Джерело: Музеї Богуславщини
На сторінці «Музеї Богуславщини» опубліковано роз’яснення археолога Юри Тарана про шкоду, якої завдає несанкціонований пошук металодетекторами на городах і полях.
Головні тези:
«Потеряшок» не існує. Знайшли артефакт — ділянка автоматично набуває статусу виявленого об’єкта археологічної спадщини й підлягає охороні, а знахідка — передачі до музею. Привласнення — це грабунок національного надбання.
Контекст важливіший за предмет. Навіть переораний шар зберігає інформацію (розвали обмазки, розташування речей). Якщо артефакт вилучають «чорні копачі», пам’ятку вже неможливо науково датувати.
Швидкість проти науки. Там, де археологічна експедиція (20–30 осіб) розкриває 1000 м² шарами і фіксацією, один копач «вибиває» метал за кілька годин — без кераміки, кісток і без жодних даних про контекст.
Ризик «цінних» скарбів. Пошук, що починається з пізніх монет, часто завершується знищенням більш ранніх комплексів (напр., дирхемів) — без виклику фахівців.
Легально — тільки з дозволом. Доступ на пам’ятки має бути лише у фахівців і перевірених осіб із «відкритим листом» (офіційним дозволом) та обов’язковою звітністю. Це гарантує дотримання методики й збереження знань.
Позиція археологів. Артефакт — це передусім сукупність інформації (як лежав, у якому шарі, поруч із чим), а не лише «ціла річ». Аматорський «коп» у нинішньому вигляді руйнує спадщину і має бути припинений системно; учасників слід переводити у правове поле, де вони приноситимуть користь, а не шкоду.
Юра Таран наголошує: нинішній стан поводження з історико-культурними ресурсами — небезпечний для суспільства, і без термінових заходів наслідки будуть катастрофічними.
