Сміття біля Стугни більше не пробачать: міськрада залучає поліцію та відеоспостереження

Fri, 17 Jul 26 13:19:00 +0300

Раніше для зручності жителів у різних частинах громади (особливо біля зон відпочинку) облаштували додаткові майданчики та встановили нові контейнери. Проте деякі містяни продовжують ігнорувати сміттєві баки, залишаючи пакунки просто неба. Наразі найкритичніша ситуація зафіксована на прибережних територіях, зокрема біля річки Стугна.

Відеонагляд та штрафи разом із поліцією

Час попереджень минув. Міська влада переходить до рішучих дій:

Камери на локаціях: на всіх проблемних точках громади вже встановлено камери відеоспостереження.
Співпраця з МВС: Управління розвитку інфраструктури спільно з Національною поліцією аналізуватимуть відеозаписи для ідентифікації порушників.
Покарання: на винних осіб чекає адміністративна відповідальність та грошові штрафи.

Влада закликає мешканців поважати одне одного, користуватися контейнерами за призначенням і не руйнувати природу, до якої завтра доведеться повертатися на відпочинок.

Куди повідомляти про сміттярів?

Якщо ви стали свідком створення стихійного звалища або виявили нове засмічене місце на території громади, терміново повідомляйте про це на гарячу лінію міської ради за телефоном: 097-469-26-29.

Notice: Undefined variable: readAlsoLabel in /home/socport/obukhiv.info/www/site/templates/blocks/BlockTypeRelated/rss.php on line 3

Міф проти науки: як скандинавські музеї маніпулюють образом вікінгів на догоду туристам

Fri, 17 Jul 26 13:13:00 +0300

Джерело: phys.org

Проте ця одержімість вікінгівщиною — це не просто відповідь на туристичний попит. Національні музеї використовують історію для формування національної ідентичності, підлаштовуючи образ вікінгів під сучасні суспільні цінності та потреби.

Еволюція міфу: від фермера до супергероя

Образ вікінга як високого широкоплечого татуйованого воїна з мечем — це вигадка епохи романтичного націоналізму XIX століття.

Історики чудово знають, що вікінги були строкатою групою, де більшість людей займалася землеробством, торгівлею та ремеслами. Навіть у шведських експозиціях зазначають, що зброю мали багато вільних чоловіків та жінок, але професійними воїнами були одиниці. Проте куратори виставок усе одно висувають на передній план кораблі, мечі та скарби, задовольняючи очікування публіки.

«Запрошуємо до нашого світу, сформованого культурою воїнів та богами Одіном, Тором і Фрейєю», — зустрічає гостей реклама музею в Копенгагені. Тут реальна історія відступає перед фентезійними очікуваннями мас-маркету.

Жіноче питання та гендерні рамки

Прагнучи інтегрувати жінок у традиційно «чоловічу» історію епохи вікінгів, музеї часто впадають у дві крайнощі:

Показують лише виняткових постатей — знатних господинь чи міфічних воїтельниць (щитоносців), роблячи звичайних жінок непомітними.
Спускаються до банальних стереотипів, описуючи жінок виключно як домогосподарок, що шиють одяг, зустрічають гостей та носять прикраси.

Національні міфи та сучасна політика

Епоху вікінгів традиційно підносять як поворотний момент у створенні націй — період, коли розрізнені язичницькі племена об'єдналися у християнські королівства. Наприклад, у Данії цей міф міцно пов'язаний із королем Гаральдом Синьозубим (Harald Bluetooth).

Крім того, з 1980-х років образ вікінгів активно використовують для вирішення сучасних політичних та соціальних завдань. Так, у Швеції та Норвегії на виставках часто акцентують увагу на мирних контактах вікінгів із мусульманським світом (підтверджених археологічними знахідками монет та тканин). Це робиться навмисно, щоб протидіяти використанню спадщини вікінгів ультраправими націоналістичними рухами проти мігрантів.

Створення історичної виставки сьогодні — це хиткий баланс між науковою точністю та популярними стереотипами. Одержимість вікінгівщиною у скандинавських музеях доводить: наше уявлення про минуле часто є лише відображенням того суспільства, в якому ми живемо зараз.

Notice: Undefined variable: readAlsoLabel in /home/socport/obukhiv.info/www/site/templates/blocks/BlockTypeRelated/rss.php on line 3

Паразити великого міста: чому програми стерилізації котів мають включати ще й лікування

Fri, 17 Jul 26 13:09:00 +0300

Джерело: phys.org

Вчені проаналізували зразки крові та фекалій 87 вуличних котів, відловлених у межах міської програми TNR («Відлов-Стерилізація-Повернення»). Для виявлення яєць паразитів використовували метод флотації (коли яйця спливають на поверхню спеціальної рідини) та мікроскопію, а також ПЛР-тести та аналізи на антитіла.

Приховані загрози

Аналіз показав, що паразитарні інфекції є надзвичайно поширеними серед безпритульних котів Нью-Йорка: 57,5% тварин мали щонайменше один вид внутрішніх паразитів.

Токсокари (Toxocara): круглі черв'яки, що стали домінантним паразитом. Вони потрапляють до організму людини через забруднений ґрунт із мікроскопічними яйцями з котячих фекалій і викликають захворювання на токсокароз.
«Суперрозповсюджувачі»: дослідження показало, що молоді самці (віком до 1 року) заражаються токсокарами у 4,3 раза частіше за інших і виділяють найбільшу кількість яєць, виступаючи головним джерелом забруднення довкілля.
Анкілостоми (Ancylostoma): гачкові черв'яки, виявлені у 13,8% котів. Вони здатні проникати крізь шкіру людини або вражати кишечник.
Кокцидії (Coccidia): одноклітинні найпростіші, що вражають кишковий тракт.

Загалом кожен п'ятий кіт був заражений кількома видами паразитів одночасно. Крім того, аналіз крові зафіксував у багатьох тварин сліди минулого зараження токсоплазмою (Toxoplasma gondii).

Що пропонують вчені

Зважаючи на ризики для громадського здоров'я, автори дослідження рекомендують міській владі Нью-Йорка модернізувати програми TNR: поєднувати стерилізацію тварин із обов'язковим регулярним моніторингом хвороб та протипаразитарним лікуванням перед поверненням котів на вулицю.

