Офіційному Обухову 600 з гаком років. При тому, що поселення на його території були і до цього. Києворуські, раніші черняхівські. В околицях ровесники Трої білогрудівські і пізніші, кіммерійські - чорноліські. В багатьох дворах знайдено залишки "Трипілля". Втім, офіційно історія Обухова починається зі згадок про нього. Цей самий жарт вона зіграла з Таценками, котрі, згідно з Вікіпедією вперше вигулькнули на поверхню обухівської історії лише у 1926 році.
Звичайно, не варто пускати над цвинтарем домислів ритуальний димок міфотворчості і рити яму таценківської історії в глиб тисячоліть, до кам'яних сокир "кудлаївського" мезоліту 6-8 тисячоліть до нашої ери. Середні віки більш ймовірний початок заселення з-біса зручного берегу Стугни. Можливо, це був один із закладених колонізаторами з Трипілля обухівських хуторів, акурат за літописним озером Уюнним (його залишки і зараз жевріють обабіч дороги на Київ). На карті 16 (?) століття видно селище Стугна, кілька, погано прописаних, з напівстертими назвами. Вони свідки пенсійного віку сучасних Таценок, котрі могли петляти поймою Стугни від повені до посухи.
Згідно з нарисом ЗАПЛАВНІ ДАВНЬОРУСЬКІ ПАМ’ЯТКИ КИЇВСЬКОГО ПРИДНІПРОВ’Я (І.А. Готун, А.В. Петраускас, М.В. Квітницький, О.А. Коваль) "багатошарове поселення, розташоване на північний схід від північної околиці с. Таценки на території Обухівської міськради, досліджували В. М. Даниленко, Д. Я. Телегін, В. Й. Довженок, Є. В. Махно та ін. (Махно 1960, с. 31; Бондарь 1974, с. 98, 99; Березанская 1976, с. 199; Древнерусские 1984, с. 59)".
- Незважаючи на значне пошкодження пам’ятки при спорудженні у 80-ті роки XX ст. ставків, протягом останнього сезону тут вивчено 802 м2, де виявлено матеріали і об’єкти від трипільської доби до нового часу, серед них і датовані періодом Київської Русі. Крім нечисленної кераміки, горизонт X—XIII ст. репрезентовано трьома черешковими ножами, двома цвяхами, уламком псевдовитого бронзового браслета і залізною голкою. Як такі, що могли побутувати у XII—XIV ст., визначені деформований бронзовий дзвоник і залізна петля від горита, - відзначають вони.
Крім того, поселення на території Нещерівської сільради, розташоване неподалік с. Таценки поряд з мостом через Стугну на шосе Київ-Обухів, вивчали з середини минулого століття передусім як стоянку мезолітичної доби (Махно 1960, с. 31; Гладилин, Станко 1968, с. 99—102; 1971, с. 113—115; Бондарь 1974, с. 98, 99; Бере-занская 1976, с. 199; Залізняк 1976; 1977; 1981; Квітницький 2002, с. 18).
- За сезон 2007 р. тут досліджено понад 2500 м2 площі зі знахідками та об’єктами від мезоліту до козацьких часів. Серед них привертає увагу бронзовий дзвоник X—XI ст. з кулькою всередині, верхня половинка позолоченого дзвоника XII—XIII ст., цвях давньоруського часу і фрагмент орнаментованого виробу з олов’янистої бронзи, - підкреслили вони.
Показово, що тоді як знахідки козацької доби із вказаних пунктів (уламки посуду, ножі, свинцеві кулі) можуть бути ідентифіковані як сліди привласнювальних галузей господарства, давньоруський матеріал дає картину більш строкату.
- Це явище не можна однозначно пов’язувати також із випадково втраченими речами або зі своєрідними місцями відпочинку військового табору тощо. Таким чином, на етапі фіксації коректно лише констатувати своєрідний феномен, утримуючись від інтерпретацій, - кажуть вони.
Як видно, сучасна археологія не підтверджує наявність на території сучасних Таценок чітко фіксованих, постійних поселень. Але і не заперечує вірогідності їх існування, як мінімум, з часів середньовіччя.