АВТОСТАНЦІЯ-АВТОПАРК / АВТОШКОЛА-ЦЕНТР / ЛУКАВИЦЯ-ЛІКАРНЯ / ПОЖАРКА-ПЕТРОВСЬКИЙ / ШКОЛА-ПІЩАНА

7 речей, які треба зробити в Обухові

1Ми не туристична Мекка Наддніпрянщини. Не Канів і навіть не Ржищів. Наші вулиці захаращені мазанками, «довгобудами» і «свічками». Дозвільна, рекреаційна, туристична та краєзнавча? в цілому, інфраструктурb відсутні, як явище.

У міста відсутня візія, шлях, генплан, парус на видноколі, котрий виведе Обухів з маргінесів уявлень про нього. Обухів, як колись іронічно спитав мій знайомець, «це ж діра?». Так, від бублика. Але, навіть в ній, при правильному підході можна знайти цікаві, камерні місця. Ще не обличчя, так, накладені невмілою рукою тіні під очима Лукавиці.

Отже, уявімо, що Ви перший раз у місті. Приїхали до родичів чи друзів. Часу не дуже багато, грошей – на пару днів, власного транспорту немає. Що можна подивитися і куди сходити в Обухові  так, щоб не залипати по самим лише генделям абощо?  Вашій увазі пропонується нескладний, недорогий, неважкий мікс з коротких, різновекторних тріпів, психогеографічне олів’є Обухова.

***

Наші пропозиції:

12493676_535355556637006_2961078640393668733_o

Відвідати римо-католицький костел парафії Св. Трійці м. Обухова (мікрорайон #ЛукавицяЛікарня). Він відносно новий, але, на тлі відсутності в Обухові бодай умовної історичної забудови справляє непогане враження.

Це 1 з 5 костелів по всій країні, де провадяться ієзуїтські обряди реколекції.  В ньому хороша бібліотека, звучний орган, приємні послушники, безкоштовні курси польської. Латентне консульство Речі Посполитої на теренах Обухівщини.

Колись їх (римо-католиків) звинувачували у прозелітизмі і окатоличенні місцевого населення. Зараз за це можна лише подякувати. Бо польські інтереси в Україні це одне, а українські в майбутній геополітичній формації «Балто-Чорноморський союз» це інше. Взаємовигідний симбіоз, синергія, так би мовити.

Біля костелу непоганий ліс. Від нього можна гайнути до більш як двохсотрічного Свято-преображенського монастиря у Нещерові; пройтися стежкою у протилежному напрямку до лісової церкви Різдва Пресвятої Богородиці; або просто зайти до обухівської поліклініки закинутися чимось атеїстичним на кшталт вітаміна С.

читайте також: В Обухові продовжують працювати безкоштовні курси польської мови

18304379

Випити пива на Парапеті (мікрорайон #ШколаПіщана). Покоління обухівських босяків віддали належне цьому негордому, у всіх відношеннях прекрасному «обличчю» рідного міста.

Розташоване при в’їзді до Обухова воно наділене всіма потрібними для дешевого і життєрадісного проведення часу, характеристиками. Серед них, зокрема: близькість супермаркета і призупинкових магазів, а відтак і відносно недорого пійла і цигарок. Останні можна курити на вулиці, що власне, не так вже й погано.

З часом, з віком, з морозами, зі статусом і дещицею зайвих грошенят на кишеньці можна потихеньку зміщуватися вгору, до зручного, замощеного ресторанчиками дворику акурат за супермаркетом cправа. Але це інша, нічим не подібна до нашої пропозиції історія. Бо бухати на свіжому повітрі, що не кажіть – корисніше. А камерність (“затишне місце”) для алко-патріотів – похмілля від Батьківщини це як самадхі для расОвого японця, даруйте мою гвару.

читайте також: Obukhiv hipster jugend vs. “old school”: де я і як випивають в Обухові

765e63a0e52092257450521ed68af594_600x1000Відвідати Меморіал Голодомору (мікрорайон #ШколаПіщана). Розташований обабіч київської траси меморіал наче дротом прикручений до прилеглих обухівських хаток, «Хуторів». Він не містить жодної архітектурної, ширше – естетичної цінності. Він тулиться до дороги як дороговказ, власне кажучи, у цьому його символічна перемога над перебігом історичного склерозу.