Notice: Undefined variable: readAlsoLabel in /home/socport/obukhiv.info/www/site/templates/blocks/BlockTypeRelated/rss.php on line 3

Тварини тікають, але не встигають: чому сучасні моделі замовчують реальну загрозу біорізноманіттю

Fri, 17 Jul 26 13:05:00 +0300

Джерело: phys.org

Дослідники з Потсдамського університету з’ясували, що цей чинник суттєво викривляє точність прогнозів вимирання, проте чинні стандарти оцінки його взагалі не враховують. Вчені закликають негайно переглянути ці методи для вчасного порятунку біорізноманіття.

Команда систематично перевірила офіційні рекомендації Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи (МСОП), які використовуються з 1964 року для моніторингу глобального стану природи.

Чому існуючі моделі мають «сліпу зону»

Щоб протестувати систему, вчені створили віртуальні види тварин із різними показниками розмноження, розселення та адаптації до температур. Результати комп’ютерного моделювання (опубліковані в Nature Ecology & Evolution) виявили серйозні прорахунки:

Помилка моделей розподілу видів (SDM): вони катастрофічно недооцінюють ризик вимирання для видів, які змушені мігрувати за своїм ареалом. Моделі помилково припускають лінійну залежність (ніби популяція скорочується пропорційно втраті території). Насправді навіть мінімальна втрата площі при кліматичному зсуві провокує стрімке вимирання виду.
Помилка популяційних моделей (SEPM): чинні кількісні пороги ризику є надто консервативними. Вони видають тривогу занадто пізно, коли ефективні заходи порятунку вже неможливі.

Що пропонують змінити

Дослідники наголошують, що правила Червоного списку МСОП застаріли й потребують оновлення. Вони розробили рекомендації щодо об’єднання різних підходів до моделювання та запропонували нові, більш інформативні метрики оцінки.

«Наше дослідження підкреслює гостру потребу в удосконаленні інструкцій МСОП. Лише точні прогнози дозволять нам реально протидіяти втраті біорізноманіття на планеті», — підсумувала провідна авторка роботи Рая Кьот.

Notice: Undefined variable: readAlsoLabel in /home/socport/obukhiv.info/www/site/templates/blocks/BlockTypeRelated/rss.php on line 3

Ера цифрових заборон: понад 20 країн світу вже закривають соцмережі для підлітків

Fri, 17 Jul 26 13:01:00 +0300

Джерело: techxplore.com

Експертний комітет має надати Єврокомісії рекомендації щодо можливої заборони соцмереж для дітей на території 27 країн ЄС.

Де обмеження вже діють

Австралія: із грудня 2025 року соцмережі повністю заборонені для дітей до 16 років.
Бразилія: закон зобов’язує платформи прив’язувати акаунти користувачів до 16 років до профілів батьків та жорстко верифікувати вік.
Китай: обмеження впроваджуються з 2019 року. Спочатку ввели ліміти часу та комендантську годину для онлайн-ігор, а у 2023 році правила поширили на соцмережі та стрімінги.
Індонезія та Малайзія: заборонили доступ до основних платформ дітям до 16 років (в Індонезії діє з березня, у Малайзії — з червня).
Туреччина: ухвалила закон про заборону соцмереж для дітей до 15 років, який запрацює наприкінці 2026 року.
ОАЕ: оголосили про аналогічну заборону для дітей до 15 років з впровадженням протягом року.

Які країни готують обмеження

Греція: планує заборону для дітей до 15 років з 1 січня 2027 року.
Австрія та Словенія: розробляють закони для обмеження доступу дітям до 14 та 15 років відповідно.
Німеччина: розглядає два варіанти — поступову заборону за віком або блокування конкретних платформ.
Швеція: планує ввести заборону для дітей до 15 років до початку 2028 року.
Норвегія та Велика Британія: готують законопроєкти про обмеження доступу до 16 років (у Норвегії — до кінця року, у Великій Британії — до початку 2027-го).
Канада та Португалія: також орієнтуються на встановлення мінімального віку в 16 років.
Данія: планує заборонити «кілька популярних платформ» для дітей до 15 років.

На стадії розгляду

Франція: парламент розглядає заборону для підлітків до 15 років. Сенат намагається звузити обмеження лише до «найбільш шкідливих платформ». Фінальну версію закону очікують найближчим часом, запуск планується на вересень.
Індія: кілька штатів розглядають обмеження, а уряд веде переговори з керівництвом ІТ-платформ.

Notice: Undefined variable: readAlsoLabel in /home/socport/obukhiv.info/www/site/templates/blocks/BlockTypeRelated/rss.php on line 3

Таємниця зони Діамантіна: чому мільйони китів століттями пливуть помирати в одне місце

Fri, 17 Jul 26 12:53:00 +0300

Джерело: phys.org

Масштабний некрополь розташований у зоні Діамантіна на захід від Австралії на глибині до 7 000 метрів. Він простягається вздовж коридору завдовжки 1200 км. Науковці зафіксували майже 500 скелетів (переважно дзьоборилих китів), серед яких ідентифікували абсолютно новий, нині вимерлий вид.

«Ми були приголомшені, коли усвідомили масштаби знахідки. Розподіл, глибина та віковий діапазон решток перевершили всі наші очікування», — заявив провідний автор дослідження Сяотун Пен із Китайської академії наук.

Вчені висунули кілька теорій, чому саме тут загинуло стільки китів. Зокрема, цей район є популярним місцем їхнього живлення, а специфічний V-подібний підводний жолоб працює як природна лійка, що збирає тіла на дні.

Оаза життя в темряві

Коли кити гинуть і падають на дно (це явище називають «китовим водоспадом» — whale fall), їхні тіла стають джерелом їжі для глибоководних істот.

Під час 32 занурень батискафа «Фаньдоуже» вчені побачили на скелетах унікальну екосистему. Багато з виявлених тварин, ймовірно, є новими для науки. Серед мешканців некрополя:

медузи, черви, равлики, ракоподібні;
актинії, губки та морські зірки.

За оцінками вчених, загалом на цій ділянці може лежати понад 10 мільйонів туш. М'які тканини та жири такої кількості китів утримують близько 6,7 мільйона тонн вуглецю.

Це гігантське джерело живлення, аналогічне гідротермальним джерелам. Схожість мешканців некрополя з фауною гарячих підводних джерел наводить на думку, що такі китові кладовища слугують біологічними «мостами», які з'єднують різні глибоководні екосистеми океану.

Значення для науки

Експерти порівнюють це відкриття з першим виявленням гідротермальних джерел у 1977 році. Воно має ключове значення для розуміння еволюції китів та їхнього розселення протягом геологічних епох. Крім того, аналогічні кладовища можуть існувати біля узбережжя Південної Африки, Піренейського півострова та островів Крозе.

