НЕВІГЛАСТВО ЦЕ ХВОРОБА
Недавно фейсбук підкинув пост про те, що українці «корінні», бо походять від «корінних» тут народів: трипільців, кіммерійців, скіфів, сарматів і інших історичних приблуд нашого гостинного степу (лісостепу).
Як завжди в таких випадках вразила кількість схвальних лайків і коментів. Особливо один, котрий стверджував, що «царські скіфи» були ДО трипільців.
Єдиний висновок, що я виніс полягає у тому, що варто перестати викладати історію у школах і ВУЗах – конспірологію не перемогти. Принаймні, на цьому етапі розвитку країни.
***
ЕТНОГЕНЕЗ СЛОВ'ЯН
Одразу зауважу, що
1. Я не можу собі дозволити подібної інтелектуальної впевненості у цьому надзвичайно складному питанні, тому не міряюся «моделями етногенезу».
2. Особисто мені було б цікаво дожити до часів, коли генетика заглибиться в мезоліт. В хороший поліський мезоліт бородатих дядьків з луками, здатних пронести на плечах впольованого кабана.
А поки я обробив стару статтю Є. Максимова «Етногенез слов’ян у світлі археологічних джерел України III-I тис. до н.е.».
Згідно з нею етногенез слов'ян розглядається як тривалий процес становлення та розвитку, що простежується через ланцюжок генетично пов'язаних археологічних культур на території України від III тис. до н. е. до середини I тис. н. е..
Основні етапи та складові цього процесу за Максимовим:
1. ВИТОКИ (кінець III — початок II тис. до н. е.): Початок історії слов'ян пов'язується з племенами КУЛЬТУРИ ШНУРОВОЇ КЕРАМІКИ, насамперед СЕРЕДНЬОДНІПРОВСЬКОЮ. Саме в цей час, за його словами, на просторах Східної та Центральної Європи відбувалося становлення споріднених племен, мова яких була близькою до архаїчних слов'янських діалектів.
2. ЕПОХА СЕРЕДНЬОЇ БРОНЗИ (XVIII–XV ст. до н. е.): Формується ТШИНЕЦЬКО-КОМАРІВСЬКА культурна спільність (зокрема СОСНИЦЬКА культура на Поліссі та СХІДНОТШИНЕЦЬКА у Середньому Подніпров'ї). Ці утворення вважаються «незаперечною основою» ряду наступних культур з виразними слов'янськими рисами.
3. ПІЗНЯ БРОНЗА ТА ПЕРЕХІД ДО РАННЬОГО ЗАЛІЗА (XI–IX ст. до н. е.): Наступною ланкою стають ЛЕБЕДІВСЬКА та БІЛОГРУДІВСЬКА культури. Лебедівська культура виникла на основі сосницької, а білогрудівська стала підґрунтям для культур наступного періоду.
4. РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК (IX–VII ст. до н. е.): Розвивається ЧОРНОЛІСЬКА культура, яку Максимов розглядає як закономірну ланку в слов'янському етногенезі, що виникла на основі білогрудівського субстрату (хоча і з певним фракійським впливом). Також у цей час на Поліссі та в лісостепу формується МИЛОГРАДСЬКА культура.
5. СКІФСЬКИЙ ЧАС (VII–III ст. до н. е.): Слов'янська лінія продовжується у культурах СКІФІВ-ОРАЧІВ (зокрема київського або хотівського типу). Ці племена мали глибоке місцеве коріння і підтримували добросусідські відносини з іншими регіональними групами.
6. ФІНАЛЬНІ ЕТАПИ (III ст. до н. е. — V ст. н. е.): Лінія слов'янського розвитку веде до ЗАРУБИНЕЦЬКОЇ культури (III ст. до н. е. — I ст. н. е.), а від неї — до КИЇВСЬКОЇ культури (III–V ст. н. е.).
7. ІСТОРИЧНІ СЛОВ’ЯНИ (V–VII ст. н. е.): На основі київської культури виникають групи ранньосередньовічних слов'янських старожитностей — КОЛОЧИНСЬКА, ПЕНЬКІВСЬКА та КОРЧАЦЬКА культури, які відповідають згаданим у письмових джерелах антам, склавенам і венедам.
***
ВИСНОВКИ МАКСИМОВА:
1. Прабатьківщиною слов'ян є територія українського Лісостепу та південної частини Полісся (переважно Правобережжя).
2. Процес не був ізольованим: слов'янський етнос формувався в постійних контактах (інтеграція, асиміляція) з іранцями, фракійцями, балтами та германцями.
3. Основними ознаками культур слов'янського кола протягом тисячоліть були осіле землеробство, спільні типи жител (напівземлянки), ідентичні прийоми виготовлення кераміки та обряд тілоспалення.
***
Від себе лише додам, що
1. Особисто мені «лінія Максимова» здається логічною і стрункою.
2. В нашому «обухівському лісостепу» зафіксовані ВСІ з означених Максимових археологічних культур (крім пари властиво поліських).
3. Зокрема, в Українці «стартова точка» слов’янського етногенезу – середньодніпровська культура.
Чи є це причиною для гордості?
Ні, це є приводом для подальшого вивчення.
