Джерело: phys.org, переклад: Хроніки Обухова
Випасання вважається однією з найкорисніших практик для підтримки біорізноманіття на сільськогосподарських угіддях, особливо коли йдеться про традиційні пасовища. Нове масштабне дослідження, проведене на понад 40 молочних та м’ясних фермах у Південній Фінляндії, довело: навіть інтенсивно використовувані сінокісні луки зберігають значно більшу різноманітність ґрунтових комах, якщо там застосовується випасання худоби в низькій інтенсивності.
У статті, опублікованій у журналі Agriculture, Ecosystems & Environment, підкреслюється, що саме низькоінтенсивний випас забезпечує найбільше різноманіття безхребетних. Це особливо важливо на тлі падіння чисельності багатьох видів комах, які виконують критичні екосистемні функції — від запилення до колообігу поживних речовин.
На відміну від традиційних пасовищ, понад 90% луків у Фінляндії нині входять до системи сівозміни. Виявлено, що пасовища з випасанням у таких умовах мають вищий рівень біорізноманіття, ніж скошені луки чи зернові поля, але лише за умови низької щільності худоби. Також органічні ферми показали кращі результати порівняно зі звичайними, проте цей ефект проявляється лише при помірному випасі.
Водночас учені застерігають: користь для екосистем може супроводжуватися зниженням рівня виробництва. Тому потрібні економічні стимули — наприклад, вища ціна на молоко від корів, що пасуться, або державна підтримка біорізноманіттєво-дружніх практик.
«Майбутнє тваринництва має рухатися у бік виробництва меншої кількості, але якісніших продуктів. Сталі практики випасання — невід’ємна частина цього переходу», — підсумувала доктор Ірина Герзон, старший викладач агроекології з Гельсінського університету.