Notice: Undefined variable: readAlsoLabel in /home/socport/obukhiv.info/www/site/templates/blocks/BlockTypeRelated/rss.php on line 3

Вчені з'ясували, що люди приручили голубів на 1000 років раніше, ніж вважалося

Fri, 17 Jul 26 12:48:00 +0300

Джерело: phys.org

Нове дослідження, опубліковане в журналі Antiquity, доводить, що цих птахів вперше приручили 3500 років тому — майже на тисячоліття раніше, ніж припускали вчені.

«Те, що люди забули про користь голубів, сталося порівняно недавно в нашій історії», — зазначає провідна авторка дослідження Андерсон Картер, біоархеолог з Гронінгенського університету (Нідерланди).

Голуби залишалися незамінними аж до XIX-XX століть, зокрема для передачі військових повідомлень. Лише винайдення телеграфу й телефону позбавило їх цієї «роботи». Оскільки люди тисячоліттями привчали голубів жити поруч, птахи нікуди не полетіли. Проте з ростом мегаполісів після промислової революції їх почали сприймати як розносників хвороб, що призвело до появи антиголубиної архітектури (наприклад, шипів на дахах).

Кіпрська знахідка: спільне меню з людьми

Сучасні міські голуби походять від дикого скельного голуба з Середземномор'я та Близького Сходу.

Для нового дослідження команда вчених проаналізувала 159 давніх голубиних кісток, знайдених на археологічній ділянці Хала Султан Текке на Кіпрі. Зразки датуються XIII-XIV століттями до н.е. (Бронзова доба).

Дослідники виділили з кісток колаген і провели ізотопний аналіз, щоб дізнатися раціон птахів. Результати порівняли з даними про харчування тогочасних людей на Кіпрі.

Результат: раціон голубів майже повністю збігався з людським. Це свідчить про те, що птахи вже тоді харчувалися зерном із людських запасів і були одомашнені (або перебували на фінальній стадії приручення) приблизно у 1400 році до н.е.
Чому це відкриття важливе: раніше найдавнішими свідченнями одомашнення вважалися грецькі кам'яні голубники, датовані лише 300 роком до н.е. Нові дані відсувають цю межу на 1000 років углиб історії.

Головна мета дослідження — змінити споживче та вороже ставлення до цих птахів у сучасних містах і нагадати, що історія голубів нерозривно пов'язана з розвитком людської цивілізації.

Notice: Undefined variable: readAlsoLabel in /home/socport/obukhiv.info/www/site/templates/blocks/BlockTypeRelated/rss.php on line 3

Математика бджолиного рою: як колектив приймає ідеальні рішення без лідера

Fri, 17 Jul 26 12:45:00 +0300

Джерело: phys.org

У медоносних бджіл є королева, але вона не керує життям вулика. Натомість комахи ухвалюють колективні рішення децентралізовано. Математики з університетів Цинциннаті, Колорадо та Х'юстона за допомогою теорії ймовірностей та комп'ютерного моделювання вирахували найефективнішу стратегію виживання таких безлідерних спільнот.

Результати дослідження, опубліковані в Proceedings of the National Academy of Sciences, показують, що ідеальний вулик тримається на балансі двох груп:

«Відчайдушна меншість» — ризикові особини, які вилітають на пошуки їжі за будь-якої погоди.
«Обережна більшість» — бджоли, які залишаються в безпеці й вилітають лише тоді, коли умови стають сприятливими.

Завдяки ризиковим розвідникам увесь вулик миттєво дізнається, коли ситуація покращується і можна безпечно відновлювати масовий збір нектару. У голодні чи посушливі часи кількість сміливців природно зменшується, щоб зберегти ресурси колонії.

Координація без координатора

Математичне моделювання підтвердило: для ефективного розподілу праці контроль не потрібен. Якщо кожна особина діє за власним простим алгоритмом, децентралізована група працює так само ефективно, як і під керівництвом «всевидючого» менеджера.

Вчені виявили дивовижну закономірність: великим колоніям потрібно пропорційно менше розвідників. Якщо спільнота збільшується вдесятеро, їй не потрібно вдесятеро більше сміливців для досягнення того ж результату. Проте це працює лише за умови, що всередині групи налагоджений швидкий обмін інформацією.

«Червоні мурахи-тижневики втрачають воду під час пошуку їжі в пустелі. У спекотні та сухі дні вони мінімізують виходи, щоб зберегти вологу, — пояснює співавтор дослідження Закарі Кілпатрік. — Що суворіші умови, то менше розвідників вони відправляють».

У бджіл цю роль інформатора виконує «виляючий танець», яким розвідник по поверненню детально описує напрямок, відстань та якість знайдених квітів.

Чому це важливо

Природа постійно змінюється, і тваринам необхідно миттєво реагувати на ці коливання. Математичні моделі допомагають зрозуміти закони колективної поведінки та адаптації, які згодом можна використовувати для налаштування роботи автономних робототехнічних мереж чи оптимізації людських логістичних систем.

Notice: Undefined variable: readAlsoLabel in /home/socport/obukhiv.info/www/site/templates/blocks/BlockTypeRelated/rss.php on line 3

Інженери створили робота-птаха, який однаково вправно літає та плаває під водою

Fri, 17 Jul 26 12:41:00 +0300

Джерело: techxplore.com

Пристрій важить менше 300 грамів і складається з фюзеляжу, двох гнучких крил та рухомого хвоста. Результати його випробувань опубліковані в журналі Science.

Автори розробки бачать велике майбутнє для таких роботів в океанографії та морській біології. Дрон зможе дешево та безпечно збирати проби води в небезпечних місцях (біля айсбергів, портів чи китів) і швидко повертатися з даними на базу, роблячи це щогодини.

Фізика польоту та плавання

Вода в 1000 разів щільніша за повітря, тому рухатися в обох середовищах вкрай важко. Проте аналіз біомеханіки птахів показав рішення. Дрібні пернаті роблять близько 10 змахів крилами на секунду в повітрі та близько 4 змахів під водою (у великих птахів частота нижча).

Створений робот імітує ці рухи. Його водонепроникний мотор рухає крила, покриті гідрофобними наночастинками для відштовхування води, а кут нахилу хвоста регулює занурення чи зліт.

Результати випробувань

Вчені протестували три комплекти змінних крил (розмахом 60, 80 та 100 см) спочатку в басейні, а потім на Женевському озері.

