Культура

Де був і як називався перший, легендарний Обухів?

Amersfoort olieverfschilderij van Anton Pieck

Amersfoort olieverfschilderij van Anton Pieck

В 2007 році були продовжені пам’ятко–охоронні дослідження однієї зі складових історичної частини міста Обухова – селища Лукавиця розташованого в районі школи №5 мікрорайону Піщана.

Про це йдеться в дослідженні “Пам’ятко-охоронні дослідження селища Лукавиця (Обухів Малий) в м. Обухові Київської області в 2007р” by Квітницький М.В., Квітницька А.М., Готун І.А. (Інститут археології НАН України)

Згідно аналізу письмових джерел XVII ст., в середині XV ст. – на початку XVII ст. на території, яку займає сучасне місто, існувало декілька поселень з назвами: Лукавиця (Малий Обухів), Веприня (Великий Обухів), Форошня (Старий Обухів ?), які в XІV–XV ст. були об’єднані загальною назвою Юршин, пізніше – Кухмистровщина. В кінці XVI ст. „мужиком Обухом” посадником пана Павла Монвида Дорогостайського, пізніше воєводи Київського князя Константина Острозького, були ще засновані селища Новий Обухів та Обухів. Перелічені пункти являлися так званими „Обуховщизними добрами”, що в період кінця XV – першої половини XVІІ ст. постійно були предметом шляхетських суперечок та судових справ (Книга Київського підкоморського суду… 1991, 124-162).

Історія виникнення та розвитку м. Обухова вперше привернули увагу істориків в середині ХІХ ст. Відомий український краєзнавець, асесор Київської духовної консисторії Лаврентій Похилевич в “Сказаниях о населенных местностях Киевской губернии” щодо міста наводить “народное предание” про те, що Обухів спочатку був заселений вихідцями з різних сторін, в основному втікачами, а назву отримав через те, що один житель колись вбив другого обухом сокири. Ним же стосовно р. Лукавиці наводиться інша, вже прийнята на той час назва – Кубранка та згадується вал на полі поміж містечком та р. Стугною. Автор “Сказаній” коротко і змістовно навів основні віхи розвитку міста з XV ст.:

«…В XV веке Обухов со всеми селами по речке Красной Казимиром Ягеллоном был надан Ивану Туршчу или Туршчину. Этот Туршч имел одну дочь, с которой женился Олехно (Алексей) Монвид Дорогостаиский… Петр, сын Олехна, имел четырех сынов… По смерти Петра Дорогостайского… произошел в 1550 году раздел оставшихся по нем имений… Обуховщина досталась наименьшему сыну Ивану. … владел имением 15 лет…оставивши…наследником сына Павла…его дядя Петр Дорогостайский высылает его в чужие края для образования, а имение берет в опеку. … разнесся слух, что он (Павел) умер. Дядя Петр…признается владетелем Обуховщины, а в 1588 году продает имение … Яну Острожскому за 300 коп грошей литовских. … Павел Дорогостайский возвращается из-за границы … Начинается (судебный) процесс … Острожский возвратил Дорогостайскому только Обухов. Павел Дорогостайский имел одну дочь, которую, отдавши за Андрея Фирлея, воеводу бельзкого, передал вместе с тем в дом Фирлеев имение. Андрей Фирлей не имел детей… (имения) по смерти его поступили…сестре Анне, бывшей…за Казимиром Тарновским. Произошедшая чрез несколько лет революция малороссийского народа прекратила для Обухова помещичью власть…» (Похилевич 2005, 38, 39).

Наступним, хто звернув увагу щодо історії міста був поляк за походженням український історик-археолог Едвард Руліковський. В написаній ним статті до VІІ тому „Słownika geograficzniego” зазначається, що вперше ця місцевість згадується в XV ст. коли в 1430 та 1436 рр. її подарував великий князь литовський Свидригайло своєму прибічнику Станку Ганковичу Юрші з населеними пунктами – Лукавицею з городищем, Веприном, Хворошнею і Глеваками. Відносно пізнішого часу було зазначено, що ці маєтності разом з селами Перегонівкою, Деремезною, Красним та Глеваками (Германівкою) в 1588 р. купив князь Костянтин Васильович Острозький, який згодом заснував ще й село Василів. За часів Хмельниччини 1649 р. в Обухові існувала козацька сотня на чолі з сотником Яськом Красовським. В 1651 р. через Обухів на Германівку пройшли війська коронного гетьмана Яна Радзівіла а в 1653 р. Обухів, як „укріплене валом по колу” містечко з двома церквами описував архідиякон Павло Алепський. В 1787 р. жителі містечка пограбували Щасного (Фелікса) Потоцького який їхав до Києва на зустріч з Катериною ІІ, після чого у поляків з’явилася приказка „Збережи Боже мир від Макіївських гір, від Обухівського люду, від Васильківського суду”. Крім цього дослідник зазначає про зміну давньої назви р. Лукавиці на Кобрину (Edward Rulikowski 1886, 356-358).

