Джерело: midgard.news
Досі точні часові межі цього мистецтва були невідомі, адже стандартні методи радіовуглецевого датування непридатні для мінеральних пігментів. У новому дослідженні команда застосувала метод плазмового окиснення, що дозволяє виділити мікроскопічні залишки органічного в’яжучого — тваринного жиру або рослинних матеріалів — у фарбі. Зразки з 53 малюнків у 12 локаціях проаналізували за допомогою прискорювальної мас-спектрометрії.
Результати показали, що перші розписи з’явилися близько 3815 року до нашої ери, а останні — приблизно у 900 році нашої ери. Таким чином, традиція тривала близько 4000 років, що відповідає приблизно 175 поколінням.
Хронологічний аналіз продемонстрував разючу сталість художніх мотивів. Навіть пізні антропоморфні фігури з «енергетичними пучками» залишалися стилістично узгодженими з найдавнішими зразками. Дослідження шарів фарби із застосуванням цифрової мікроскопії підтвердило: кожен великий розпис створювався як завершена композиція, а не доповнювався поступово.
Вчені зазначають, що упродовж тисячоліть майже не змінювалися стилі, кольори та технічні прийоми, що свідчить про стійкість релігійних і космологічних уявлень. На їхню думку, ця традиція могла вплинути на духовну культуру пізніших мезоамериканських народів, зокрема майя та ацтеків.
Нове дослідження не лише уточнило хронологію одного з найдавніших художніх комплексів Північної Америки, а й запропонувало універсальний підхід до датування наскельного мистецтва в регіонах, де органічні залишки зберігаються мінімально.