Найкращий результат показав робот із середніми (80-сантиметровими) крилами. Вони виявилися достатньо гнучкими для води і достатньо жорсткими для повітря.
Швидкість: під водою робот розвиває швидкість до 1 м/с (при частоті змахів 5 Гц), а в повітрі — до 6 м/с при тій самій частоті. Це майже повністю відповідає показникам справжніх птахів.
Секрет зльоту: для успішного виходу з води у повітря робот має підніматися під крутим кутом у 70 градусів. Це заважає кінчикам крил чіплятися за воду під час змахів.

Дивовижно, але роботу не знадобилися лапи для зльоту. Більшість водоплавних птахів під час зльоту активно гребуть лапами по воді, проте робот зміг злетіти лише завдяки роботі крил та хвоста.

У майбутньому розробники планують навчити крила робота повертатися (а не лише рухатися вгору-вниз), а також випробувати пристрій у штормових умовах та за сильного вітру.

Notice: Undefined variable: readAlsoLabel in /home/socport/obukhiv.info/www/site/templates/blocks/BlockTypeRelated/rss.php on line 3

Копачів - Обухів - Трипілля - Перегонівка: наша ойкумена, історична Обухівщина

Thu, 16 Jul 26 13:45:00 +0300

ТЕРМІНИ
Я часто використовую слова «ойкумена» або «Мідгард» як художні образи для позначення території, котрою оперую. Не секрет, що її обриси змінюються, періодично всотуючи в себе ті чи інші віддалені села. Втім, в більшості випадків йдеться про ті самі 15-20 кілометрів від долини Кобрини.
Ця неточність пов’язана з тим, що історична Обухівщина як метаморф постійно міняла свій статус (грунти, маєток, волость, район і тд) і розміри, і тому дефініція «історична» є досить умовним терміном.
***
"ІСТОРИЧНІСТЬ"
В його відношенні я схильний вважати, що «історичний Обухів» це долина Кобрини, а «історична Обухівщина» - межиріччя Красної і Стугни між Перегонівкою – Копачевим – Трипіллям і Обуховом».
Причина цього надміру сміливого і не 100% обгрунтованого кроку полягає у спробі фіксації меж так званих «Обухівських кгрунтів», «Обухівщизни» наприкінці 16 ст, коли вона переходила з рук в руки (Дорогостайські – Острозькі – Дорогостайські) і хоча би описово документувалася у вигляді сусідів і їх претензій (Трипілля, Копачів, Безрадичі, Біла Церква).
Безумовно, фіксації «ойкумени», «мідгарда», «історичної Обухівщини» як частини межиріччя Стугни і Красної це радше методологічний трюк, ніж етнографічна чи історична одиниця.
Власне, ця одиниця дослідницька, оскільки її не можна розглядати окремо між ширшого географічного контексту.
По суті ж це короткий степовий язик «Перепетового поля», що клином врізається між двома річковими долинами, сформованими притоками Дніпра.
Їх поновна колонізація наприкінці 16 – поч. 17 ст. є ситуацією, котра на короткий проміжок часу фіксує цю територію як єдине ціле – адміністративне (маєток) або межове (сусідство).
***
ВІДПОВІДЬ
Відтак, відповідаючи на своє питання зауважу, що
1. Ні, межиріччя Стугни і Красної не є окремою ІСТОРИЧНОЮ одиницею, оскільки не має чітко виражених маркерів суб’єктності (географічна, ландшафтна і тд), як, приміром, те ж Поросся.
2. Але, так, межиріччя Стугни і Красної є чудовою ДОСЛІДНИЦЬКОЮ одиницею в жанрі «мікро-історії», позаяк дозволяє оперувати насиченим кластером.
***
Примітка:
1. Перша карта – трохи підмальована схема з «Книги Київського підкоморія» (1584 – 1644).
2. Друга карта – теж підмальований скрін з «Карта України від Дніпра до Дністра, перша половина 18 ст», оригінал на болотах.
Між ними 100-150 років. Але, загальні маркери ті самі (річкові долини, «степовий клин», села по кутам чотирикутника).

Notice: Undefined variable: readAlsoLabel in /home/socport/obukhiv.info/www/site/templates/blocks/BlockTypeRelated/rss.php on line 3

Загадка парку «Совки»: У Києві знайшли червонокнижний гриб із «жахливим» запахом

Thu, 16 Jul 26 13:41:00 +0300

Джерело: Гриби України

У Святошинському районі столиці, на території парку «Совки», перехожі натрапили на вкрай нетипову та екзотичну знахідку. Чоловік киянки Алли Лісової виявив яскраво-червоний гриб дивної форми, який до того ж мав дуже специфічний і сильний неприємний запах. Світлинами знахідки жінка поділилася у тематичній спільноті «Гриби України», намагаючись з'ясувати назву загадкового «прибульця».

Допис швидко зібрав десятки коментарів, де користувачі почали висувати свої версії — від містичних «пальців дракона» до лаконічних біологічних назв.

Як з'ясували досвідчені грибники та натуралісти спільноти, знайдена дивовижа — це мутин малиновий (лат. Mutinus ravenelii), який належить до родини веселкових (Phallaceae). Деякі користувачі сплутали його з близьким родичем — мутином собачим (Mutinus caninus), проте саме насичений рожево-малиновий колір пористого стовпчика (рецептакула) видає в ньому саме малиновий вид.

Цей гриб занесений до Червоної книги України як рідкісний вид. Свою «популярність» у народі та специфічний відлякуючий запах він заслужив через особливий спосіб розмноження. Верхівка зрілого мутина вкрита оливково-зеленою слизькою речовиною (глебою), яка виділяє сильний запах гнилі. Цей сморід є продуманим еволюційним механізмом: він приваблює мух та інших комах, які ласують слизом і на своїх лапках розносять спори гриба лісом.

Місцеві жителі зазначають, що це вже не перша поява екзотичного червонокнижного гостя у парку «Совки» — кілька років тому його вже фіксували на цій локації. Екологи закликають не чіпати та не знищувати знахідку, адже цей химерний гриб є важливою й унікальною частиною нашої екосистеми.

Notice: Undefined variable: readAlsoLabel in /home/socport/obukhiv.info/www/site/templates/blocks/BlockTypeRelated/rss.php on line 3

Пташине полювання біля водойми спантеличило українських натуралістів

Thu, 16 Jul 26 13:37:00 +0300

Джерело: Тваринний світ України

Опубліковані кадри викликали жваву дискусію серед натуралістів, які спробували з'ясувати, хто саме став жертвою пернатого мисливця.

