Отже,
ЩО ТАКЕ СТЕП?
Це динамічна система, котра еволюціонує і постійно змінює екологічний, соціальний і інші режими.
Ширше, це
1. ДИНАМІЧНА ЕКОСИСТЕМА
Настільки, що може впливати на фазові переходи. Коли, пр, кліматичні зміни в регіоні закінчуються «Великим переселенням народів» на континенті.
2. ТРАНСПОРТНА МЕРЕЖА
Це простір з низькою “територіальною фіксацією”, але високою мобільністю. Зі зростанням поселенської структури фіксація зростає, а мобільність – падає.
3. ЕНЕРГЕТИЧНІ РЕЖИМИ
Це мобільна економіка, де в різні періоди присутні різні, часто взаємодоповнюючі форми акумуляції енергії (трава, кінь, худоба, грунти, дороги).
4. «ФАЗОВІ ПЕРЕХОДИ»
Це стани, в котрих існує соціальна система степу, такі як кочовий, осілий і т.п. Переходи співпадають з історичними періодами людства від неоліту до сьогодення.
***
ВИРОБНИЦТВО СТЕПУ
НЕОЛІТ
Це сезонні переміщення і пошук ресурсів у відкритому ландшафті. Простір дуже локальний і фіксується терміном «свій». Межі функціонування групи і є «місцями пам’яті».
ЕНЕОЛІТ
Зростає роль скотарства, а значить і мобільності. Степ перетворюється на коридор. Він структурується через повторюваність циклів руху, таких як сезонні маршрути.
БРОНЗА
До мобільних пастухів додаються мережі обміну, збільшуються контакти. Степ маркується за принципом «опорних точок» (джерела і тд). З’являються кургани і «ритуальний простір».
ЗАЛІЗО
Відбувається ієрархізація і політизація степового простору, з’являються «центри» і зональність. Кургани перетворюються на політичні маркери, символи влади і контролю над ресурсами.
СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
Степ набуває транзитності, котра впливає на контроль і розподіл ресурсів, від випасу до данини. На додаток до внутрішніх уявлень з’являється зовнішній контур у вигляді кордонів і карт. Сакральний простір переозначується, роль і статус курганів набувають міфологічних рис.
МОДЕРН
З’являються регулярні поселення і адмінмежі, степ ореться. Його простір перетворюється на економічну одиницю: його міряють, ділять і оподатковують. Кургани з топонімів і орієнтирів потроху набувають статусу перешкод.
20 СТОЛІТТЯ
Степ остаточно перетворюється на ресурс. За допомогою доріг і лісосмуг його ділять на поля. Він втрачає флору, фауну, сакральний вимір і перетворюється на місце вирощування зернових. Кургани стають або «пам’ятками» або «незручними місцями».
ЗАРАЗ
Степу немає. Його територія автомобілізована, поділена між агрохолдингами і оцифрована. В Україні степ – простір бойових дій. Він паралельно існує в різних режимах, домінуючий – силовий. Сьогодні степ це свіжа травма і пам’ять про неї. Кургани все ще зашиті в нього, але їх час закінчується.
***
ВИРОБНИКИ ПРОСТОРУ
Три маркери степу є головними як джерелами, так і результатами виробництва його простору:
1. кургани як маяки для маршрутів.
2. маршрути як причина концентрації поселень.
3. поселення як механізм фіксації маршрутів.
Якщо спробувати порівняти степ із книжкою, то ландшафт це обгортка; маршрути – сторінки; поселення – глави; а кургани – закладки.
***
РОЛЬ КУРГАНІВ У ВИРОБНИЦТВІ ПРОСТОРУ
Курган у степу це орієнтир, ритуал, межа. Він стабілізує простір, робить його «читабельним». Крім того, виступає як маркер політичної легітимності і фіксатора мобільної групи. Курган – «вічний якір», попри переозначення до нього тисячоліттями звертаються різні групи. Населення міняється – маяки лишаються.
***
РОЛЬ ДОРІГ У ВИРОБНИЦТВІ ПРОСТОРУ
Дороги це наслідок стабілізації маршрутів. Вони проходять довгу еволюцію від напряму у неоліті до автобану у 21 ст. Разом з курганами вони становлять систему координат, котра постійно розширюється.
***
РОЛЬ ПОСЕЛЕНЬ У ВИРОБНИЦТВІ ПРОСТОРУ
Поселення – ключовий елемент соціальних практик у степу з часів неоліту. Через них суспільства закріплювали контроль над територією, ресурсами й маршрутами.
***
ЯКИЙ МІЖ НИМИ ЗВ'ЯЗОК? (КОРЕЛЯЦІЯ)
Степ ніколи не був «порожнім» — він перманентно конструювався через мережу поселень, доріг, господарських практик і пам’яті.
***
І тому, безумовно, математичне моделювання степового простору – необхідна складова глибокого пізнавального процесу. Головне це постійна верифікація і валідизація процесу, оскільки історія виробництва простору – нелінійна.
А тому значна частина співпадінь, особливо через великі проміжки часу може бути випадковою чи помилковою. А результат – скочування в нью-ейдж з його існуванням прихованих від людського ока, латентних просторових структур.
Особливо це стосується екстраполяцій, коли на виході формується не модель того, що було, а модель того, що МОГЛО бути.
Вона теж має пізнавальний потенціал як континіум варіантів. Але для кволих розумом часто стає дорогою в один кінець – пекло конспірології.
