Джерело: phys.org, переклад: Хроніки Обухова
Міське життя часто називають «шаленим темпом». Нове дослідження свідчить, що це справді так як ніколи раніше.
Як показали результати, співавторами якого стали вчені з MIT, середня швидкість ходьби пішоходів у трьох містах Північно-Східної частини США зросла на 15% з 1980 по 2010 рік. А кількість людей, які зупиняються і проводять час у публічному просторі, за той же період зменшилася на 14%.
Дослідники використали інструменти машинного навчання для аналізу відеозаписів 1980-х років, зроблених відомим урбаністом Вільямом Вайтом у Бостоні, Нью-Йорку та Філадельфії. Їх порівняли з новішими відео з тих самих локацій.
«Щось змінилося за останні 40 років», — каже професор MIT Карло Ратті, співавтор дослідження. «Ми бачимо, що громадські простори працюють дещо по-іншому — більше як транзитні зони, а не місця для зустрічей».
Стаття під назвою "Exploring the social life of urban spaces through AI" опублікована в Proceedings of the National Academy of Sciences.
Серед співавторів — Аріанна Салазар-Міранда (Єль), Чжуаньгуань Фан (Університет Гонконгу), Майкл Байк, Кіт Хемптон (Мічиганський держуніверситет), Фабіо Дуарте, Беккі П.Й. Лу, Едвард Глейзер (Гарвард) і Карло Ратті (директор Senseable City Lab, MIT).
Результати можуть бути корисні для урбаністів при створенні або вдосконаленні громадських просторів.
«Публічний простір — важливий елемент громадянського життя, і сьогодні він частково протистоїть поляризації цифрового середовища», — зазначає Салазар-Міранда. «Чим краще ми зможемо його покращити, тим більше міста стануть місцем зустрічей».
Зустрінемось біля Метрополітен-музею
Вільям Вайт був провідним соціальним мислителем. Його знаменита книга "The Organization Man" (1956) критикувала корпоративну одноманітність США і стала знаковою для свого часу.
Однак пізніше він зосередився на міських просторах. Його відеозаписи з 1978–1980 років були збережені організацією Project for Public Spaces у Брукліні, а згодом оцифровані Кітом Хемптоном та його студентами.
Вайт обрав чотири публічні локації: Downtown Crossing у Бостоні, парк Брайант у Нью-Йорку, сходи Метрополітен-музею в Нью-Йорку та Чеснат-стріт у Філадельфії.
У 2010 році команда під керівництвом Хемптона зняла нові відео на тих самих локаціях у той самий час доби для порівняння. Для аналізу автори застосували комп’ютерний зір і моделі штучного інтелекту.
Деякі речі майже не змінилися: частка людей, які йшли наодинці, залишилася практично незмінною — 67% у 1980 році проти 68% у 2010. Водночас зменшилась частка тих, хто приєднувався до групи людей: з 5,5% у 1980 до 2% у 2010.
«Можливо, сучасний публічний простір став більш утилітарним», — припускає Ратті.
Менше груп на вулицях: анемія публічного життя чи вина Starbucks?
Якщо поведінка людей у просторі змінилася, постає питання — чому. Частково це може бути пов’язано з появою мобільних телефонів. Люди планують зустрічі заздалегідь і пересуваються швидше.
«У записах Вайта видно, як люди більше дивилися один на одного. Це було місце для випадкової розмови. Тоді не було інтернету», — каже Ратті. «Сьогодні все починається з повідомлення».
Інша причина — це зростання кількості кав’ярень. Як зазначається в дослідженні, люди могли перенести свої зустрічі з вулиць у кондиціоновані приміщення, що стали комфортнішими для спілкування.
У 1980-х кав’ярні ще не були масовим явищем, і великі мережі ще не існували.
Водночас, як зауважують дослідники, громадські звички могли змінюватися незалежно від кав’ярень. Це дослідження є лише початком. Команда Senseable City Lab з MIT уже розпочала новий проект — вивчення громадських площ у 40 містах Європи.
«Ми збираємо відео з 40 європейських площ», — каже Дуарте. «Наша мета — зрозуміти поведінку людей у публічному просторі в ширшому масштабі».