Думки користувачів розділилися:

Частина коментаторів припустила, що здобиччю є великий слимак або гігантська п'явка.
Інші схилялися до версії, що це розпотрошена гусінь великого метелика або інша м'ясиста личинка.
Найбільш вірогідну підказку дав один із дописувачів, який розгледів у «жуйці» личинку великого чорного водолюба (великого водного жука) та поцікавився, чи немає поруч водойми. Автор підтвердив, що буквально за 50 метрів від місця зйомки розташоване рибне господарство, що робить версію з водною личинкою чи п'явкою найбільш імовірною.

Натуралісти також нагадують про унікальну поведінку сорокопудів, яка й пояснює дивні дії птаха на відео. Сорокопутів часто називають «птахами-різниками» через їхній специфічний спосіб полювання та зберігання їжі.

Оскільки у цих невеликих птахів немає потужних пазурів, як у великих хижаків, вони часто насаджують свою здобич (комах, жаб, ящірок чи мишей) на гострі шипи рослин, колючки або колючий дріт. Це допомагає їм утримувати жертву під час розривання на шматочки, а також створювати своєрідні «комори» на випадок голодних днів. Саме таку складну інженерну роботу з фіксації обіду на гілці й зафільмував автор відео.

Notice: Undefined variable: readAlsoLabel in /home/socport/obukhiv.info/www/site/templates/blocks/BlockTypeRelated/rss.php on line 3

Українців підкорив дивовижний метелик-«хамелеон» без жодного синього пігменту

Thu, 16 Jul 26 13:31:00 +0300

Джерело: Комахи України

Користувач соцмереж на ім'я Максим поділився дивовижними кадрами незвичайної знахідки у тематичній спільноті «Комахи України». Просто на його рюкзак сів метелик неймовірної краси: якщо дивитися на нього зверху — його крила виграють яскравим фіолетово-синім ультрамарином, а якщо збоку — стають звичайного коричневого кольору. Полохливий лісовий гість не просто наблизився до людини, а ще й дозволив влаштувати собі справжню детальну фотосесію.

У коментарях любителі природи швидко впізнали красеня. Ним виявився самець мінливця малого (лат. Apatura ilia).

Досвідчені натуралісти пояснили неймовірний «ефект хамелеону», який так вразив користувачів. Як виявилося, у крилах цього метелика взагалі немає синього чи фіолетового пігментів. Чарівне сяйво — це дивовижна оптична ілюзія. Мікроскопічні лусочки, що вкривають крильця самців мінливця, мають особливу текстуру і діють як природні призми. Вони заломлюють сонячне світло таким чином, що гасять усі інші відтінки спектра, відбиваючи лише синьо-фіолетовий колір. При зміні кута зору цей ефект зникає, і метелик знову здається коричневим — саме такий захисний колір допомагає йому маскуватися на корі дерев від хижаків.

Українці в коментарях зазначають, що зустріти мінливця малого — це велика вдача. Ці метелики зазвичай живуть у кронах дерев у листяних та мішаних лісах, тримаються високо і є вкрай полохливими, тож побачити їх так близько на відстані витягнутої руки вдається вкрай рідко.

Notice: Undefined variable: readAlsoLabel in /home/socport/obukhiv.info/www/site/templates/blocks/BlockTypeRelated/rss.php on line 3

Мрія Кобзаря оживає на Обухівщині: Ющенко добудовує унікальну хату за кресленнями Шевченка

Thu, 16 Jul 26 13:27:00 +0300

Джерело: Главком

Цей масштабний історико-культурний проєкт втілює в життя третій президент України Віктор Ющенко. Будівля зводиться на території його приватного музейно-етнографічного комплексу «Код Нації», що в Обухівському районі на Київщині. Про деталі будівництва та особисту участь експрезидента розповів телеведучий і військовослужбовець Геннадій Попенко, який відвідав майданчик, повідомляє «Главком».

За життя Тарас Шевченко так і не мав власного дому, хоча щиро про нього мріяв. Поет навіть розробив детальні ескізи та креслення майбутнього обійстя й надсилав родичам гроші на купівлю землі біля Канева, проте завершити задум не встиг. Тепер цю мрію Кобзаря відтворюють у реальності. Наразі каркас та основна конструкція хати з очеретяною стріхою вже повністю готові, а майстри працюють над внутрішнім автентичним оздобленням та експозицією.

Як розповів Геннадій Попенко, Віктор Ющенко бере безпосередню фізичну участь у роботах — експрезидента часто можна побачити за кермом трактора чи екскаватора на будівельному майданчику.

Попри те, що облаштування інтер'єру хати ще триває, територія навколо комплексу вже готується до перших публічних заходів. Зокрема, на 2 серпня тут заплановано Фестиваль героїчної кави «Філіжанка», де напої для гостей готуватимуть українські ветерани.

Музейний комплекс «Код Нації», який родина Ющенків розбудовує вже понад десять років, працює в напіввідкритому форматі. Окрім унікальної шевченківської хати, на його території відтворено дерев'яну церкву в стилі козацького бароко, старовинний млин-вітряк та автентичну пасіку. Фонди музею налічують понад 11 тисяч стародавніх українських рушників, колекції національного одягу та трипільської кераміки, а на вході до комплексу встановлено трофейну російську бронетехніку, знищену під час битви за Київ.

Notice: Undefined variable: readAlsoLabel in /home/socport/obukhiv.info/www/site/templates/blocks/BlockTypeRelated/rss.php on line 3

На Полтавщині знайшли рідкісний отруйний гриб незвичного вигляду

Thu, 16 Jul 26 13:21:00 +0300

Джерело: Гриби України

У Кременчуцькому районі Полтавської області місцевий житель Володимир Олександрович натрапив на рідкісну та надзвичайно помітну знахідку. Чоловік випадково виявив поодинокий екземпляр гриба — гігроцибе конічну (лат. Hygrocybe conica). Світлинами цієї яскравої знахідки він поділився у тематичній спільноті «Гриби України».

Як зазначає автор допису, раніше йому ніколи не доводилося зустрічати цей вид у своїй місцевості. Гриб ріс на межі вологого заплавного лісу серед дубів, в'язів та верб, безпосередньо біля краю болотистої ділянки. Попри те, що екземпляр був лише один, не помітити його було просто неможливо через його насичений і специфічний вигляд.

Гігроцибе конічна відома своїм характерним гостроконічним капелюшком яскраво-червоного, помаранчевого або жовтого кольору. Головною особливістю цього виду є те, що при щонайменшому пошкодженні, натисканні або з віком його м'якоть та шкірка починають швидко чорніти.