Можна спорити про роль окремих історичних постатей; ті, чи інші події; формації чи геополітичні концепції. Не можна ставити під сумнів, ймовірнО, найбільшу ритуальну жертву українського народу за всю його історію. Для тих, хто до цих пір патякає про «неврожай» і «голод на півдні Росії і в Казахстані» рекомендуємо пройти короткий лікувальний курс на уранових шахтах в Жовтих Водах. Кажуть, на третій день в голові проясняється і навіть совість починає бадьорити спокійним мерехтінням аури вночі.

Всі інші мають пам’ятати, більше того, закарбувати, набити «рукавами» на передпліччях свідомості 2 прості цифри: під час Другої Світової Обухівщина втратила 5000 загиблими. Це разом з кількома хвилями мобілізації, потужним партизанським рухом, кількома плацдармами, оточенням Києва, масовими розстрілами в Розкопаній могилі тощо.

І 20 000 тисяч під час, фактично, зими 1933. Від «неврожаю», скажуть вам вони. Ті, для кого будь-яке слово у відповідь не буде образливим, а традиційне прокляття – малопродуктивним.

читайте також: Денис Ленченко: волонтерство і краєзнавство – питання і відповіді

DSCN6078

Підлікуватися в озері “Фейхоа» (мікрорайон #ЦентрАвтошкола»). Розташоване в старому, ніби-то закритому через вичерпність ресурсу глиняному кар’єрі озеро – копія водних просторів зі старої реклами «Баунті». Його кольоростика насичена синьо-зеленими барвами, яскравішими за відоме Голубе озеро у Стайках. Останнє, у порівнянні з обухівським, просто заросла очеретом калюжка.

Зараз довкола Фейхоа точаться не у всьому зрозумілі пристрасті. Згідно з муніципальними медіа місцеві мешканці попросили мерію перекрити доступ до озера. Щоб діти не лізли в халепу. На нашу думку, подібне твердження пахне погано прихованою колаборацією з корпоративними інтересами обухівської влади і місцями неетичного бізнесу, оскільки:

 – Нормальні батьки здатні пояснити нормальним дітям, де можна гуляти, а де ні;

 – Для цього не потрібно йти до мерії, для цього є батьківський авторитет. Там, де дітей виховують, а не просто ростять. Тим більше, шо кар’єр ніби-то закритий;

 – Місцеві в один голос вказують на директора заводу, котрий, як колишній працівник КДБ (цитую по пам’яті) здатен ефективніше вирішувати власні бізнес-проблеми ніж розпорошена громада захищати свої;

 – Неслухняні діти не пояснюють табличку «Проїзд заборонено. Виробнича зона», бульдозерів і вантажних машин, які снують берегом протягом робочого дня;

Якби там не було, частина паркану до озера зламана. Ймовірно, це зробили падлючі мешканці сусідніх будинків, читачі заклопотаної відстоюванням інтересів громади муніципальної преси і просто законослухняні громадяни. Вечір на Фейхоа – хороше закінчення спекотного дня літом 2016 року. За деякими даними купання в ньому корисне для здоров’я, в першу чергу, за рахунок місцевої глини. В останню – теж.

читайте також: Обухівське Зелене озеро – рекреаційна зона в центрі міста

254865_24

Викурити люльку з пахучими травами на Педині (мікрорайон #ЦентрАвтошкола). Від Фейхоа до гори Педина хвилин 15 пішого драла. Є підозра, шо колись гора була не тільки найвищим, але з найбільшим і найзручнішим пагорбом місцевих обухівських «карпат». З часом, контрольований і не дуже видобуток глини призвів до появи величезного, згодом затопленого водою кар’єра. Так, на карті Обухова з’явилося Фейхоа. Іншими словами, озеро це колишня пахова чакра культової обухівської гори, в сиву давнину відомої під назвою Вершина і, можливо, Городок. На місці кар’єра могла бути середньовічна фортеця, на що натякає фрранцузський дослідник де ля Фліз в одній із своїх праць в 19 ст.

