Громада

Розвиток Обухова залежить від активності його мешканців, – активіст

Smart-cityХто не знає минулого, той не має майбутнього, – переконані всі, кого так чи інакше турбує доля традиційної культури і тому подібних консервативних структур епохи пізнього модерну. Більшість з них не влаштовує ситуація в країні, більшість з них не збирається нічого міняти, точніше – вкладати свою працю в ці самі зміни.

1422461_988024311287879_2278231746096902279_nЇх не цікавить соціалка, урбанізм, технології. Єдине, що вони взяли від вже вказаної традиційної культури своїх предків, це віра в доброго царя, генсека, вождя, провідника, президента тощо. Їх патерналізм руйнівний, їх ретроградність – пагубна для наступних поколінь. Всі їм шось винні, і в першу чергу – держава, з механізмами функціонування котрої «традиційники» знайомі на рівні з астрономією 10 класу.

Втім, існують інші, менш ідеологізовані, технократичні підходи до зміни реальності. Їх мета – впровадження інновацій. Для управління містом, передусім. Що таке Smart City і як це відбувається в Обухові нам розповів місцевий активіст і за сумісництвом керівник Обухівського «ДемАльянса» Михайло Матвійчук.

***

1741029

Обухівська міськарада впроваджує систему ProZorro. Розкажи, будь-ласка, як вона працює, в чому переваги і, власне кажучи, суспільна необхідність?

Перше, що необхідно розуміти про систему ProZorro – це просто нові правила гри – зручні і прозорі. Суть її дуже проста – це просто майданчик, на якому можуть зустрітись замовник і виконавці послуг. І далі, відкрито для всіх, виконавці змагаються за замовлення, пропонуючи найкращі умови.

Друге, що потрібно усвідомити: публічні закупівлі – це не якась забаганка держави для більшого контролю над економічними процесами чи для війни з корупціонерами. ProZorro – це просто зручно. Показово, що приватний сектор бізнесу активно переходить на цю систему, хоча їх нічого не зобов’язує цього робити.

Ну і третє – ця система дійсно створює величезні проблеми корупціонерам. Вони бояться світла, а ProZorro робить все таємне – явним. Саме тому по всій державі місцева влада намагається протидіяти впровадженню ProZorro.

На якому етапі зараз перебуває впровадження електронної системи державних закупівель в Обухові?

Міська рада розширила штат, ввівши до нього відповідну посаду. Під час моєї останньої розмови з Левченком в травні він мене запевнив, що вони вже знайшли людину, ця людина закінчує готувати документи і з початку червня починають проводитись закупівлі вже через системуProZorro. Але чи то людина відмовилась, або міська рада “сдала назад”, бо коли я питав минулого тижня про дату переходу на систему і початок закупівель, мені повідомили, що посада досі вакантна і вони планують почати проводити закупівлі з серпня, як того вимагає закон.

На твою думку, наскільки корисним буде ProZorro: чи є можливість обійти систему і давай називати речі своїми іменами – «розпиляти» бюджет під ті чи інші, нібито суспільно корисні проекти?

Очевидно це можливо, адже не існує систем, які не можна було б обійти. І питання насправді варто розбити на два.

З точки зору технічної надійності – розробники запевняють всіх в достатній надійності продукту, і зважаючи на те, що над системою працювали професіонали, у мене особисто немає причин їм не довіряти.

Якщо ж говорити про “обхід” системи як про використання її не за призначенням – то звісно ж це можливо і просто. Якщо чиновник захоче через систему ProZorro придбати собі новий лімузин за гроші громади – він зможе це зробити. Система ж гарантуватиме дві речі – по-перше, всі дізнаються про цю закупку, а по-друге, хай навіть це смішно прозвучить – лімузин якщо і буде придбано – то за найвигіднішими умовами для громади.