Експерти та досвідчені грибники нагадують, що попри свою привабливу та «екзотичну» зовнішність, гігроцибе конічна є слаботоксичним отруйним грибом. Вона не придатна для вживання в їжу і може викликати шлунково-кишкові розлади, тому милуватися цим маленьким природним ліхтариком краще виключно через об'єктив фотокамери, залишаючи його рости в лісі.

Notice: Undefined variable: readAlsoLabel in /home/socport/obukhiv.info/www/site/templates/blocks/BlockTypeRelated/rss.php on line 3

Єнот чи собака? На Київщині зняли на відео загадкову тварину

Thu, 16 Jul 26 13:11:00 +0300

Джерело: Тваринний світ України

У Вишгородському районі Київської області, неподалік села Воропаєв, місцеві жителі помітили незвичайну тварину. Відеозаписом нічного гостя поділилася Наталія Ковалець у тематичній спільноті «Тваринний світ України». Кадри викликали не лише захоплення користувачів, а й жваву термінологічну дискусію серед натуралістів.

На опублікованому відео зафіксовано пухнастого звіра з характерною темною «маскою» на мордочці, який неспішно пересувався у сутінках.

Думки коментаторів щодо точної назви тварини розділилися, хоча всі зійшлися в одному — це представник виду Nyctereutes procyonoides. В Україні навколо цієї тварини історично склалася таксономічна плутанина:

Частина користувачів наполягає на назві «єнотоподібний (або єнотовидний) собака», оскільки за своєю класифікацією цей звір належить до родини псових (Canidae).
Інші називають його «уссурійським єнотом», аргументуючи це тим, що така назва є офіційним синонімом у вітчизняній науковій літературі.
Водночас прихильники суворої таксономії нагадують: справжнім єнотом є північний ракун (Procyon lotor, родина єнотових), який зовні схожий на нашого героя, але біологічно йому не родич. У народі ж знахідку жартома встигли охрестити «єнотопсом».

Експерти спільноти зазначають, що природна батьківщина цього виду — Далекий Схід, зокрема Китай, Японія та Корея. Проте ще в 50-х роках XX століття тварину було штучно інтродуковано (завезено) на територію України для мисливського промислу. З того часу єнотоподібний собака чудово прижився, став звичайним видом для українського Полісся та лісостепової зони і сьогодні є невіддільною частиною нашої дикої природи.

Notice: Undefined variable: readAlsoLabel in /home/socport/obukhiv.info/www/site/templates/blocks/BlockTypeRelated/rss.php on line 3

Мережу підкорило фото рідкісної «мухи-Бетмена»

Thu, 16 Jul 26 13:07:00 +0300

Джерело: Комахи України

У Рівненській області місцева жителька Оля Омельковець зафіксувала на камеру унікальну комаху, чий природний окрас дивовижним чином повторює культовий логотип супергероя Бетмена. Світлиною жінка поділилася у тематичній спільноті «Комахи України», що викликало жваве обговорення серед любителів природи та ентомологів.

На опублікованому знімку чітко видно комаху, що сидить на білому суцвітті, а на її жовто-чорній спинці красується темний силует кажана з розправленими крилами — точнісінько як знаменитий знак захисника Готема.

Користувачі соцмереж швидко ідентифікували загадкову гостю. Нею виявилася дзюрчалка квіткова (лат. Myatropa florea). Що цікаво, в англомовному світі цю муху неофіційно так і називають — Batman hoverfly («дзюрчалка-Бетмен») саме через цей унікальний малюнок, створений самою природою.

Українці у коментарях активно діляться своїми враженнями від зустрічі з цим видом. Як зазначають очевидці, за своїми розмірами дзюрчалка значно більша за звичайну кімнатну муху, а під час польоту видає гучний, басовитий звук, який легко сплутати із дзижчанням оси, джмеля чи навіть шершня. Через це комаха іноді може не на жарт налякати, хоча насправді вона є абсолютно безпечною для людини й харчується виключно нектаром та пилком.

Notice: Undefined variable: readAlsoLabel in /home/socport/obukhiv.info/www/site/templates/blocks/BlockTypeRelated/rss.php on line 3

Чому ферментовані продукти знову завоювали світ

Thu, 16 Jul 26 12:57:00 +0300

Джерело: medicalxpress.com

Тепер у центрі уваги опинився спосіб консервації їжі, що об'єднує покоління та культури — ферментація. Останні дієтичні рекомендації федерального уряду США прямо закликають американців споживати більше ферментованих продуктів.

Ці продукти стали ще популярнішими завдяки прихильникам руху «Зробимо Америку знову здоровою» (Make America Healthy Again — MAHA) на чолі з міністром охорони здоров'я Робертом Ф. Кеннеді-молодшим. І хоча інші дієтичні тренди, які просуває рух MAHA (наприклад, недоведені заяви про користь сирого молока та шкоду рослинних олій), викликають сумніви у медичних експертів, користь ферментованих продуктів має під собою реальне наукове підґрунтя.

Історія ферментованих продуктів налічує тисячі років і сягає тих часів, коли людям потрібно було зберігати їжу від псування, а холодильників ще не існувало. У багатьох культурах є свої традиційні ферментовані страви: йогурт, кімчі, квашена капуста, а також південноіндійські ідлі та доса.

Дієтологи та лікарі зазначають, що вони є чудовим доповненням до раціону майже кожного, але застерігають від споживання нових продуктів масового виробництва.

Ось що варто знати.

Кімчі, квашена капуста та йогурт на кухонному столі в Нью-Йорку, 10 липня 2026 року. Авторство: AP Photo / Мері Конлон.

Не всі ферментовані продукти однаково корисні

Ферментація — це процес, під час якого природні мікроорганізми, зокрема бактерії та дріжджі, розщеплюють і консервують їжу. За словами експертів, ці продукти зараз є гарячою темою для досліджень, хоча багато з їхніх корисних властивостей уже очевидні.

«Ми робимо це століттями, але лише нещодавно дізналися, що це насправді допомагає здоров'ю нашого кишківника», — зазначає доктор Ліза Ганджу, гастроентеролог із медичного центру NYU Langone Health.

Проте ферментація не робить продукт автоматично корисним.

«Пиво та вино — це ферментовані продукти, але вони не обов'язково є пробіотиками, — каже вона. — Якщо на те пішло, вони радше негативно впливають на наш мікробіом».

Барбара Олендзкі, директорка Центру прикладної нутриціології Медичної школи Чан при Університеті Массачусетсу, рекомендує зосередитися на «цільних ферментованих продуктах», таких як ферментований буряк або зелена квасоля, на додачу до йогурту, кефіру, кімчі, квашеної капусти та темпе.

