Ними я пробував пояснити (в першу чергу, самому собі), чому ті чи інші обухівські топоніми мають схожі, часто (але, не завжди) співзвучні назви.
І чому їх паралельне використання це не "проіскі понаєхавших", як до цих пір думають поодинокі громадяни, носії ілюзії власної величі.
Виявилося, шо в ономастиці існує така штука як АЛЛОЙКОНІМИ — варіанти назв одного й того самого географічного об’єкта (міста, села, річки, регіону), які відрізняються залежно від МОВИ, ІСТОРИЧНОГО ПЕРІОДУ, ФОРМИ ВИКОРИСТАННЯ ТОЩО.
Іншими словами, умовна Педина ЗАВЖДИ, починаючи з першої згадки у 18 ст писалася через "Е", а говорилася (і чулася) як завгодно.
В якості інших прикладів можу назвати:
1. Лукавиця (Лентавиця, Луквиця, Луківка, Луковалище, Луковатиця)
2. Кобрина (Кобринка, Кобрин, Кубрин, Кубранка, Кубарин).
3. Обухів (Обухов, Обуйхов, Обухово, Обуховка) і тд.
4. Хутори (Хуторі)
5. Снігирівське (Снігурівське) кладовище
6. Кукса (Куцина) гора.
Впевнений, їх більше. Зокрема, мій улюблений Козарів шпиль, назву котрого, ймовірно, придумали у 1970-х археологи в різний час, різними людьми і тд міг називатися:
1. Мишилів шпиль
2. гора Три дуби
3. Зелена гора
і можливо (перевіряється) - Лукавиця.
***
Власне, про суголосність мона почитати тут - https://surli.cc/lcrwiy, а про "рухомість" топонімів - https://surl.li/dkotsj.
Любіть Обухів незалежно від того як Ви говорите і шо чуєте.
