Джерело: КЕКЦ
У КЕКЦ зазначають, що в суспільстві та господарських сферах панує звичка сприймати природу як систему, якою людина має постійно керувати — прибирати повалені дерева, «чистити» ліси від сухостою чи відстрілювати тварин, чисельність яких здається надмірною. Проте зони абсолютної заповідності створюються саме для того, щоб дати екосистемам можливість існувати та розвиватися за власними законами.
Такі ділянки мають виняткову наукову цінність, оскільки слугують «еталонними територіями» для довгострокового моніторингу. Вони дозволяють науковцям бачити, як відновлюється ліс без рубок і як поводяться популяції тварин без мисливського тиску. Наприклад, міжнародні дослідження підтверджують, що збереження мертвої деревини суттєво підвищує біорізноманіття, а природні процеси розкладу є критично важливими для кругообігу речовин.
Фахівці наголошують: охорона довкілля полягає не лише в порятунку окремих рідкісних видів, а й у збереженні самих природних спонтанних процесів. Режим абсолютної заповідності дає змогу досліджувати природну динаміку екосистем без намагання штучно коригувати її під людські потреби.