Кімчі та квашена капуста на кухонному столі в Нью-Йорку, 10 липня 2026 року. Авторство: AP Photo / Мері Конлон.

Ферментовані продукти живлять кишківник двома основними способами

Полегшення травлення: Мікроби у ферментованих продуктах допомагають заздалегідь перетравлювати їжу, розщеплюючи її та змінюючи сполуки в її складі.
Підтримка балансу: Самі бактерії допомагають підтримувати баланс у кишківнику, конкуруючи з іншими мікроорганізмами (деякі з яких менш корисні), що вже там живуть.

«Що саме робить ферментовані продукти такими корисними? Відповідь полягає в тому, що ми все ще працюємо над цим питанням», — каже Далія Перельман, дієтологиня-дослідниця зі Стенфордського університету.

Деякі ферментовані продукти, наприклад йогурт, дають вам живі пробіотики безпосередньо під час їжі. Інші, як-от хліб на заквасці, містять їх обмаль або не містять взагалі, оскільки випікання чи інша термічна обробка вбиває мікроорганізми. Проте, за словами Перельман, є докази того, що деякі ферментовані продукти корисні навіть без живих мікробів.

Остерігайтеся маркетингового хайпу

Експерти застерігають від купівлі газованих напоїв, шоколаду чи інших ультраоброблених продуктів, які рекламують як «пробіотичні». Навіть дієтичні добавки з пробіотиками, за словами Перельман, по суті лише намагаються відтворити складні комбінації корисних бактерій, які природно розвиваються в багатьох ферментованих продуктах.

«Споживачі в захваті й намагаються обирати ферментовані продукти, вважаючи, що це "надкорисно для кишківника", хоча це не клінічне визначення, — пояснює вона. — А маркетологи активно підхоплюють цей тренд».

Ганджу також радить уникати продуктів із високим вмістом цукру. За її словами, надлишок цукру живить шкідливі бактерії на противагу корисним бактеріям, які містяться у ферментованій їжі.

Також варто шукати на етикетках напис «живі культури», а не просто позначку «пробіотик».

«Найкращий йогурт, який ви можете обрати — це звичайне ферментоване молоко з живою закваскою, — каже лікарка. — Дозвольте йому просто робити свою справу».

Чи можуть ферментовані продукти бути небезпечними?

Хоча категорія ферментованих продуктів дуже широка, експерти запевняють, що вони загалом безпечні для більшості людей. І не лише з міркувань здоров'я — вони також додають цікавих та різноманітних смаків до вашої тарілки.

Перельман зазначає, що людям із ослабленою імунною системою або синдромом подразненого кишківника варто проконсультуватися з лікарем, перш ніж вводити такі продукти у свій раціон. Різні продукти можуть викликати неоднакові реакції залежно від особливостей організму.

Олендзкі додає, що дехто може відчувати здуття живота, підвищене газоутворення та інший дискомфорт на початку вживання ферментованої їжі, поки кишківник адаптується.

«Почуваєтеся добре — продовжуйте вживати. Відчуваєте дискомфорт — зупиніться», — каже Ганджу. Вона наголошує, що одні й ті самі продукти впливають на людей по-різному.

Споживайте різні ферментовані продукти регулярно

То який же ферментований продукт найкращий? Навряд чи ви знайдете науково обґрунтований рейтинг, який ставить квашену капусту вище за кімчі або рекомендує просто з'їсти миску йогурту й на цьому заспокоїтися.

Експерти радять споживати якомога більше різних видів ферментованої їжі та робити це на регулярній основі.

Ганджу рекомендує розділити ці продукти на категорії:

Молочні: наприклад, класичний йогурт та кефір.
Овочеві (з високим вмістом клітковини): кімчі, квашена капуста тощо.

Дослідники досі вивчають, чи має значення кількість споживаних ферментованих продуктів. Як і з багатьма іншими аспектами харчування, відповідь, швидше за все, індивідуальна для кожної людини.

«Ми можемо підстрахуватися і просто урізноманітнити раціон», — каже Перельман. Вона пропонує орієнтуватися на дві порції на день.

Крім того, ферментована їжа має бути лише частиною збалансованого раціону, щоб корисні бактерії, які ви заселяєте в кишківник, мали чим живитися — наприклад, пребіотиками з клітковини. Вони слугують їжею для пробіотиків (власне живих бактерій).

«Просто починайте поступово та пийте багато води. Крім того, важливо, як виглядає решта вашого раціону, — підсумовує Олендзкі. — Справа не в якомусь одному продукті».

Чому звичайної висадки дерев недостатньо для боротьби з кліматичною кризою

Thu, 16 Jul 26 12:40:00 +0300

Джерело: phys.org

Басейн Янцзи є домівкою для деяких із найважливіших лісів Китаю, які допомагають запобігати ерозії ґрунту, регулюють запаси води та підтримують біорізноманіття. Як найбільший річковий басейн Китаю, Янцзи також є головним центром водних ресурсів та економічної діяльності, а це означає, що здорові ліси відіграють тут вирішальну роль.

Після масового знеліснення та масштабних повеней, зокрема руйнівної повені на річці Янцзи в 1998 році, Китай запустив великомасштабні програми з висадки дерев для відновлення лісів та зменшення ерозії ґрунту.

Проте, оскільки зміна клімату спричиняє частіші та інтенсивніші поєднання посухи та екстремальної спеки, дослідники хотіли зрозуміти, чи зможуть ці висаджені ліси впоратися з дедалі складнішими умовами, і як вони реагують порівняно з лісами, що виросли природним шляхом. Дослідження було зосереджене на комбінованих явищах «посуха–спека», коли нетипово спекотні та сухі умови виникають одночасно.

Такі події можуть бути особливо руйнівними, оскільки рослини зазнають подвійного стресу: нестачі вологи в ґрунті та посиленої втрати води через листя. Ці комбіновані стреси загрожують не лише здоров’ю лісу, але й ширшим функціям, які він виконує, зокрема накопиченню води та регулюванню стоку.

Результати показали певний компроміс. Природні ліси виявилися спроможнішими протистояти суворим умовам, зазнавши менших пошкоджень під час катаклізму, тоді як висаджені ліси втратили більше рослинності, але відновилися набагато швидше, щойно екстремальна погода відступила.

Висновки, опубліковані в журналі Water Resources Research, демонструють баланс між двома важливими аспектами стійкості лісу: здатністю протистояти пошкодженням під час погодного явища та здатністю відновлюватися після нього.