Збереглася значна кількість письмових документів, які дають змогу простежити загальний історичний розвиток міста від моменту його першої згадки в середині XV ст. під назвою Лукавиця, Веприня та Форошня до початку визвольних змагань Богдана Хмельницького. Досить важливим також є встановлення історичної топографії місце розташування селищ на території, яку займає сучасний Обухів. З текстів судових справ, зокрема „(С)правы его милости пана Дорогоста(и)ского с паны Триполскими року 1600 мца июля два(д)цать четве(р)того дня” (Книга… 1991, 124-162), за свідченнями трипільської шляхти, кордони Трипільських та Обухівських маєтностей пролягали по р. Лукавиці (сучасна Кобринка). Пояснюючи судді загальне місце розташування Обухівських та Трипільських земель і їхніх сусідів, в 1600 році Трипільська шляхта досить ретельно описує місце розташування с. Малого Обухова.:

„…пнове Трипо(л)ские, вси чотыри бра(т)я, приве(д)ши на(с) на пету кгру(н)ту своего на(д) речку Лукавицу та(м), где тая ре(ч)ка по(д) село(м) Малы(м) Обуховомъ у Стугну упала, а его м(л). па(н) по(д)коморы(и) поведае(т), «же-мъ речки Сту(г)ны не виде(л), то(л)ко болото». А пнове Трипо(л)ские поведили, же та(м) // Лукавица у Стугну упала. У томъ лесе ставши на горе и на(д) лесомъ, к болоту, троха ниже(и) Малого Обухова, поведили, и(ж), де(и), «ту(т) се починае(т) пета кгру(н)ту нашого Стримятицкого, о(т) озера Уюнънего и о(т) устъя Лукавицы, где у Стугну упала, с тре(х) деди(н) (,): оди(н) кгру(нт) за болотомъ прилегъ Бе(з)рядицки(и) манастыря киевъского Пече(р)ски(и), а (з) другое стороны кгру(нт) Нещеровъски(и) пна Су(л)ковского, а с трете стороны кгру(нт) Луковицки(и) по право(и) стороне, што Обухово(м) называю(т), а нашъ де(и), по Лево(и) стороне, которая ре(ч)ка граничи(т) Обуховъ з Стрымятичи». …” „…А Лукавица, названая Обуховомъ, пна Дорогоста(и)ского, лежи(т) не при Кра(с)но(и), але при Луковицы границою з кгру(н)томъ име(н)я ншого другого, называемого Стримятицкого…” (Книга… 1991, 146, 157, 158).

Як видно з тексту, опис досить ретельний, а особливості будови гирла Лукавиці (Кобринки) при впадінні в р. Стугну простежуються і дотепер: при виїзді з м. Обухова на Київ, праворуч, в районі будівель Біохімічного заводу, в напрямку до р. Стугни тягнеться безперервна серія боліт, що завершується озером – літописним Уюнним та Стрим’ятицьким ставом (зараз розмитий піщаним кар’єром).

Окрім цього, в тексті судової справи описана топографія сіл Обухів Старий та Обухів Великий, що були оглянуті судовою комісією під час встановлення граничних меж Обухівських і Трипільських земель. Більше того, згадується досі невідома сучасним дослідникам давньоруської доби ділянка Змійового валу, що пролягала вздовж р. Лукавиці (Кобринки) (Книга… 1991, 141-143). З тих же судових справ отримуємо відомості, щодо причин, процесу та зміни назв існуючих селищ на єдину назву – Обухів. Інформативними є свідоцький лист околичної шляхти від 7 жовтня 1590 р., що підтверджує проживання в кінці XVI ст. „мужика Обуха” та уступчий лист київського воєводи князя Константина Острозького від 4 вересня 1598 р.:

„…а тепе(р), за де(р)жавы его м(л). пна воеводы [Костянтина Острозького – Авт.], почали люди оседати, яко Обуховъ, тая мае(т)ностъ, бо за от(ц)а [Яна Монвида Дорогостайского Кухмистровича – Авт.] его м(л). не мешка(л) ту(т), то(л)ко оди(н) мужи(к) Обу(х), о(т) которого за часо(м) на(з)вано тую маетностъ на(д) Лукавицею Обуховъ и Обухо(в)щы(з)на…

