Джерело: midgard.news
Попри те що уламки кераміки, кістки тварин та інші залишки становлять значну частину археологічних знахідок, роль сміття в щоденному житті перших фермерів досі вивчена неповністю. Після появи землеробства близько 8 тисяч років тому люди почали постійно мешкати на одному місці й накопичувати набагато більше речей, ніж мисливці-збирачі. Останні могли просто полишити сміття, рухаючись далі, тоді як фермери потребували стратегії поводження з відходами — часто вони закопували їх у спеціальних ямах поруч із домівками.
Пенні Бікл з Йоркського університету зазначає, що такий спосіб утилізації може свідчити про відповідальність за власні відходи або про усвідомлення цінності предметів, які могли отримати друге життя. Дослідниця додає, що сучасні суспільства нерідко передають відповідальність за переробку іншим, однак це не було універсальним підходом у минулому.
Проєкт, який спільно реалізують фахівці з Йоркського університету та Вільного університету Берліна, може переглянути уявлення про стародавні поселення та підказати нові підходи до сучасної проблеми відходів. Команда використовує новітні аналітичні методики, зокрема технологію, що дозволяє визначати повторне використання кераміки. Деякі з найдавніших прикладів переробки проявляються саме в змінених посудинах.
Також дослідники розглядають емоційний чи символічний вимір відходів: їхня присутність у поховальних контекстах свідчить, що сміття не обов’язково вважалося чимось негативним або небезпечним.
У межах проєкту буде досліджено чотири археологічні пам’ятки від Балкан до Балтійського моря. Мета — відтворити «життєві історії» речей: як вони використовувалися, перероблялися, ламалися й опинялися серед відходів. Команда також аналізуватиме, як сміття впливало на житло, планування поселень і щоденні практики.
Хенні Пізонка з Вільного університету Берліна наголошує, що сьогодні ми сприймаємо відходи як глобальну проблему, але невідомо, чи думали так само перші фермери. Дослідження має показати, які виклики створювало накопичення сміття і які можливості воно водночас відкривало — для ремонту, повторного використання та переосмислення речей.