(Підпис до схеми: Ключові чинники відмінностей у відновленні між природними та висадженими лісами. Джерело: Su et al, 2026).

Природний щит проти екстремальних умов

Йонг Су з Університету Китайської академії наук та його колеги використали супутникові спостереження, щоб порівняти реакцію двох типів лісів за трьома показниками життєдіяльності рослинності: зеленню лісу (наскільки здоровим і густим виглядає рослинний покрив із космосу), фотосинтезом та кількістю вуглецю, що виділяється під час росту.

Катаклізм 2022 року став одним із найсуворіших у басейні Янцзи з 1950 року. Температура піднялася до рекордних позначок, тоді як кількість опадів та вологість ґрунту впали, внаслідок чого понад 90% регіону опинилися в умовах аномальної спеки та посухи.

Під час екстремальної погоди природні ліси виявилися стійкішими в короткостроковій перспективі. Вони зазнали менше шкоди від посухи та спеки — аналіз понад 70% територій показав, що саме природні ліси краще витримували ці умови.

Дослідники припускають, що така вища опірність може бути пов’язана зі складнішою структурою природних лісів. Зазвичай вони складаються з більшої різноманітності видів дерев, які по-різному реагують на посуху та спеку, мають різний вік дерев та багатоярусні крони, що створює різнопланову екосистему, здатну краще амортизувати екстремальні умови.

Натомість штучно висаджені ліси часто складаються з меншої кількості видів та дерев однакового віку. Така спрощена структура робить їх вразливішими до екстремальних умов, оскільки всі дерева реагують на стрес однаково.

Перегони за відновленням

Коли дослідники порівняли активність рослинності у 2023 році, висаджені ліси загалом продемонстрували сильніше відновлення, ніж природні. Таке швидке повернення до норми може бути пов'язане з тим, що у штучних лісах часто переважають молодші дерева, які швидко ростуть і здатні стрімко відновлювати вегетацію, щойно знову з’являється вода.

Водночас природні ліси складаються з більших дерев, мають більшу біомасу та складнішу структуру, що допомагає їм триматися під час посухи, але це також означає повільніше відновлення.

Проте наслідки посухи та спеки можуть зберігатися ще довго після завершення екстремальної погоди — явище, відоме як «спадщина посухи» (drought legacy). Цей тривалий вплив може сповільнювати відновлення лісів, впливаючи на такі процеси, як поглинання вуглецю, активність коренів та взаємодія з ґрунтом.

Відновлення не обов'язково означає, що ліс повністю повернувся до свого попереднього стану. Деяким функціям лісу, як-от поглинання вуглецю та підземні процеси за участю коренів і ґрунту, може знадобитися більше часу для відновлення, ніж видимим змінам у листі та зелені крон.

Захист лісів майбутнього

Дослідження підкреслює, що не існує єдиного показника здатності лісу справлятися з кліматичними екстремумами. Воно показує, чому захист природних лісів, що збереглися, залишається критично важливим, навіть попри те, що висадка дерев продовжує бути важливим інструментом для відновлення деградованих ландшафтів.

Дослідники припускають, що покращення різноманітності та структури висаджених лісів допоможе зробити їх стійкішими до майбутніх кліматичних аномалій.

Відхід від монокультурних плантацій (з одного виду дерев) у бік змішаних лісів дозволить поєднати переваги стійкості природних екосистем зі здатністю штучних насаджень до швидкого відновлення.

Оскільки зміна клімату збільшує ймовірність комбінованих посух та спекотних хвиль, розуміння реакції різних лісів ставатиме дедалі важливішим. Ключ до успіху може полягати в усвідомленні того, що обидва типи лісів відіграють різні, але однаково важливі ролі у забезпеченні довголіття лісових екосистем у майбутньому.

Notice: Undefined variable: readAlsoLabel in /home/socport/obukhiv.info/www/site/templates/blocks/BlockTypeRelated/rss.php on line 3

Пастка для запилювачів: чому квітучі узбіччя доріг можуть бути небезпечними для джмелів

Thu, 16 Jul 26 12:35:00 +0300

Джерело: phys.org

Узбіччя доріг, багаті на квіти, можуть приваблювати голодних джмелів, але водночас вони можуть бути небезпечними для цих дзижчачих комах — якщо дорожній рух є занадто інтенсивним. Нове дослідження Лундського університету в Швеції вивчало роль, яку відіграють узбіччя для джмелів.

Результати показують, що придорожні смуги можуть бути небезпечним середовищем для комах, які шукають їжу. Для допомоги в роботі команда залучила спеціально навчених собак, які вміють винюхувати гнізда джмелів. Дослідження охопило 60 узбіч доріг на півдні Швеції та порівняло кількість мертвих і живих джмелів уздовж доріг із різною інтенсивністю руху.

«Уздовж доріг із найменшим трафіком ми майже не знаходили мертвих джмелів, але вже за інтенсивності близько 4 000 автомобілів на добу ми виявляли більше мертвих комах, ніж живих», — зазначає Софія Бломквіст, аспірантка Лундського університету, яка очолювала дослідження, опубліковане в журналі Biological Conservation.

Знайдені гнізда джмелів розташовувалися майже виключно на узбіччях приватних доріг без руху або вздовж державних доріг із трафіком до кількох сотень автомобілів на добу. Дослідники дійшли висновку, що саме на таких типах доріг заходи для підтримки джмелів мають найбільші шанси на успіх. Там джмелі активно відвідували квіти, а рівень смертності комах був низьким.

Водночас науковці наголошують, що інвестиції в багаті на види узбіччя не повинні здійснюватися коштом природоохоронних заходів у важливіших середовищах існування.

«Хоча заходи з підтримки джмелів уздовж доріг із низьким трафіком можуть бути цінними, такий тип середовища не слід розглядати як заміну традиційним природним середовищам існування, таким як напівприродні пасовища та сінокісні луки», — каже Бломквіст.

Дослідження мало на меті зрозуміти, як взаємодіють природа та транспорт. Йохан Рідльов, національний координатор із питань біорізноманіття у Шведській транспортній адміністрації, зазначає, що дорожня мережа становить значну частину потенційних середовищ існування для диких організмів у багатьох регіонах Європи.

«Щоб мати можливість використовувати ці зони з користю для біорізноманіття, ми повинні розуміти як можливості, так і обмеження, які вони в собі несуть», — каже Рідльов. «Таким чином, отримані результати є корисними для створення більш стійкої інфраструктури», — підсумовує він.