…то селища на (и)ме Глеваки, Лукавица, Форошня, Веприня, Ю(р)ши(н), над речкою Стугною, Лукавицею, Кра(с)ною и Бобрицею межи Трипо(л)емъ, Белою Це(р)ко(в)ю а Киево(м), в зе(м)ли Киевъско(и) лежачые, вла(с)ные о(т)чы(з)ные небо(ж)чыка пна Яна Дорогоста(и)ского Кухмистровича, о(т)ца его м(л). пна Па(в)ла Дорогоста(и)ского, повода, и за живота о(т)ца его пна Яна Дорогоста(и)ского тые добра были пусты, то(л)ко ту(т) // оди(н) мужикъ мешкалъ Обухъ…” (Книга… 1991, 132).

„… и(ж) мае(т)ностъ тую дедичную его мл(с)ти пана Па(в)ла Дорогоста(и)ского, повода тепере(ш)него, которую былъ у бра(та) его м(л). пна Петра Дорогоста(и)ского купи(л), на (и)ме Глеваки, Форошню, Лукавицу и Веприню, названы(и) тепе(р) Малы(и) и Велики(и) Обуховъ…” (Книга…1991, 134).

Як, вже зазначалось ґрунтовні дослідження на території міста були проведені в 2005 р. силами Північної експедиції. В ході робіт 2005 р. в межах будівельного майданчика по вул. Лермонтова 22 а в м. Обухові Київської області було вивчено 946 м2 культурних нашарувань та проведений нагляд за земляними роботами в межах раніше зруйнованих вибіркою ґрунту в 1980 рр. ХХ ст. ділянок, на площі близько 2000 м2. Розкопками досліджено 47 давніх об’єктів – залишків стовпових і господарських ям, погребних та виробничих конструкцій, дві завершальні ділянки захисних ровів з огорожею, два середньовічних поховання та три житла ХІІІ ст., XІV–XV ст. і XVII–XVIІI ст. В культурному шарі території досліджуваної пам’ятки виявлено матеріали понад 10 історико-культурних горизонтів (Квітницький, Квітницька, Готун 2005/*; Квітницький, Квітницька 2006, 81-90; Квітницький, Квітницька, Готун 2006, 192).

В 2006 та повторно в 2007 рр. органом охорони культурної спадщини – Київським обласним Центром охорони та наукових досліджень пам’яток культурної спадщини було розглянуто документи щодо погодження проекту будівництва багатоповерхових будинків ВАТ „Трест – Київміськбуд-1” в зоні незавершеного будівництва 1980-х рр. по вулиці Київській в районі школи №5. Оскільки будівельний майданчик розташовувався в зоні вже досліджуваної в 2005 р. пам’ятки археології (200 м на північ від розкопу І по вул. Лермонтова, 22), то означена обставина і зумовила продовження наукових охоронних робіт по подальшому вивченню культурних нашарувань історичної частини міста, „літописного” селища Лукавиця – Обухова Малого.

Під час проведення наукової експертизи Державним підприємством науково дослідним центром „Охоронна археологічна служба України”, було встановлено, що на значній частині території ділянки, орієнтовною площею 1,2 га, культурні нашарування та залишки об’єктів відсутні, внаслідок інженерного планування території в 1980-х рр. під будівництво багатоповерхових будинків. На спланованій території розташоване поле з забитими фундаментними сваями та два недобудовані будинки. В іншій частині ділянки простежувались залишки культурного шару потужністю до 0,2 м та читались заповнення об’єктів в зрізах траншей. Оскільки в ході запланованих будівельних робіт пам’ятці, в місцях зі збереженим культурним шаром, загрожувало знищення, то на замовлення ВАТ „Трест – Київміськбуд-1” (директор В.П. Бабич) були проведені пам’ятко-охоронні дослідження.

Ділянка на якій проводилися розкопки розташована в північно-східній частині міста на лівому березі р. Лукавиця (Кобринка). Східною та північно-східною стороною примикає до об’їзної дороги Київ – Дніпропетровськ. Площа означеного поселення на 2007 встановлюється, як 20–25 га. Наші попередні припущення про те, що деякі культурні нашарування цього місцезнаходження частково можуть бути пов’язаними з багатошаровим поселенням, зафіксованим за 1–1,5 км на захід, на колишній вулиці Леніна, 110 (сучасна Київська) при проведені „рятівних” розкопок О.Серова – М.Левади в 1990 р. виявилися помилковими (Квітницький, Квітницька 2006, 81-90).

