без категорії

Продовжуючи Шинкаренка – Обухів в сучукрліті

109708082Подумав і виніс свій старий огризок про місце Обухова в сучасній українській літературі.

Постмодерні образи священних гір

Один з них наведено в недавньому футуристичному бестселлері Юрія Щербака “Час смертохристів. Міражі 2077 року”.

Йдеться про саркастично обіграний образ Дівич-гори. Принаймні, наскільки я зрозумів.

Щоправда, її географічні координати за кілька кілометрів від Трипілля.

Тому, теоретично це може бути одна з витачівських “гір” – Красуха чи Городище.

ПС. Найближче село з такою назвою є в Баришівському районі. Від Трипілля далекувато.

…Його Ясновельможність Гетьман України, генерал армії Кузьма-Данило Махун важкими кроками міряв кабінет гетьманського палацу, бетонна, схожа на гігантську літаючу тарілку споруда якого угніздилася налегендарній горі над Дніпром, у кількох кілометрах від Трипілля.Археологи знайшли тут перше поселення українців, які прийшли сюди з Індії шість тисяч років тому. Археологи стверджували, що саме в цьому місці було зварено перший український борщ, через що село, яке споконвіку існувало на цій горі, мало назву Борщів, а  звалась Борщихою.

Гетьман, кремезний чолов’яга з темно-шатеновими, майстерно підфарбованими вусами, які підковою облямовували його владний рот і підборіддя, від чого К-Д. Махун ставав схожим на своїх славних попередників — гетьманів, які дивилися на нього з портретів, де переважали темні — чорні та коричневі тони, ще раз обійшов кабінет і переконався, що параметри приміщення не змінилися: сорок дев’ять метрів у довжину, тридцять п’ять завширшки. Підійшовши до оглядового майданчика, що нависав над урвищем, гетьман уперся лобом в броньоване панорамне скло, яке приємною своєю прохолодою трохи пригасило його гнів. Стояв сонячний день, такої пори не хочеться помирати.

— Бляді, — хрипко сказав він, — голови познімаю, яйця повириваю.

Гетьман з сумом подивився туди, де Дніпро весняним повноводдям виповнював обшир, що відкривався з гори. Білий цвіт дерев — наче вкриті вони були пухким снігом — будив щемливі спогади. Далеко, на протилежному пласкому березі, стирчали контрольні вежі охорони — щоб нікому не спало на думку випустити з переносної наплічної установки протитанкову ракету у палац, у серце всенародного лідера, незмінного Гетьмана і визволителя України”.

Що стосується Дівич-гори в Трипіллі:

1. 

2. 

А ще краще читайте про неї в наших “Сакральних горах”.

Скоро друга частина. Щоправда, про Обуххівщину в ній не буде:(

 

Tags:

Comments: