На щастя фантасти гидують наукою (хоча інколи і прикриваються нею) і не читають нічого, що могло би вплинути на їх картину світу (думаю, не читають взагалі).
В протилежному разі вони взяли би на озброєння статтю by І. В. ПОГОРЖЕЛЬСЬКА, С. А. ГОРБАНЕНКО «СЛОВ’ЯНСЬКІ ТКАНИНИ ОСТАННЬОЇ ЧВЕРТІ І тис. н. е.: РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ», в котрій є про відбитки тканини, знайдені в Обухові в 2007 році. Ну і додали би інфу з неї до своєї "арійсько-трипільської" концепції шизоісторії.
Якщо серйозно, то попри те, що хронологія багатошарового поселення Обухів-2 налічує біля 700 років, сєй фрагмент стосується найрозвинутішого, останнього – волинцівського, 8-9 століття н.е.
***
Отже,
ЩО ДОСЛІДЖУВАЛИ
1. відбитки тканин (здебільшого на глиняних виробах, зрідка — на металі) зі слов’янських пам’яток останніх десятиліть І тис. н. е.
2. Мета — з’ясувати тип ткання, щільність, крутку нитки, сировину (рослинна/тваринна).
ЛОКАЦІЇ ТА БАЗА
1. 8 поселень, 14 артефактів з відбитками.
2. Серед них — Обухів 2 (Київщина): два зразки (кераміка й залізо).
ОБУХІВ-2 - ГОЛОВНЕ
1. Пам’ятка типу Волинцеве—Сахнівка, датування VIII–IX ст.
2. Зразок 3 (кераміка):
- Тканина полотняного переплетення.
- Волокна рослинні (льон/коноплі).
- Дві групи ниток: S-крутка ~30° (ймовірно основа, міцніша) та S-крутка ~17° (піткання).
- Щільність: ~7×7 ниток/см².
3. Зразок 4 (залізна пластина) — унікальний випадок для слов’янських матеріалів:
- Відбиток полотняного переплетення з дуже високою щільністю ~23×23 ниток/см².
- Нитки тонкі (~0,3 мм), ймовірно вовна (тваринна сировина), ледь помітна S-крутка.
- Знахідка з житла-напівземлянки (об’єкт 17). Імовірно, відбиток сформувався завдяки іржі, що «перенесла» візерунок тканини на метал.
ЧОМУ ЦЕ ВАЖЛИВО ДЛЯ ОБУХОВА
1. Підтверджує локальне ткацтво: одночасна присутність рослинних і вовняних ниток, різна крутка (міцніша — в основі) свідчать про обізнаність майстрів із властивостями сировини.
2. Рідкісний металевий носій відбитку робить Обухів 2 еталонним кейсом для всієї добірки: зазвичай такі відбитки трапляються в похованнях чи скарбах, а тут — побутовий контекст житла.
3. Якісна тонкоткана тканина зразка 4 (23×23 н/см²) може вказувати на предмет кращого вжитку (одяг/обгортка), що опинився поруч із залізом.
ПОРІВНЯННЯ З ІНШИМИ ПУНКТАМИ
1. На більшості слов’янських пам’яток відбитки на кераміці — випадкові, часто грубіші тканини (нижча щільність 4×3—13×13 н/см²).
2. Обухівський металевий відбиток — найщільніший у вибірці й один із небагатьох поза «закритими комплексами».
МЕТОД І ПАРАМЕТРИ, ЯКІ ФІКСУВАЛИ
1. Бінокуляр МБС-9 (збільшення 3,5–98×).
2. Визначали: тип переплетення, щільність, товщину ниток, крутку (S/Z, градуси), сировину.
ВИСНОВКИ АВТОРІВ (РЕЛЕВАНТНІ ОБУХОВУ)
1. Слов’янські тканини кінця І тис. н. е. — переважно полотняного ткання, різної якості; комбінації основи й піткання з різної сировини підвищували зносостійкість.
2. Кут крутки в основі зазвичай більший, що робить основу міцнішою (підтверджено в Обухові 2).
3. Подальше поповнення бази даних імовірне лише випадково; обухівський кейс — цінний, бо розширює уявлення про текстиль у житлових комплексах.
***
Таємниця «Обухівського шитого рушника» розкрита? Ні. Тому, що її не було. Як не було «таємниці пірника», «Хреста на Педині» і багатьох інших. Хоча би тому, що «таємниця» - не науковий термін.
Що стосується Обухів-2 – цього найбільш дослідженого (і недослідженого теж) археологічного комплексу Обухова, ця історія – черговий внесок в його скарбничку, поруч з історією про залізорудний горн; тамтешні житла і печі; рослини і тварини, котрих культивули тощо.
Скарбнички наукових історій, котрі існують у вигляді зафіксованої бази, а не кенгуру фантазій в головах ентузіастів.
