нашей стране и при наших заработках…

Ось такі коментарі, шановні. Подібний лабіринт ви можете побачити і поблизу РЦКіД. Ми підійшли і поспілкувались з представником.

 – Поблизу Миру 16 встановлений подібний лабіринт. Ви кажете, що це не ваш, не вашої компанії?

Так, це не наш. У нас встановлено поблизу Будинку культури і батьки приводять сюди дітей лише з наміром, аби вони відвідали наш лабіринт. Якщо ж діти ідуть на майданчик, починаються істерики, сльози, плач і тому це неприйнятно, я так вважаю. А сюди, тут встановлено для тих, хто спеціально йде розважитись.

Ще одне питання: чи є дозвіл на встановлення, адже його хтось видав, видається міською радою, правильно я розумію? Це  офіційна процедура, звернення, обговорення…?

Так, звернення є, голосують депутати, надають дозвіл.

Так от, я не можу стверджувати, що лабіринт поблизу Миру 16 не є власністю цієї компанії, адже жодних підтверджень не отримав. Але, давайте повіримо цій жіночці на слово. Отож, виявляється, що дозвіл мали видати наші депутати або ж Виконавчий комітет міської ради. Цікаво, тоді вони не подумали про такі казуси, що можуть виникнути і чи взагалі вони в курсі справи…

Через дещо запізнілу реакцію я не зміг відвідати засідання комісії чи відправити когось зі своїх колег чи коліжанок. Але нам вдалось зустрітись з пані Юлією, яка і повідомила про ситуацію, після засідання комісії в міській раді.

За словами Юлії, минулої середи вона організувала збір підписів, аби звернутись до міської ради. За 5 годин їй вдалось зібрати 147 підписів і відразу ж громада направила звернення до представників влади. І от, 5 червня, відбулось засідання комісії з цього питання, на якому були присутні члени Виконкому, заступник міського голови Анатолій Верещак, представники ЗМІ та сам підприємець, який і встановив цей лабіринт. А який результат – запитаємо ми? Відповідь Юлії мене особисто та і вас, певно, не здивує. Жодного. Наші можновладці ввімкнули   режим «ми не знаємо, вирішуйте самі, але ми за правду і справедливість! Номер такий-то у виборчому бюлетені!»

Вони прийняли позицію такої собі «свахи» і звели активістів та небайдужих мам з підприємцем. Цей чоловік теж виявився доволі багатослівним і взагалі не міг зрозуміти, у чому ж проблема.

Пропонуємо кілька вирваних з контексту фраз:

 - А що, я коли був маленький, то мама купувала мені один «Снікерс» у тиждень або ж місяць, один! І я розумів, що більше просити не можна. Виховуйте своїх дітей так само!», «Та я за тиждень вам можу хоч тисячу підписів зібрати!».

Апелюю: шановний пане бізнесмене, я сумніваюсь, що дитинка у віці 2-3 років має дійсно перейматись скрутним становищем батьків і питання не в розбещеності – питання в дитячому бажанні радіти життю; стосовно підписів: я, поспілкувавшись з цією мамочкою, можу дати голову на відсіч, що збирала вона підписи прозоро і чесно, не витративши на цей акт демократії ні гроша, про ваші ж методи – судити не мені.

Продовжимо. Юлія сказала, що підприємець запропонував їм дійти консенсусу, але не забирати це вже улюблене ним місце. Цей консенсус полягав у наданні якихось дисконтних годин безкоштовного відвідування лабіринту. Можете уявити, шановні, які ж тоді черги будуть «вистроюватись» поблизу нього і на скільки зросте травматизм? Чомусь мені це змахує на якусь спробу «купити» громадянську позицію і активізм. А рішення, запитаєте ви? З юридичної точки зору тут все чисто. В установленому законодавством порядку Малашінський Ю.М. звернувся до Виконавчого комітету міської ради і отримав погодження на розміщення сезонного об’єкту відпочинку – дитячий ігровий лабіринт на території дитячого майданчику по вулиці Миру, 16. Мені вдалось відкопати це рішення на сайті міської ради, пропоную Вам ознайомитись.

3 4

Виникає лише одне  питання. Чому, чому ж цей пан Малашінський, чи шановні члени Виконкому не запитали в мешканців їхню думку, адже це міський дитячий майданчик, загальний, фінансується і ремонтується за рахунок бюджету, а це означає, що за рахунок тих ще мешканців?

Щодо депутатської активності – тут не надто цікава ситуація. Особисто зустрівся з депутатом від «Самопомочі» Аліною Ульяніч від сусіднього округу. Поспілкувались, зійшлись на думці, що варто підтримати ініціативу мешканців, адже з моральної точки зору – рішення аж ніяк не правильне і, як мінімум, мало бути обговореним. Надіюсь, що ці слова не залишаться словами, а переростуть в  підтримку активістів як особисто від пані Ульяніч, так і від депутатського корпусу «Самопомочі».

А що ж депутат від округу? Для довідки, Миру 16 закріплено за Клочком Сергієм Миколайовичем (секретарем міської ради). Але чомусь – реакції поки що жодної немає, за словами Юлії, хоча це було би логічно, аби секретар ради був обізнаний не лише з тим, що відбувається в нього на округу – у його виборців, але й які питання піднімаються на комісіях та Виконкомі.  Невже і тут є якісь бізнес інтереси? Я не хочу зараз відверто нікого звинувачувати, просто закликаю відреагувати і посприяти ініціативі мешканців. Правильній ініціативі. Ми ж ніби будуємо громадянське суспільство?

Як бачите, фіналу ця історія не знайшла. Боротьба триває. І я особисто закликаю мешканців міста, свідомих громадян, депутатів, громадських активістів, ЗМІ, які поділяють думки та переконання Юлії долучатись до цієї боротьби, якщо її можна так назвати. Адже проблема полягає, скоріше не в юридичній площині, а в моральній. Але хіба це не є реагентом для громадянського руху?

Зі свого боку гарантую, що триматиму постійний контакт з активістами, намагатимусь висвітлювати перебіг ситуації і щиро вірити, що, чорт візьми, ми зможемо побудувати громадянське суспільство, де будуть дослухатись не лише до бізнесових інтересів та кольору валюти,  а й до думки громади.

Поки що у мене все, шановні.

Ваш Орест Середа, журналістський відділ ГО «Нація єдина»

logo_601x601

Загрузка...
Tags: , , , , , , , ,

Comments: