Джерело: Біла Церква ретроспективна
Саме цей опис став підґрунтям для численних гіпотез про існування підземного залу, стилізованого під єгипетську гробницю. Велику роль у цих припущеннях відіграло словосполучення dans une solitude, яке традиційно перекладали як «у самотності», хоча точнішим є переклад «у відлюдному місці». Водночас у тогочасній парковій термінології «солітюдами» називали невеликі альтанки або павільйони, призначені для усамітнення, а не підземні споруди.
Версія з підземним храмом має низку суперечностей. Розміщення картин під землею вимагало б постійного освітлення, а кіптява від свічок і вологість могли б завдати шкоди живопису. Крім того, підтримання світла потребувало б присутності слуги, що погано узгоджується з ідеєю відлюдної локації. Сумнівними залишаються й припущення про розташування храму біля статуї Боргезького борця або в зоні Руїн, адже ці місця навіть на початку XIX століття навряд чи можна було назвати усамітненими.
Натомість дослідники звертають увагу на каскади ставів у напрямку Палієвої гори, де цілком могла існувати павільйонна споруда, яка згодом не збереглася або була суттєво перебудована. Варто також зважати на те, що в Російській імперії єгипетськими павільйонами нерідко називали й класицистичні споруди з колонами. Подальші дослідження території парку Олександрії можуть допомогти точніше локалізувати загадковий «єгипетський храм», згаданий у спогадах французького мандрівника.
