Замість анотації:
1. Кількість пам’яток – 281.
2. Територія – правий (від Трипілля до Канева) і лівий береги (від с. Гнідин біля Переяслава до с. Ліплява біля Канева).
3. Глибина – 3 км від берега.
4. Екстаз – купа карт і літературки.
***
Почнемо з Дівич-гори – однієї з найбільш дофантазованих в нашому регіоні. Тут тобі і «курган», і «слов’янське святилище», і «давньоруське городище», і «місце сили» в одному флаконі.
Текст нижче спростовує все це. Він без скорочень. Карта ж до певної міри підтверджує мою робочу версію про те, що туристичне Трипілля ділиться на 3 кластери:
1. Дівич-гора,
2. Гора напроти,
3. Долина р. Красна
Отже, сьогодні про перший. З метою структурування я дозволив собі підзагловки і виділення капслоком важливих моментів.
***
УРОЧИЩЕ ДІВИЧ ГОРА, МОГИЛЬНИК ЗАРУБИНЕЦЬКОГО ЧАСУ
ГЕОЛОГІЯ
Пам’ятка знаходиться на Пн околиці села. Займає ОСТАНЕЦЬ КОРІННОГО БЕРЕГА ДНІПРА, що здіймається на 55 м над сучасним рівнем Канівського водосховища. З півночі від гори проходить широка долина р. Стугни, яка в цьому місці впадає в Дніпро. З заходу гора відокремлена від плато яром, яким проходить залізниця на Кагарлик. З ПнС від Дівич-Гори протікає Дніпро, на С від гори розташоване гирло р. Красної, на Пд — берегова тераса цієї ріки.
Гора витягнута по лінії З—С, з усіх боків, особливо з Пн та С, має круті схили. Верхня ділянка складається з двох площадок, має розміри приблизно 100×35 м, її давній рельєф пошкоджений сучасними городами, які утворили окремі тераси.
***
ЗАРУБИНЦІ
Речові знахідки зарубинецького часу з села відомі ще з дореволюційних часів. Протягом тривалого часу пам’ятка обстежувалась тільки під час розвідок (С. С. Магура 1934 р., П. А. Рапопорт 1950 р. М. М. Шмаглій і Є. О. Петровська 1960 р.).
Тому не випадково вона довгий час вважалась городищем зарубинецького і навіть давньоруського часу і ототожнювалась з давньоруським Треполем. Тільки розкопки, проведені в останні десятиліття, дозволили ОСТАТОЧНО ВІДНЕСТИ ЦЮ ПАМ’ЯТКУ ДО ЗАРУБИНЕЦЬКОЇ КУЛЬТУРИ.
Б. О. Рибаков розкрив біля 250 м² і дослідив верхній майданчик гори. Було виявлено 5 поховань (4 — трупоспалення) зарубинецького часу з посудом та фібулою, декілька ям і споруду, яку автор досліджень інтерпретував як жертовник.
Стаціонарні розкопки на городищі провела Л. О. Циндровська, нею було розкопано нижній (західний) майданчик. Під час досліджень 1977–1982 р. на площі біля 650 м² знайдено ще 22 поховання (2 трупоположення з західною орієнтацією). Крім них, виявлено декілька ям та прямокутну споруду сакрального (?) характеру.
Серед знахідок на могильнику та в культурному шарі (його товщина коливається від 0,4 до 1,5 м) відзначимо типовий грубий і лощений посуд зарубинецького часу, фрагменти скляного посуду, бронзові фібули, глиняні прясла. Поховання раннього етапу (рубіж ІІ—І ст. до н. е.) концентрувались в основному на верхньому майданчику, а пізнього (І—ІІ ст. н. е.) — на нижньому. На останньому зафіксовано більш потужний і насичений культурний шар.
Пам’ятка пошкоджена пізнішим кладовищем (західна частина) та військовими траншеями. Не виключено, що трупоположення (зокрема поховання № 14 зі слідами домовини) відносяться до іншого часу (давньоруського?).
Спостереження П. А. Рапопорта та Б. О. Рибакова вказали на ВІДСУТНІСТЬ НА ДІВИЧ-ГОРІ ШТУЧНИХ УКРІПЛЕНЬ.
Синхронне могильнику поселення знаходилось, мабуть, на терасі лівого берега р. Красної на Пд від Дівич-Гори. Його залишки були виявлені В. М. Даниленком. До речі, саме з південного боку найбільш зручний підйом на гору.
