ГЕРМАНІВКА-МАТЯШІВКА / Культура

Історія євреїв Обухівщини: штетл Германівка. Кінець 19 – початок 20 століття

Ілекс Беллер. Штетл, свято Лаг ба-Омер

Ілекс Беллер, штетл у 80 картинах

Ми продовжуємо наші дослідження єврейської історії Обухівщини. Цього разу вашій увазі пропонується переклад першої частини розвідки Віталія Буряка з сайту “Історія єврейських громад в Україні”. Згодом ми зверстаємо з неї лонгрід для нашого краєзнавчого додатку “Шабат і Шабаш, вся нечисть обухівської ночі”.

Крім цього, рекомендуємо Вашій увазі наступні нариси:

Історія євреїв Обухівщини: штетл Трипілля

Євреї Обухівщини – Германівський кагал (недописана історієї однієї громади)

Від Петлюри до Бандери: голубина смерть обухівського чекіста

Трипільський отаман Зелений: останній дніпровський пірат

Сава Дьяків – герой, погромник, вбивця отамана Зеленого?

***

Германівка – селище в Обухівському районі Київської області, розташоване на річці Красна. Кількість населення (станом на 2001) 1667 чоловік. Перед революцією (1917, прим. ред.) це був штетл Василківського повіту Київської губернії. Відстань до Києва 62 км.

Початки

Вважається, що перша єврейська громада Германівки існувала ще у 17 столітті за часів Хмельницького, втім, доказів цього немає. Більш однозначно вона з’являється у 19 столітті, коли Германівка стає важливим торговим центром. В 1849  році будується синагога. Її пінкас (облікова книжка, прим. ред.) ведеться з 1848 року до погрому 1881, включно.

В 1864 році єврейська громада Германівки складала 442 людини. В 1891 вона виросла до 895. В 1897 в Германівці мешкало 3628 жителів, з яких 1049 були євреями. В 1900 році в містечку було 1352 єврея.

ЄВРЕЙСЬКЕ НАСЕЛЕННЯ ГЕРМАНІВКИ:

1861 – 422

1897 – 1049 (30%)

1919 – 866

1950 – 15

2015 – 1

Між 1908 і 1913 роками в містечку було дві синагоги, Талмуд-тора (навчальний заклад для хлопчиків з малозабезпечених сімей, прим. ред.) і три хедера (початкова релігійна освітня школа). Разом з тим, за свідченнями місцевого краєзнавця Анатолія Шафаренка на початку 20 століття в Германівці було три синагоги: одна на місці м’ясо-молочного ринку; друга там, де зараз сільрада і третя біля кладовища на території Шафаренкової садиби.

1

1913

Згідно зі спогадами місцевих мешканців єврейська громада замешкувала «Зацеркву» (куток, локацію, прим. ред.) на півострові за річкою Красною.

Власне, смужка єврейських магазинів тягнулася від Зацерквянського мосту до муніципальної гімназії. В цілому, йдеться про 46 єврейських ганделів.

Станом на сьогодні від них лишилося лише дві будівлі: магазин родини Патлаха (зараз картинна галерея) і драпирувальня (будинок напроти, зараз Шевченка 17, приміщення Музею козацтва. В 2009 році в ньому відбулася присвячена євреям Германівки виставка).

Колишній єврейський будинок, зараз музей

Колишній єврейський будинок, зараз музей

Головними заняттями єврейського населення 19-20 століття були ремесла і дрібна торгівля. Варто відзначити, що з появою і розвитком суспільних комунікацій одне з перших поштових відділень з’явилося саме в Германівці.

Тамтешня «Пошта і Телеграф» обслуговували Германівку, Обухів, Трипілля і Васильків до 1912 року. Її найближчі філії розташовувалися у Василькові. Кагарлику і Білій Церкві.

В Германівському музеї до цих пір збереглися занотовані в 1960-х спогади місцевого жителя про життя в містечку до початку 20 століття.

 - … Коли я підріс, мені пощастило побачити базарну площу під іншим кутом. По-перше, вона завжди була дуже людною. З усіх сторін оточена єврейськими будинками і їх магазинами – двоповерховими шинками. На першому поверсі продавалося пиво, на другому жила родина власника. Таких шинків був цілий ряд. Біля них завше було людно…

3

Колишній будинок торгівця Патлаха. Зараз картинна галерея

Германівські магазини не дуже відрізнялися від столичних. Та ж цегла, великі вікна, гарно облаштовані. Привітні торгівці.

Також в Германівці була велика аптека (можливо ще одна, не можу згадати), поштове відділення і телеграф. Ймовірно, вони забезпечували телефонний зв’язок зі столицею.

Так чи інакше, всі ці події зачепили єврейську громаду і напряму стосувалися її. Цей стрибок сприяв розвитку торгівлі, а відтак і містечка. Щоп’ятниці, біля церкви вирував базар.Одинадцять разів на рік відбувалися великі ярмарки. В ці дні до Германівки стікалися торгівці і покупці з навколишніх сіл. Ярмарок гудів, кричав, сміявся, співав, танцював, пив пиво і голрілку, одним словом, було весело!

На тому місці, де зараз пам’ятник жертвам війни я до цих пір пам’ятаю залишки великої кам’яниці, власне шинка.

Сам шинок складався з двох частин: половина – підвал, інша – великий магазин алкоголю, де торгували оковитою на весь повіт.

Верхня частина шинка була свого роду «готелем», дуже великим, десь як 100 возів разом взятих!

Вся центральна площа була оточена єврейськими будинками і ганделями. Деякі були дуже старими, настільки, що практично по вікна занурювалися в землю.

4

Місце єврейського поселення на півострові

5

Іцхак-Айзек Вольфман, останній рабин Германівки

В Германівці мешкало більше 2000 євреїв, котрі мали свою самоуправу – «Торгову гільдію». Вона, в свою чергу, підлягала місцевій владі.

Було дві великі синагоги, котрі називали школами чи молитовними будинками. Крім них громада мала добре обладнану лазню і єврейське кладовище (в ярах біля Шафаренкового обійстя).

В період з 1886 по 1899 рабином в Германівці був Єфроїм Вольфман (1855-?), з 1899 – Іцхак Вольфман (1878 – 1941).

 

***

***

Загрузка...