Кібербулінг – це булінг із застосуванням цифрових технологій. Він може відбуватися в соціальних мережах, платформах обміну повідомленнями (месенджерах), ігрових платформах та мобільних телефонах. Це неодноразова поведінка, спрямована на залякування, провокування гніву чи приниження тих, проти кого він спрямований. Таке визначення дають фахівці ЮНІСЕФ.
До прикладу, кібербулінгом можу бути:
У сукупності всі ці фактори можуть сильно вплинути на фізичне і ментальне здоров’я, починаючи відчуттям пригнічення і до частого головного болю. А у найгіршому випадку можуть привести людину до самогубства.
Кожна дитина реагує на цькування по-різному. Та якщо ви часто почали помічати зміни настрою, нервові відповіді на запитання, намагання уникати спілкування з однолітками, спроби пропустити школу та видалення профілів із соціальних мереж — це ознаки, що щось не так.
І найкращий варіант дій — це спробувати максимально відверто поговорити з дитиною. Дати зрозуміти, що ви її захищаєте і стоїте на її боці. Пояснити, що насильство ніколи не буває виправданим і завжди винен той, хто знущається. Що бути жертвою не значить бути поганою дитиною.
Якщо дитина розповіла вам про цькування, необхідно разом попрацюйте над цифровою безпекою її акаунтів — відрегулювати налаштування приватності профілів, заблокувати або надіслати скарги на користувачів, які знущаються в коментарях.
Якщо повідомлення несуть агресивний характер, є загрози життю і здоров’ю дитини — зберіть усі ці дані та поговоріть з учителем, завучем чи директором школи.
Також пам’ятайте, що в Україні діє система покарань і штрафів проти булінгу. Є і прописані штрафи за повторне цькування і за бездіяльність керівників освітніх закладів у протидії цькування.
Якщо особа, яка залякує вашу дитину, зберігає анонімність у мережі — звертайтесь у Департамент кіберполіції Національної поліції України. Він є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України та реагує на всі випадки кібербулінгу та небезпеки в онлайн-просторі: +380 (44) 374 3713 .