За рахунок вже згаданих особливостей культурних нашарувань значно знищених в результаті проведених інженерно-планувальних робіт в кінці 1980-х рр. товщина культурного шару, на відміну від вул. Лермонтова 22а, становила від 0,1–0,2 м до рівня придонного заповнення давніх об’єктів. В ході робіт було вивчено 850 м2 площі, дослідження проводилися на двох ділянках, в межах планованих окремих котлованів під будинки, розкоп ІІ – 550 м2 та розкоп ІІІ – 300 м2. Під час наукового вивчення виявлені нашарування та об’єкти таких історико-культурних горизонтів, як трипільської культури?, доби бронзи, раннього залізного віку, I тис., другої половини Х – середини ХІІІ ст., XIV–XV ст. та кінця ХVІ–ХVІІ ст. Крім цього в культурному шарі знайдені окремі людські кісти, що можуть бути попередньо віднесені до пізньосередньовічного часу. Через відсутність знятого культурного шару, чіткої стратиграфії культурних горизонтів не простежено, розміщення залишків певних історико-культурних періодів, як і в 2005 р., фіксувалося окремими плямами та зонами на рівні об’єктів і найбільшої концентрації матеріалів. Культурний шар в межах розкопів також значно попсований пізніми перекопами та сміттєзвалищами ХХ ст. Місцями фіксувався прошарок змішаного мулу (сліди підняття рівня р. Лукавиці в 1-й пол. І тис.?) та чорнозему під яким розташовувався шар сірого супіску, материк складений жовтим та біло-сірим піском. Під час розкопок зафіксовано 20 об’єктів в розкопі ІІ та 6 об’єктів в розкопі ІІІ, це – господарські, зернові та стовпові ями, погреби, котловани господарських та житлових споруд доби бронзи, підгірцівсько-милоградського часу, ІХ – поч. Х ст., ХІІ – XIV–XV ст. і першої половини XVII ст.

З досліджених об’єктів найбільш вартими уваги є зернова яма підгірцівсько-милоградського часу, господарська яма та два житла кінця ІХ–Х ст. і споруда не житлового призначення кінця XVI – початку XVII ст.

Об’єкт №10 Розкоп ІІ – (зернова яма підгірцівсько-милоградської культури) заповнення зафіксоване на глибині 0,2 м від спланованої поверхні. Пляма заповнення оваловидної форми 1,6×1,3 м витягнута по лінії схід – захід. над заповненням на глибині 0,15 м знайдено фрагмент пряслиця. Дно помаранчевого кольору сильно прокалене, фіксоване на глибині 0,45 м від спланованої поверхні. В заповненні та поруч з об’єктом виявлені крупні уламки від ліпної посудини (зерновика) діаметром по вінцю близько 0,7 м.

Об’єкт № 5 Розкоп ІІ – господарська яма ІХ–Х ст.? Пляма заповнення темно-сірим супіском виявлена на глибині 0,2 м від спланованої поверхні. Яма округлої форми розміром 1,5×1,6 м, в перетині грушевидної форми, дно виявлене на глибині 1,4 м від поверхні досліджень. В заповненні виявлені глиняні модельки хлібця та кам’яної сокири доби пізньої бронзи – раннього залізного віку, залізний ніж і крупні уламки від ліпних посудин ІХ–Х ст. Також знайдено декілька дрібних стінок і денця гончарного горщика XІV–XV ст., що очевидно потрапили внаслідок діяльності землерийних тварин.

Об’єкт № 5 Розкоп ІІІ – житлова споруда ІХ ст. прямокутної форми виявлена на глибині 0,2 м від спланованої поверхні, орієнтований по лінії південних-схід – північний-захід, розмір 3×3,5 м. Заповнення складене супіском сірого кольору, по середині північної стінки котловану виявлені залишки подової частини печі товщиною 7–12 см, розміри внаслідок поганої збереженості не встановлюються. В північно-західному куті споруди знаходилася яма округлої форми діаметром 1,4×1,5 м, стінки плавно-похилі, дно на глибині 0,6 м від рівня поверхні. в заповненні виявлено незначну кількість ліпної кераміки ІХ ст.