Крім ProZorro ти опікуєшся просуванням так званого «учасницького бюджету», очевидно, корисної штуки, як самостійної інновації, так і в зв’язці з іншими формами контролю над міським бюджетом. Розкажи про нього, як просувається її можливе впровадження на рівні міської влади?

2

Партиципаторний бюджет, або ж бюджет участі має відношення не стільки до контролю, як  власне розпоряджання грошима платників податків. Для тих, хто не в курсі, коротко поясню в чому фішка цієї системи. “Бюджет участі” – це інструмент прямої демократії, який дозволить громадянами подавати на конкурс свої проекти і самостійно, шляхом голосування, обирати ті, що їм більше до вподоби, та будуть втілені в життя.

З гордістю повідомляю, що його впровадження не просто можливе, а майже завершене. На даний момент вносимо останні зміни в положення і відправляємо на затвердження сесії міської ради. І вже через місяць мешканці Обухова зможуть взяти участь в конкурсі

Уявімо собі, що в Обухові запрацював «учасницький бюджет». Як це виглядатиме технічно? Хто і яким чином зможе долучитися до його формування?

Якщо коротко, то, це виглядатиме так: міська рада виділяє із видаткової частини річного бюджету певний відсоток (в нашому випадку це 500 тисяч гривень), в рамках якого буде проводитись конкурс. Мешканці міста віком від 18 років, що мають право голосу на місцевих виборах, включно із мешканцями сіл Таценки і Ленди, можуть подавати свої проекти, заповненні у спеціальній формі. Далі робоча група їх перевіряє на чисто технічні моменти і спільно з автором усуває неточності, або невідповідності до вимог, якщо це можливо. Автори матимуть час на агітацію за свої проекти, після чого відбудеться голосування.

Головна ідея – надати можливість громадянам самостійно обирати, на що витратити власні гроші. Пізніше, коли ми вже остаточно затвердимо положення, я підготую докладну презентацію, в якій розкажу про етапи проведення розіграшу, терміни, вимоги до проектів. Слідкуйте за новинами.

Ти не боїшся, що спроби впровадження «учасницького бюджету» наштовхнуться на, якщо не саботаж, то, принаймні, відсутність розуміння з боку тих, хто звик «самостійно» освоювати державні кошти?

Ні, адже впровадження системи вже знаходиться на фінішній прямій. Залишилось внести останні зміни в установчі документи, та затвердити їх на сессії.

Сесія відбудеться 23 червня і там подивимось, наскільки наші депутати довіряють своїм виборцям.

hand pressing social media buttons

Третій і найменш зрозумілий пункт нашої бесіди про інновації, – громадські петиції. Наскільки я розумію є якийсь загальний механізм їх функціонування. Згідно з ним, петиція яка набирає певну кількість голосів відправляється на розгляд міської ради, до прикладу. Який механізм їх задіяння в Обухові бачиш ти?

Щодо петицій, то тут якраз все найбільш просто і зрозуміло. В той момент, коли вони лише з’явились, в Україні було відсутнє законодавче регулювання. Але зараз, із поширенням інструмента петицій країною, Верховна Рада внесла зміни в Закон України “Про звернення громадян” доповнивши його відповідною статтею (ст. 23-1).

Ми не будемо вигадувати велосипед і скоріше за все в Обухові цей інструмент працюватиме, як і всюди: створення петиції, збір умовних 150 підписів, розгляд питання радою. Необхідно тільки доповнити сайт міської ради відповідним розділом.

Уявімо собі просту ситуацію. Я незадоволений перейменуванням вулиці. Формую петицію, вона набирає потрібну кількість голосів, в ідеалі – більшість мешканців цієї самої вулиці. Міська рада каже ні, була комісія, вона все фахово вирішила. Вдруге перейменовувати не будуть. Як тоді?

Петиція – це не інструмент вирішення питань. Для того є відповідні процедури прийняття рішень. Завдання петиції – це підняття питань, а не їх вирішення. Це просто ще один зручний місток між громадою і її представниками у владі.