Зараз Педина – це відносно вузький виступ, оздоблений невеликим курганом з хрестом, шашлична для одних і «місце сили», культ без церкви для інших. Педина – це природня ратуша Обухова: зранку на ній класно дудіти в мисливський рожок, трембіту, діджеріду або інший альпійський ріг; вдень  – ловити на лице погляди Хорса і шукати психоделічні відповіді у задушливому памороці розпечених трав; ввечері – курити «трави сили» і говорити з духами довколишніх байраків.

читайте також: Духи, що живуть на вершині Обухова

IMG_20150830_164744-1024x768

Покидати спінінга на Автостанції (мікрорайон #АвтостанціяАвтопарк). Колись, ще в школі, однокласник розповідав побрехеньку про величезних коропів, яких сітями браконьєрили місцеві дядьки, в той час як наряд міліції спокійненько докурював по другій цигарці акурат в очікуванні здобичі. Дядьки матюкалися, проте стояли хто по коліна, а хто і по пояс у холодній осінній воді, злі на себе, на «мусорів», на погоду, на рибу. Останню було шкода, подейкують, екземпляри, дійсно, траплялися видатні. За однією з версій рвали сіті як торпеди. Коропи – дядькові «путанки», «мусора»  – тельняшки» у дядьків, ті їм погони на плечах.

Зараз на озері в старовинному обухівському районі «Кип’яча» є окунь, щука і судак. Кажуть, сом. У хорошу днину зручна місцина на його берегах запруджена місцевими іхтіандрами, але справжнє свято «пінгвінів» починається взимку, коли ці небораки снують між берегами першою кригою.

Дивишся на них і розумієш, що да, декому, як в анекдоті, краще не виходити з автобуса. А так на озері все ок, згідно з останніми повідомленнями агентурної мережі можна злапати солідну рибину; можна отримати в бік «пером», скупнутися у прибережній, слабопроточній муляці або, хоча би закусити взятими з дому бутербродами біля умовно нового лікеро-горілчаного магазу на Автостанції. У всіх випадках, якшо правильно розслабитися можна отримати задоволення. Ну, крім, поножовщини, звичайно.

читайте також: “311” маршрутка: між расизмом і бізнес-інтересом

13563194_10206580313731227_315721983_n

Підхарчуватися на страусиній фермі біля виїзду з Обухова (мікрорайон #ПожаркаПетровський). Два роки тому біля мосту на Григорівку було одне з перших КПП, на котрому спочатку чекали «Беркут» з Черкас, а потім проводжали манкуртів в Донецьк і Крим. Прикольно було спостерігати за спробами деяким «авторитетних» пацанчиків і просто партій очолити процеси організації самоборони на КПП. Особливо, коли до ранку з 200-300 чоловік на місці лишалися не більше 30. Зазначених вище «лідерів», звичайно ж не було. Як і обіцяної ними зміни людей.

Я не пам’ятаю, чи годували нас у ресторані біля мосту, але те, що ми ходили туди грітися і просто посидіти на стільці-не-на-шині – хвакт. Зараз він запрацював в повну силу, але не українські копитця і узбецькі лагмани манять до нього подорожніх.

На території закладу розбитий невеликий зоопарк. Зі страусами, або, як свідчить радянський переклад «Дітей капітана Гранта»  – страусами. Їх не має в меню. Принаймні, офіційно і ще.

І насамкінець – місце розташування закладу. За пару сот метрів на північ лежить курган, ймовірно – Плоска могила. Біля нього на Яцьки йшов славнозвісний Самусів шлях, а на Трипілля – один з відтинків Змієвих валів. Дещо південніше розпочинається один з узвозів до долини р. Красної, с. Григорівка, з його залишками історичного цукрового заводу. Це перехрестя старих і нових шляхів, місце зустрічі долини р. Кобрини і р. Красної, древньої і буквально вчорашньої історії Обухівщини.

Загрузка...
Tags: , , , , , , , ,