Перший невеликий, другий – шикарний, третій - дрібний. Чому річка, котра за своїми розмірами і значенням не поступається Стугні була настільки незручною для життя в своєму гирлі?
***
ПРИПУЩЕННЯ
Відповідь, точніше, припущення у мене лише одне. І воно співпадає з ситуацією на тій же Стугні.
Справа у тому, що долини і Стугни, і Красної в нижній течії досить широкі. Відтак,
1. їх заплави могли потерпати від весняних і осінніх паводків
2. і бути сильно заболоченими.
З цієї причини життя у гирлі Стугни гуртувалося по хуторах на дюнах. В Трипіллі, на відміну від того ж Обухова, зручних мисів було менше, відтак толком обживати територію почали лише у пізньому середньовіччі і то завдяки розвитку торгівлі і шляхів на Дніпрі.
Ситуація майже класична. Спочатку сиділи на вододілах, згодом почали освоювати миси, пізніше – спустилися в балки. Ну а заплава – це вже чи не 20 століття.
Тому археологічний профіль Трипілля багатий лише в одному місці і протягом останньої тисячі років. До цього, здається, масового двіжа на його болотах в гирлах Стугни, Красної і Бобриці, не було.
***
ТУРИЗМ
З точки зору власне туризму повноцінний і перспективний кластер лише один – Посадова гора. Два інших археологічно обмежені. Плюс долина завелика, а Дівич-гора – замала для, повторюся, повноцінного і самодостатнього маршруту.
***
ВИХІД
Хоча, якщо підійти до питання серйозно, археологія це лише база. Крім неї є ще пейзажі, перекази, легенди, промисли, рибалка, зрештою, історія поза розкопками. Дві книжки з історії села цілком здатні замостити своїми оповіданнями всю його територію. Але для цього треба робота, велика і не обов’язково – вдячна.
Рвати на собі вишиванку, розповідати про «предків-трипільців» і «місце сили на Дівич-горі» - етап, котрий не привабив у Трипілля НІКОГО.
***
Локальний туризм – це духовний подвиг. Зараз в Трипіллі і Українській громаді в цілому на нього немає запиту. І апостолів теж.
***
Карта: все Трипілля з В. О. Петрашенко, В, К, Козюба "УЗБЕРЕЖЖЯ КАНІВСЬКОГО ВОДОСХОВИЩА (каталог археологічних пам’яток)".
