БЕЗРАДИЧІ-ПІДГІРЦІ / Культура

Змієві Вали Обухівщини і “Самусів шлях”, – історія однієї гіпотези

83719-00000001Першим згадкам про Змієві Вали на території Обухівщини більше як тисячоліття.  Про це пише В. Антонович в свої праці “Змійові вали в межах Київської землі”.

 – Якщо звернемося до історичних свідоцтв про київські вали, то знайдемо лише нечисленні про них відомості. Літописи згадують п’ять разів (1093, 1095, 1149, 1151 і 1169р.) про вали в Київському і Переяславському княженнях, і згадки ці свідчать лише про те, що вали вже існували, але не служили вже, мабуть, для стратегічних цілей; літописець користується лише існуванням валу для того, щоб точніше позначити топографічне положення місцевостей, по яких проходили княжі дружии або де відбувалися бойові сутички,  – відзначає дослідник.

Згідно з його даними “1093 р., описуючи невдалий похід князів Святополка, Володимира Мономаха і Ростислава проти половців, що облягли Торчеськ, літописець говорить, що князі переправилися через Стугну біля Трипілля, пройшли вал і тут зустріли половців“.

 – Нашим же ставшим межи валома и поставиша стяги своя и изидоста стрельцы по валу», – пише літописець.

 – Очевидно, літописна вказівка стосується тих двох валів, які починаються біля Трипілля досить близько один від одного на гирлі Стугни і потім розходяться: один паралельно до течії Стугни, інший вздовж течії Красної,  – міркує Антонович.

Тут легко впасти в блуд і уподобитися до обухівських вчителів, які люблять вказувати на гористий вхід (зараз в’їзд з транспортної розв’язки – моста) до Обухівської долини як залишки Змієвих валів. Цікаво, що помилковість цього абсолютно безглуздого положення роками залишається поза сумнівами. В це вірять учні, вчителі, методисти, розробники посібників з “київщинознавства”. Згідно з їх логікою:

1. Обухів біля Трипілля і пойми Стугни; 2. Вхід до долини Лукавиці є проходом між двома частинами Валу; 3. Торчеськ – це Кагарлик або Германівка. Дорога до них   – вздовж Лукавиці, а потім або прямо (Кагарлик), або вздовж Красної (Германівка). Наче логічно.

Спростуємо наслідки відсутності самооосвіти обухівських педагогів:

1. Вхід до Обухівської долини (вона ж долина колись повноводнішої Лукавиці (зараз Кобринка) знаходиться між двома частина плато (підйому). Варто раз залізти на один з пагорбів і ви зрозумієте, що за фомою це не вал  – ще одного спуску немає.

2. Антонович, за ним Бугай і інші дослідники вказують на 2 гілки Змієвих валів, які йдуть з однієї точки – Трипілля. Ймовірно, між ними і пройшли в 1093 році на герць з предками кримських татар наші предки. Пікантність ситуації полягає в тому. що зараз ЖОДНА з цих гілок не збереглася і лише дотичні дані дозволяють накреслити їх маршрут.

zkarta

З наведених карт видно, що (тут дозволю собі тезовість):

1. Один з них йшов долиною Стугни, між річкою і Обухівським платом, по території сучасної Трипільської промислової зони. Не дуже зрозуміла раціональна сторона валу, адже зразу після нього йшли значно вищі пагорби, плюс степовики приходили з-за меж “Київського трикутника”, а її південним природнім корддоном була саме Стугна. Чому Вал не йшов з протилежного боку (зі сторони Києва) – не зрозуміло. Втім, те саме стосується і його другої гілки.

(Третя лінія валів починається від Трипілля (древнього укріпленого міста Треполь), проходить через село Митниця до Малої Салтановки на Стугні, і потім через Плисецьке до села Перевіз, перетинає річку Ірпінь, йде до Бишів і губиться біля річки Здвиж. Довжина її і наступних ліній – невідома).

А. С. Бугай.   Змиевы Валы

2. Вона, як видно, пролягала так званим Старим Трипільським шляхом (зараз дорога на Трипілля) і йшла повз Обухів (мікрорайон ЦТЕМП-8, більше відомий як ТУСМ), між ним і Дерев’яною (або за нею?).

(Четверта лінія валів починається також біля Трипілля, йде по лівому березі річки Красної, проходить повз Фастова далі, можливо, також доходила до річки Здвиж).

А. С. Бугай.   Змиевы Валы

09-Gorodishhe-Torch

Торч (Тумаш), Старі Безрадичі

З вищенаведеного видно, що на околицях Обухова Валу нема. Найближчі до нас залишки знаходяться в Старих Безрадичах. До них, крім всього іншого вмонтоване староруське городище Торч (Тумаш). Далі він вигулькує зліва по Старообухівській трасі і біля Києва переходить в Ходосівське городище. На ньому часто тренуються дельтапланеристи.

fig5

Але, нас цікавить інший напрямок, той, що йде вздовж Красної. Наступні речення лише гіпотеза, дуже механічна і погано припасована. Швидше просто спостереження. Без деталізації маловерифіковане.

Її суть в наступному.

z-valy

На карті видно, що Вал міг йти до села Яцьки. Туди ж, як відомо, вів так званий “Самусів шлях”. Останній, за свідченням краєзнавців, водночас, грав роль державного кордону між тогочасними Росією і Польщею. Шлях вздовж Валу, згідно з старішими гіпотезами, був природнім торговим шляхом між різними регіонами. Відтак, після зміни територіального устрою тогочасних  Росії-Польщі і зникнення адміністративного контролю зникла потреба в самому Валу і з часом, не так вже й давно (років 200? тому) він був заораний. Дещо довше зберігся шлях вздовж нього – допоки іншими манівцями не проклали зручніший асфальт. Ще зараз поворот і дорогу на Германівку (за мостом, перед спуском до Григорівки) називають “валом”. Народна пам’ять живіша ніж труди рук його.

Київський трикутник

Київський трикутник

Так зникла величезна частина постепової частини валу. Вона, на нашу думку – частина києворуської історії, оскільки лише за цих часів нащадки диких полян і древлян спромоглися висунути носа за межі заболоченого і лісистого “Київського трикутника” і крок за крок почати колонізацію Дикого Степу в районі Поросся взагалі і Перепетового поля, зокрема.

***

З матеріалами нашої старої розвідки на тему Змієвих валів можна ознайомитися в тексті “Змієві Вали – намисто на шиї Наддніпрянщини”.

Tags:

Comments: