Довгий час він стояв в хащах і поволі руйнувався, аж поки місцева жителька Антоніна Забарна не вирішила – досить.
Аби врятувати млин, вона створила петицію з проханням занести дерев'яний млин в селі Семенівка до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
Підтримали Антоніну дослідники, активісти та жителі села. Зокрема залишив коментар Анатолій Сушко, котрий боронить Україну від російських окупантів і не може долучитись особисто.
Сьогодні я не біля нашого водяного млина, але серцем — завжди там. Для мене млин — не просто споруда, а духовна точка опори, символ, навколо якого виникла Семенівка. Це не лише місце, де мололи зерно. Це місце, де починалась історія: гребля, річка, кузня, корчма, хатки серед пагорбів і верболозів.
Ми вже змогли зробити дещо важливе — відновили течію Красної, запустили рибу, повернули життя у водойму. Та війна забрала тих, хто це робив разом зі мною — моїх друзів і сусідів. Тепер річка пам’ятає й про них…
Млин — як ікона, яку залишають у хаті з надією повернутись. Не стара будівля — а жива душа історії нашого села, втілення пам’яті про тих, хто жив, працював і любив тут.
Можна все пустити за течією, зруйнувати, а можна зберегти — і млин, і саме село. Бо поки є пам’ять — живе Семенівка. Це не погляд експерта. Це погляд людини, яка тут народилась, живе і вірить, - пише військовослужбовець.
Зацікавив об’єкт і активістів ГО «Україна інкогніта», котрі пообіцяли зробити фотограмметричну зйомку, цифрову 3D-копію об'єкта та обмірні креслення. Для цього жителі села провели толоку і розчистили чигирі довкола.
Ми ж вирішили дізнатись чому збереження млина – це так важливо, що спонукало активістку до рішучих дій та хто надихав і підтримував.
Поговорив з Антоніною і долучився до роботи Богдан Поліщук, як це було, дивіться в сюжеті на Хроніках Обухова.
