Джерело: midgard.news
Храм, зведений у II столітті нашої ери імператором Адріаном як частину термального комплексу, за століття опустився приблизно на шість метрів унаслідок брадисеїзму — повільного вертикального руху ґрунту.
Дослідники відібрали дев’ять зразків: будівельний камінь, лаву, цеглу, вапняний розчин та білий наліт, що утворюється через вихід солей на поверхню пористих стін. Мікроскопічний аналіз і рентгенівське дослідження показали, що римські інженери чудово розуміли геологічні умови Флегрейських полів, де вулканічні процеси тривають століттями.
У вапняному розчині виявили значну кількість вулканічних часток. У цегляному матеріалі також знайшли фрагменти вулканічних порід, а в деяких зразках — легку вулканічну породу, шлакову скорію, яку завозили з району Везувію. Таке поєднання робило конструкцію винятково стійкою до місцевих геологічних змін.
Результати дослідження підтвердили, що римські будівельники навмисно змішували вапно з вулканічними матеріалами, створюючи міцний і довговічний будівельний розчин, здатний витримувати сейсмічну й вулканічну активність регіону. Науковці наголошують, що отримані дані можуть бути корисними для вдосконалення сучасних будівельних технологій та методів збереження історичних пам’яток у сейсмічно активних зонах.
