без категорії / Культура

Чому білоруси не спалили Трипілля у 1651-му? Версія

Януш Радзивілл by Даніель Шульц 1652
Януш Радзивілл by Даніель Шульц 1652

6 липня 1651-го – литовське військо на порубіжних берегах Дніпра розгромило полки наказного гетьмана Мартина Небаби.

Про це і трохи більше пише Владислав Яценко у статті “Українсько-білоруські” війни. Частина 1 – литвини захоплюють Київ”.

Сам Небаба загинув. Під ним убили коня, і він у важкому панцирі не міг рухатися. Зрештою, оточений ворогами і поранений у праву руку, гетьман перекинув шаблю у ліву і так і впав, посічений литовськими жовнірами.

Цього разу Радзивілл розвинув свій успіх. Щойно до нього прискакав гонець із інформацією про поразку козацького війська під Берестечком, він 10 липня двома колонами – по обидва боки Дніпра – перетнув кордон з Україною. З собою він узяв голландського живописця Абрагама ван Вестерфельда – щоб той зберіг для історії його здобутки.

4 серпня частина кінноти заїхала в Київ зі свого табору на Оболоні, повз Кирилівську церкву на Дорогожичах. Піхота прибула на байдаках Дніпром – прямісінько на Поділ, тодішню головну частину міста. Сам Радзивілл із рештою кінноти і штабом в’їхав у Київ через Золоті Ворота, які так і стояли напівзруйновані з часів Батия.

У серпні литовці, подолавши опір нечисленної козацької залоги, увійшли у Київ.

Невеликий козацький загін відступив до Трипілля, а духовенство написало Радзивіллу листа з проханням не нищити міста.

Загрузка...