Об’єкт № 6 Розкоп ІІІ – Житлова споруда ІХ – початку Х ст. фіксувалася на рівні спланованої поверхні за концентрацією індивідуальних знахідок та скупченню кераміки. Розмір котловану 4,4×5 м орієнтований довшою віссю по лінії схід – захід. Стінки прямі, дно зафіксоване на рівні 0,4–0,45 м від рівня фіксації, частково вимащене шаром глини товщиною 5-10 см. В південно-східній частині котловану розташовувалась стовпова яма діаметром 0,3 м. В північно – східному куті на глибині 0,4 м від рівня спланованої поверхні, знаходилися залишки пічної конструкції. Простежено основу поду складеного з двох шарів підмазки (сліди ремонту). Под печі підпрямокутної форми розміром 1,2×1,45 м, орієнтований довшою віссю по лінії схід – захід. Під шаром вимостки поду знаходилася утрамбована печиною та уламками ліпних посудин, яма з сильно прокаленими стінками діаметром 0,9 м, стінки ями слабо похилі дно, округлої форми, виявлене на глибині 0,9 м від рівня спланованої поверхні. В протилежному від печі, північно-західному куті, житла на рівні 0,45 м, зафіксована яма з плавно-похилими стінками, діаметром 0,85–0,87 м, дно виявлене на глибині 0,85 м. В межах житла знайдений наконечник поясу з олов’янистої бронзи, бронзовий перстень поганої збереженості, три кістяні проколки, точильний камінь та кістяне лощило. В придонному заповненні фіксувалися частини від розвалів ліпних та ранньокружальних посудин. В межах 1,5–2 м на захід та північний захід від котловану споруди знайдено 5 кістяних проколок, пряслице, уламок точильного бруска та зафіксовано, половину зруйнованої перекопом 2007 р. господарської ями (об’єкт 4) розміром 1×1,2 м.

Об’єкт № 1 Розкоп ІІІ – Споруда кінця XVI – початку XVII ст. Пляма заповнення зафіксована на рівні зачистки спланованої поверхні. Котлован підпрямокутної форми зі округленими кутами орієнтований по лінії південь – північ розміром 2,6×2,07–1,9 м. Стінки слабо-похилі з незначними звуженням до дна виявленого на глибині 0,2 м від спланованої поверхні. В північно-східній частині котловану споруди в округлій ямці діаметром 0,5 м знайдено розвал орнаментованого сірого задимленого горщика першої половини XVII ст.

Характеризуючи інші особливості культурного шару, об’єктів та знахідок з території зазначеної пам’ятки зазначимо, що будівельними роботами, до початку досліджень було зруйновано більше ніж 500 м2 залишків культурного шару. В осипах вибраного ґрунту було зібрано поясну накладку, ключ, кресало, виріб з рогу, намистину, перстень ІХ–XV ст. Відмічено повне знищення двох жител Х–ХІ та ХІІ–ХІІІ ст. В шарі досліджених розкопів знайдені бронзове шило, пряслиця періоду бронзи – раннього залізного віку. Керамічний матеріал та об’єкти в цій частині поселення, в результаті потужного інженерного планування 1980-х років, були пов’язані в основному з добою бронзи, раннього залізного віку та періоду становлення Київської Русі. Знахідки давньоруського часу Х–ХІІІ ст., польсько-литовської та козацької доби XІV–XVІІІ ст. були представлені в значно меншій мірі ніж під час досліджень 2005 р. Разом з тим отримані матеріали досить суттєво доповнили картину загального розвитку населеного пункту, попередника Обухова, і вже, майже повністю, дозволяють простежити безперервність розвитку життя на цій пам’ятці з кінця ІХ ст.

***

Квитницкий М.В., Квитницкая А.Н., Готун И.А. Памятнико-охранные исследования селища Лукавица (Обухов Малый) в г. Обухове Киевской области в 2007г. В полевом сезоне 2007 г. были продолжены раскопки исторической части г. Обухова, селища Лукавица, возле школы №5 в районе ул. Киевская. На площади 850м2 были выявлены материалы эпохи бронзы, скифского времени, периода ранних славян, Киевской Руси, послемонгольской и позднесредневековой эпохи. Среди изученных объектов выделяются зерновая яма подгорцевско-милоградской культуры, хозяйственные ямы и жилища IX-X вв., хозяйственная постройка XVII в.

Kvitnitskiy M. V., Kvitnitskaya A. N., Gotun I. A. New Research of the Settlement of Lukavitsja (Obuchiv Maluy) in 2007. In 2007 the Northern Expedition of the Institute of Archaeology of the Academy of Sciences of Ukraine continued started in 2005 research of the historical part of Obukhiv town. The settlement known in writing sources as Lykavitsja and located in Kyivska Street near school № 5 were researched. On the area of more than 850 m2 the materials of the Bronze, Scythian, Early Slavs, Kyiv Russian, Post-Mongolian and Late Medieval periods were found. Among the objects under research are constructions of living and economic purposes of podgortsevo-milogradskaya culture, complexes of living and economic purposes of IX-X cent. and the object of economic purposes of the XVII cent.

Загрузка...
Tags: , , , , , , ,