В обухівському краєзнавчому середовищі побутувала думка, згідно з якою долина Кобрини це залишок, цитую, «доісторичної річки». Я завжди іронічно ставився до цієї позиції, хоча би тому, що не уявляв механізму її, річки, утворення.
Після ознайомлення з працею «Геологія УРСР» 1962 року ситуація стала прояснятися. Хоча, для чистоти експерименту зауважу, що на її негативі досі більше темних плям ніж світлих.
***
ГЕОЛОГІЯ РЕГІОНУ: щит, западина і межиріччя
Центральна Україна загалом і Київщина, зокрема, лежать на стику великих геологічних структур.
Правобережжя пов’язане з Українським кристалічним щитом, Лівобережжя - Дніпровсько-Донецькою западиною.
У межах Київщини виділяють кілька районів:
1. Київське Полісся
2. Київське плато
3. Канівське «низькогір’я»
4. Придніпровська терасова рівнина.
***
ЛЬОДОВИК ЯК АРХІТЕКТОР ЛАНДШАФТУ: зандри і леси
Вирішальний вплив на формування рельєфу мало Дніпровське зледеніння (230—100 тис. років тому)
1. МОРЕНИ (умовно «пагорби», «вали). Льодовик відклав морени товщиною від кількох десятків сантиметрів до кількох метрів, згладивши давні ерозійні форми.
2. ЗАНДРИ («пісок»). Його талі води сформували зандрові піщані рівнини Полісся.
3. ЛЕС («глина). Вітри льодовикової доби сприяли накопиченню лесових товщ на вододілах.
***
ФОРМУВАННЯ РІЧКОВИХ ДОЛИН
Основні долини Дніпра, Росі та Десни почали формуватися в період від 23,03 до 2,588 млн років тому.
Річки закладалися вздовж розломів або меж великих структур — зокрема Дніпро пролягає на стику кристалічного щита і западини.
Під час зледеніння гідросітка була суттєво перебудована. Льодовик перекривав течію рік, утворюючи великі прильодовикові озера. Коли вода проривала вододіли, виникали наскрізні долини між басейнами.
Частина таких долин після відступу льодовика стала «мертвою» — їхня сучасна річка не відповідає ширині долини, що була сформована потужними потоками талих вод.
***
АЛГОРИТМ ФОРМУВАННЯ ДОЛИН МАЛИХ РІЧОК
Формування долин невеликих річок відбувалося як послідовність взаємодії тектоніки, ерозії та кліматичних чинників.
1. Перший етап — тектонічна закладка. Нерівності та розломи у фундаменті створювали зони ослаблення, до яких «прив’язувалися» майбутні русла.
2. Далі діяла відступаюча ерозія: річка видовжувала долину від гирла вгору, інколи перехоплюючи верхів’я сусідніх потоків.
3. У м’яких пісках і глинах виникали широкі долини з пологими схилами, а в межах кристалічного щита — вузькі каньйоноподібні ділянки.
***
ТЕРАСИ ЯК ЛІТОПИС РІЧКОВОЇ ДОЛИНИ
Формування терас відображає чергування фаз підняття, стабільності та акумуляції. Тектонічний механізм діяв так:
1. коли територія зазнавала підняття, річка отримувала додаткову енергію і починала інтенсивно врізатися вглиб, прорізаючи своє колишнє дно. Це призводило до формування уступу тераси.
2. У періоди тектонічного спокою або опускання річка розширювала долину вшир і накопичувала алювіальні наноси — пісок, гравій, суглинки — формуючи поверхню майбутньої тераси.
3. Льодовиковий фактор посилював ці процеси. Танення Дніпровського льодовика створювало потужні потоки талих вод. Піски та суглинки наповнювали долини.
4. Після відступу льодовика річки знову врізалися в ці наноси, залишаючи їх у вигляді високих рівнів — наприклад, борової (другої) тераси Дніпра.
***
ВИСНОВКИ:
Рельєф Центральної України та Київщини — це поєднання
1. давнього кристалічного фундаменту,
2. тектонічних рухів,
3. льодовикових катастроф
4. і тривалої річкової ерозії.
***
ЯК ЦЕ БУЛО У НАС?
1. Очевидно, в неосяжній ретроспективі територія на південь від Києва була рівниною, що час від часу зазнавала певних сейсмічних впливів, котрі поклали початок формуванню крупних річкових долин.
2. Згодом почалися періодичні зледеніння, котрі, крім іншого, запустили процеси грунтоутворення (піски і глини).
3. Паралельно з наступом чи відступом льодовиків (біля 30 циклів, здається) формуються не лише тогочасні грунти, але і стоки зайвої води.
4. Останні де швидше, де повільніше поглиблюють і розширюють відпочаткову «канавку» на поверхні.
5. Так протягом мільйонів років формується 9-кілометрова долина річки Кобрина.
6. На самих початках вузька, вона з року в рік промивала територію в ширину і в глибину. Потім зупинялася і її тогочасний берег ставав сьогоднішньою «терасою».
7. Наскільки (і чи) тодішня вода заповнювала «чашу» від краю і до краю зразу і не скажеш. Одне точно – з кожною новою терасою долина ставала вужчою і глибшою, і кожна попередня тераса ставала наступним берегом.
8. Паралельно з цими внутрішніми процесами відбувалося формування долини Дніпра і стоку Стугни, частиною котрих є долина Кобрини. Очевидно, вони впливали на формування території сучасного Обухова з протилежного боку – постійний гідро-тиск у вигляді катастроф палео-Дніпра, надлишку води у старому паводковому руслі Дніпра тощо.
9. Судячи з долини Кобрини, а точніше – її гирла, можливо, в певні історичні періоди вона була озером, чий стік був перекритий мореною в районі сучасної «розв’язки».
10. Я не знаю, чи можна вважати долину Кобрини «мертвою» (сучасний розмір русла не відповідає ширині долини), але з точки зору геології вона ідеальна для практичного вивчення.
11. В тому числі процесів освоєння цієї території. Від лесових вододілів в неоліті до «мисів» над долиною в «бронзі-залізі».
Від поступового освоєння терас за часів середньовіччя до селища Лукавиця на боровій терасі в гирлі Кобрини і Обухівського замку на корінній терасі над долиною річки.
ПС.
На скріні видно:
1. Сучасну долину р. Кобрина
2. Голубий – найнижча точка долини, заплава
3. Зелений – надзаплавна, «борова» тераса. Дуже чітко виражена зліва в Центрі і на відтинку Школа-Піщана
4. Жовтий – найвища, «корінна» тераса
5. Червоний – плато, вододіли з долинами Стугни і Красної.
