Для цього вкотре ламаю очі об «Книгу київського підкоморія 1584 – 1644 років» і ще деякі збірники документів того часу. До слова, умнікам, котрі люблять потриндіти про англіцизми в сучасній українській мові. Почитайте ці прекрасні зразки т.зв. «староукраїнської» і знайдіть там не те шоб сучасне українське – хоча би зрозуміле слово.
По суті нічого сильно нового до своєї попередньої розвідки - СТРИМ’ЯТИЧІ – ТАЄМНИЧИЙ І ЗНИКЛИЙ СУСІД ОБУХОВА (чит. - https://surl.lu/bsodts) я додати не можу. Крім спроби ше раз співставити куцу картографічну інформацію.
Згідно з нею я кілька днів носився з гіпотезою, що Стрим’ятичі були на ЛІВОМУ березі Стугни між нею і теперішнім каскадом озер біля Таценок (в минулому, можливо, заплавою р. Козарка).
На картах від 18 ст. і до сьогодні між ними є підвищення. В середньовіччі і пізніше їх називали «островами». Геологічно це піщані дюни, можливо, наслідки катастрофи палео-Дніпра. Здобрені алювіальними наносами вони були досить родючими і заростали лугами. Дуже добре їх видно на карті висот.
Втім, згодом я відмовився від цієї гіпотези і лишився при старій – Стрим’ятичі були на ПРАВОМУ березі (що теж припущення). Так чи інакше чітких маркерів немає, тому доводиться гадати за третьорядними.