Повернемось до твого прикладу з перейменуванням вулиці. Насправді, петиція – не найвдаліший інструмент в цьому випадку. Її можна використати, звісно, для додаткового тиску на владу і привернення уваги. Але, для результату необхідно зібрати підписи, провести громадські слухання і у випадку згоди більшості місцева влада зобов’язана прийняти той варіант, який вимагають мешканці (якщо він не суперечить законам, на приклад, про декомунізацію).

А петиції місцева влада зобов’язана лише розглянути, тому вони зручні для підняття незначних і неконфліктних питань, з якими жителі не можуть впоратись самі.

3

Обухів – фактичне передмістя Києва. В ньому немає муніципальних галерей, власних туристичних маршрутів, недорогих коворкінгів, спільних громадських просторів на кшталт «арт-кластера», незалежних медіа, зрештою, немає коштів на розробку міських ініціатив для бажаючих. Чому так: це карма провінціала чи тінь Києва – місто, де ми просто ночуємо, спальний мішок на лінії долі?

Перераховані тобою об’єкти дійсно круті і на мою думку необхідні, але питання, чи є в них широка потреба? Всім відомо, що саме попит формує пропозицію, а отже якби у мешканців був попит на об’єкти такого характеру, то його би давно вже задовольнив якийсь підприємець. І якщо відкрити умовну галерею за бюджетні гроші ми ризикуємо отримати чергове комунальне підприємство, яке тільки створить додатковий дефіцит і забере на себе ті кошти, що могли б бути витрачені на покращення міської інфраструктури.

Щодо грошей на розробку ініціатив, то цього року міська рада виділила 500 тисяч гривень на бюджет участі, про який ми говорили вище. Я особисто маю кілька ідей, які хотів би бачити в Обухові. Створення арт-кластера – одна з них, але чи дійсно в цьому є потреба – подивимось у вересні під час голосування.

П.С. комунальні медіа незалежними не можуть бути апріорі. Хто дівчину годує – той її і танцює, із ЗМІ, як і з партіями до речі, працює той самий принцип. Тому, якщо люди хочуть споживати дійсно об’єктивну інформацію, а не волю власника чи якогось чиновника, який завідує відділом культури вони повинні починати самостійно фінансувати і медіа, і партії.

Електронні закупівлі, учасницький бюджет, громадські петиції. Запровадження яких ще інновацій ти вважаєш корисними для Обухова? Власне, не обов’язково на управлінському рівні. Що може робити сама громада, для того щоб міста стало комфортнішим? Яких ініціатив не вистачає Обухову?

Та громада може зробити все, що завгодно. Скажімо так, вирішення проблеми починається з її усвідомлення. Необхідно, щоб громада, в більшості своїй, розуміла, що бюджетні кошти – це їх кошти, що чиновник – не цар і бог, а лише найманий працівник, який отримує зарплату за їх податки. Необхідно формувати попит та втручатись в діяльність органів влади.

Якщо говорити про те, чого не вистачає місту, то можна говорити надовго. Особисто я хотів би приділити більше уваги екологічним проблемам, енергоефективності, впровадженю прозорості в діях влади, організації міських просторів, проблемам доступності та освіті.

Спробуй узагальнити основні елементи допиту і спрогнозувати, скажемо так – «урбаністичний потенціал» міста, яке, начебто і є, але більше на карті, в маршрутці, в ганделику тощо – він (потенціал) є?

Узагальнюючи, хочу сказати, що потенціал є, але його розвиток залежить напряму від активності мешканців міста. Якщо ми не хочемо стати такою собі “Нью Троєщіною”, безликим спальним районом, де люди тільки ночують, то необхідно формувати сенс, шукати нові підходи до управління містом. Ніхто, окрім нас з вами – мешканців міста, цього робити не буде.

Загрузка...
Tags: , , , , , , , ,