Джерело: phys.org, переклад: Хроніки Обухова
У журналі Social Psychological and Personality Science опубліковано нове дослідження, яке вивчає, як вираження морального обурення в соціальних мережах пов’язане з онлайн-активізмом — зокрема з підписанням петицій.
Команда під керівництвом доктора Стефана Ліча з Ланкастерського університету проаналізувала понад 1,2 мільйона дописів на платформі X (колишній Twitter), що містили посилання на майже 25 000 петицій на Change.org. Виявлено цікавий парадокс: моральне обурення підвищує віральність дописів (лайки, репости), але не сприяє реальним діям — зокрема підписанню самих петицій.
«Алгоритми соцмереж створені так, щоб поширювати емоційний і моралізаторський контент, — пояснює д-р Ліч. — Це може бути корисно для підвищення обізнаності, але не завжди веде до дій, які справді впливають на прийняття рішень.»
Що насправді мотивує підписувати петиції
Дослідники з’ясували, що дописи з акцентом на проагентність, групову ідентичність і просоціальність (наприклад, допомогу іншим) частіше спонукали до підписання петицій — хоча й набирали менше вірального розголосу.
«Найважливіший результат — це своєрідна подвійна дисоціація, — каже Ліч. — Обурення викликає розголос, але не дії. А просоціальні заклики викликають дії, але не віральність.»
Гнів ≠ колективна дія
Ці висновки з’являються на тлі зростаючих дискусій щодо ролі соцмереж у політичній активності, психічному здоров’ї та суспільній концентрації.
«Соцмережі полегшують вираження обурення, підсилюють його та "нагороджують" увагою, — зазначає Ліч. — Це може спотворювати пріоритети та просувати реактивні емоції замість дій.»
У майбутньому команда планує дослідити, чому онлайн-обурення так рідко перетворюється на реальні колективні вчинки.
Критичне ставлення до ролі соцмереж в активізмі
«Соцмережі можуть бути інструментом підвищення обізнаності, — каже д-р Ліч, — але справжній активізм вимагає глибшої залученості: ідентифікації з проблемою та віри у власну здатність щось змінити. І з цим у соцмереж, на жаль, проблеми.»
