Згодом ті перегрупувалися, мігрували в теплі приазовські степи і навчилися пасти худобу, а не полювати на неї. Паралельно чекали, поки трипільські і тому подібні балканські «окупанти» почнуть задихатися від зміни клімату, зокрема, зменшення вологи.
Після цього «арії» бравим маршем збігали на батьківщину предків, потім частково вернулися назад (це добре видно по руху «шнуровиків»).
Це я до того, що версія «арії рушили на захід і завоювали Європу» такий самий стереотип як і «трипільці – предки українців». Лінійних процесів тоді не було.
***
Свого часу провідний археолог землі Обухівської тов. Квітницький жартома зауважив, що нашими справжніми предками були мезолітичні мисливці Полісся. Тоді я майже не уявляв цих процесів, але недавно пофіксив їх за допомогою чудесної статті Л. Залізняка «Мезолітичні витоки перших індоєвропейських культур Європи за даними археології».
Отже, ким були люди, котрих Залізняк зараховує до протоіндоєвропейців
***
КОРІННЯ У МЕЗОЛІТІ
1. Генетичне коріння індоєвропейців сягає пізнього мезоліту (VI—V тис. до н. е.).
2. Спільним субстратом для найдавніших індоєвропейських культур стала постмаглемезька етнокультурна спільнота.
3. Саме в мезоліті через танення льодовика та затоплення територій Північного моря почався рух лісових мисливців на схід, що заклало основу майбутньої єдності.
4. Культурно-генетичний код цих мезолітичних мисливців (культури Маглемезе, Свадборг, Яніславицька) став підґрунтям для перших індоєвропейських культур — маріупольської, середньостогівської та культури лійчастого посуду.
***
ДЕ ЇХ ПРАБАТЬКІВЩИНА:
1. Протоіндоєвропейська спільнота сформувалася в межах так званої Балтійської культурно-історичної провінції.
2. Ця територія охоплювала низовинні простори Центрально-Східної Європи: від нижнього Рейну на заході до Десни, Середнього Дніпра та Сіверського Дінця на сході.
***
ЗВІДКИ І КУДИ ВОНИ ПРИЙШЛИ?
1. Вихідна точка: Міграція почалася з Західної Балтії та Північної Німеччини (зокрема з Ютландії).
2. Шлях міграції: Людність рухалася низинним коридором через територію Польщі та Полісся (яніславицька культура) на Середній Дніпро, а звідти — до Надпоріжжя та Сіверського Дінця.
3. Трансформація в Україні: Опинившись у степах Південно-Східної України в умовах арідизації (посушливості) клімату, ці північні європеоїди перейшли від полювання до відгінного скотарства.
4. Подальше розселення: Сформувавши в українських степах культури степового енеоліту (скелянську, стогівську) та пізніше ямну культуру, вони почали масштабну експансію. Це розселення відбувалося як на захід (до Подунав’я та Балкан), так і на схід (у Поволжя та Центральну Азію).
***
АНТРОПОЛОГІЧНИЙ ТИП:
1. Високі, дуже масивні, широколиці північні європеоїди, були прямими нащадками кроманьйонців кінця льодовикової доби.
2. Мали світлу пігментацію: білу шкіру, блакитні або сірі очі та золотаве або каштанове волосся.
3. Були лісовими мисливцями та рибалками, які пізніше, під впливом землеробських культур Подунав’я, трансформувалися в рухливі патріархальні спільноти скотарів.
***
ВИСНОВКИ
Таким чином, індоєвропейці виникли як результат неолітизації та переходу до скотарства аборигенного кроманьйонського населення Балтійської провінції, яке мігрувало в Україну з берегів Балтійського моря ще в епоху мезоліту і потрапило під вплив прийшлих з Балкан землеробів, найвідоміші з котрих племена трипільської культури.
Відтак, найдавніші індоєвропейські культури на теренах України, зокрема маріупольська та середньостогівська, мають глибоке коріння, що сягає мезоліту Західної Балтії.
Отримані археологічні та антропологічні дані нещодавно були підтверджені біомолекулярними аналізами, що виявили генетичну спорідненість ямників та представників культур шнурової кераміки з населенням Балтії.
***
«АРІЙСЬКА РЕКОНКІСТА»
Ймовірно, найкращим поясненням цього іронічного вислову буде цитата самого Залізняка. Вона пояснює «злий жарт», котрий зіграв з трипільцями і тд клімат, зокрема, арідизація повітря.
… Таким чином, можна говорити про дві грандіозні хвилі міграцій, які рухалися Південною Європою і Західною А зією в VII—V і в IV—II тис. до н. е. Якщо економічним механізмом неолітичної колонізації Європи мотичними хліборобами Балкан було землеробство, то рушійною силою розселення ранніх індоєвропейців були ранні форми скотарства.
Складається враження, що батьківщиною індоєвропейців була своєрідна аборигенна периферія соціально, економічно і культурно розвиненої землеробської Старої Європи.
У V тис. до н. е. колонізована балкано-дунайскими землеробами Центральна Європа була оточена з півночі та сходу автохтонним первісним населенням балтійського походження — субстратом майбутніх індоєвропейців.
Колапс балкано-дунайскої землеробської протоцивилізації внаслідок екологічних проблем і арідизації клімату, а також трансформація сусідів-автохтонів у схильні до експансії, рухливі колективи скотарів стали причинами просування останніх до Подунав’я, на Балкани, у Малу Азію та інші регіони Євразії.
Розселення індоєвропейців у Центральній і Південній Європі нагадує своєрідну реконкісту — повернення автохтонами раніше колонізованих неіндоєвропейським населенням Балкан територій.
